Павло та його коні: як житель Арциза вирішив розводити благородних скакунів

Павло народився і виріс у селі Делень. Після закінчення школи переїхав до Арцизу. Тут і лишився. І почав шлях до своєї мрії, яку описав ще у восьмому класі у творі на задану тему. Пов’язана вона була з кіньми.

– У 12-13 років я вже самостійно запрягав коней, їздив верхи. Якби мені дозволяли, я залишався б у стайні цілодобово. Дуже мені подобаються ці тварини, — розповідає Павло, спостерігаючи, як Сервіз та Лафіта граються в загоні.

— Ставши дорослим, я багато їздив Україною, відвідував кінні заводи, спілкувався з фахівцями.

Павло наважився займатися кіньми

І ось, минулого літа вирішив, що час діяти! Купивши двох коней, арцизький підприємець збудував загороду та інші необхідні споруди.

— Тут був захаращений сміттям пустир. Ми всією сім’єю, з дітьми та друзями, прибрали всю територію та посадили невелику алею. Скоро встановимо огорожі, поставимо ворота, прокладемо бігову доріжку. Думаємо також відкрити секцію для дітей та навчати їхній верховій їзді, — ділиться планами Павло.

Про гарні скакуни місцеві жителі дізналися швидко і почали відвідувати нових мешканців міста. Найбільше, звісно, раділи діти.

— А влітку я орендував у місцевого пастуха осла і привів його в загін до коней. Так дитина три дні від нього не відходила. Це попри те, що ми живемо у провінційному містечку та віслюки тут зовсім не екзотика. Тоді я усвідомив, що наші діти, на жаль, через гаджети не помічають навколишнього світу. Тому навесні тут оселяться поні та інші тварини.

Соціальна місія проекту

Наш проект більший за соціальну спрямованість. Всі напевно чули про іпотерапію як про метод лікування багатьох захворювань. Коні дарують позитивні емоції. Я спостерігав, як тут люди змінюються, і мене це надихає. Є кілька сімей, які щодня приходять, приносять коням моркву, яблука. Ці походи перетворилися для них на чудову традицію, — з блиском в очах розповідає Павло.

При цьому він хоче відродити давню традицію міста — конярство, яким Арциз колись славився на всю Європу.

— Я вже збираю кінну упряж і різні атрибути старого формату. Тут, поряд із загоном, планую створити невеликий музей, який розповідатиме про традиції конярства німців та болгар. Зібрано багато матеріалів, що стосуються історії нашого Бессарабського краю та конярства. Наші пращури, переселившись на ці пустельні землі, заснували тут села та міста, виростили сади та виноградники, розвинули всі сфери сільського господарства та зберегли свою мову та традиції. І сьогодні ми користуємося цим величезним надбанням. Наше завдання – це все зберегти та передати наступним поколінням, – з гордістю каже етнічний болгарин. — Тут буде багато коней, музей, різні секції, цікаві локації, аби благословенною залишалася ця земля і швидше закінчилася війна.

Ми попрощалися з Павлом ненадовго — до весни

А ви, дорогі читачі, якщо опинитеся в Арцизі, обов’язково відвідайте невеликий кінний двір з граціозними орловськими рисаками і познайомтеся з по-справжньому закоханою у свою справу людиною.

Читайте також: Як жителі Виноградівки рятують джерело, приймають переселенців та допомагають ЗСУ