На виставці мисливських собак 113 років тому перемогла корупція

20 червня 1910 року в Одесі відбулася виставка мисливських собак. Однак, як це буває в Одесі, не обійшлося без курйозів. Переможницею виставки стала розпещена домашня болонка, яка не бачила полювання навіть уві сні, що шокувало професійних заводників та поціновувачів.

З 1889 року у країні почали проводити щорічні виставки мисливських собак, до організації яких ставилися дуже серйозно. Виставку, що відбулася в Одесі, проводило «Одеське товариство правильного полювання». На неї як експерт був запрошений Микола Кишенський — неперевершений експерт у галузі мисливського собаківництва, основоположник рушничного полювання, автор книг і теоретик історії гончаків. На той час Кишенський протягом десяти років був беззмінним суддею на виставках собак, і його авторитет ніколи не сумнівався.

Виставку було організовано з максимальною парадністю, тут зібрався весь колір одеського суспільства. Для собак був відведений спеціальний поміст, покритий соломою, поряд знаходилися власники та городові, які, ймовірно, охороняли глядачів від собак (або собак від глядачів). На виставці був присутній і градоначальник Іван Толмачов. Поруч із ним разом зі своєю болонкою знаходилася і якась пані С., прізвище якої зі зрозумілих причин газети не називали.

Як і належить, експерти подивилися собак у русі, оцінили їхній екстер’єр, красу і породу. Після всіх заходів мало відбутися нагородження переможців. Зі столиці до Одеси було привезено три медалі для кращих представників породи, проте тут на експертів чекав неприємний сюрприз. Як писали газети, виявилося, що в обхід суддів «золота медаль мисливського товариства вже віддана болонці пані С., гарною знайомою всесильного одеського градоначальника». Насправді ж найвищу нагороду виставки мала отримати гонча на прізвисько Летунья.

Джерела: grad.ua, Вікіпедія

Читайте також:

Ирина Сорокина

Начинала свою деятельность в далеком 1989 году корректором в редакции «Вечерней Одессы». Через несколько лет стала литературным редактором, работала во всеукраинском журнале «Пассаж». И наконец, доросла до корреспондента газеты «Одесская жизнь». Моя журналистская «парафия» — материалы по культуре и истории.