Чи весело живуть у Веселій Долині: трояндовий парк та інші диковинки села на Одещини

Ключові моменти:

• У селі створили сучасний парк із тисячами троянд
• Ліцей ризикує втратити свій статус через нестачу дітей
• Сонячні панелі значно скоротили витрати на водопостачання
• Будинок культури збирає кошти концертами для військових

Весела Долина входить до складу Буджацької громади Болградського району й давно вважається одним із найвідоміших сіл українського Буджаку. У 2018 році населений пункт став фіналістом всеукраїнського конкурсу «Неймовірні села України», а сьогодні розвивається вже в умовах війни, реалізуючи місцеві проєкти з благоустрою та енергоефективності.

Задля створення статті журналістка «Одеського життя» Юлія Валієва побувала у Веселій Долині, поспілкувалася зі старостою, керівниками місцевих закладів і жителями.

Тисячі троянд і пам’ять про врятовану дівчинку

Тому, хто вперше приїздить в село, одразу впадає в око чудовий парк у центрі села – з великими ігровими майданчиками, альтанками, літньою естрадою, тренажерами, гротом з фонтаном і тисячами троянд.

– Наше село неможливо не любити, воно неймовірне. Недарма біосферний заповідник «Асканія-Нова» обрав для релокації саме наші місця, – розповідає Олена Швакова, яка очолює Веселодолинський старостат.

У селі мешкають переважно молдавани та українці.

– Ми дуже бережливо ставимося до нашого села. У толоках беруть участь зазвичай усі мешканці, – каже пані Олена.

В нас було два пам’ятники: загиблим під час Другої світової війни та засновникам села – німцям-колоністам. А минулого року до Веселої Долини приїхала єврейська родина з Ізраїлю – під час війни їхні рідні були закатовані фашистами, лише одну дівчинку місцеві змогли врятувати. Саме потомки цієї дівчинки встановили пам’ятник, який було відкрито на День вшанування пам’яті жертв Голокосту.

– У селі працюють сільгосппідприємство, Будинок культури, школа, ФАП, дитсадок. Ми маємо все, але людей стає дедалі менше, – каже Олена Швакова. – Люди виїздять. Хоча за часи війни до нас переселилися десять родин, більшість із них мешкають у родичів, а три сім’ї купили будинки. Сподіваємось, що односельці, які виїхали через війну, після її закінчення повернуться. І найбільше чекаємо з фронту наших дорогих захисників – багато хлопців боронять державу. На жаль, є вже і загиблий герой, і зниклі безвісти.

Чи втримають статус ліцею?

Веселодолинський ліцей – один із найкрасивіших серед шкіл Буджацької громади. Його було побудовано в 1995 році, до цього веселодолинці навчалися в пристосованій будівлі. За словами Віри Ревенко, директорки ліцею, у закладі організовано майже всі форми навчання – екстернат, дистанційне, патронажно-інклюзивне.

Крім того, це одна з перших шкіл у громаді, де відкрили ресурсну кімнату, в якій працюють психолог, логопед та фахівець з лікувальної фізкультури. Педагогічний колектив професійний, є навіть три вчителя іноземної мови, що для сільських шкіл рідкість. Заклад має генератори, укриття, усі класи обладнані комп’ютерами, проекторами, інтерактивними дошками тощо. Щороку тут проходять і військово-спортивні змагання.

– На сьогодні маємо всі класи – цьогоріч у ліцеї навчатимуться 76 школярів, в перший клас підуть п’ятеро, а до садочку ходять десять малюків. Щороку ми боремося за збереження статусу ліцею, але при загальній тенденції зменшення населення гадаю, що витримаємо лише рік-два. І це незважаючи на те, що у нас ще навчаються діти із сусідніх Перемоги та Єлизаветівки, – розповідає Віра Ревенко.

Читайте також: Вихователів більше, ніж дітей: чому на Одещині зникають дитячі садки

Газони косить керівниця: техніка є, а чоловіків немає

На що постійно звертаєш увагу, коли потрапляєш в це село, – це на квіти, які, здається, тут є на кожному кроці. Велика заслуга в цьому Ганни Барон, керівниці КП «Весела Долина».

– Так, квітів в нас багато, і їх постійно треба доглядати. Крім цього, маємо два розплідники каштанів, один новий, а один ми вже майже весь висадили, – каже пані Ганна.

У селі налагоджене постійне водопостачання. Минулого року на свердловині встановили сонячні панелі – і це дає добру економію.

– Якщо раніше ми сплачували за електроенергію для закачування води по 70 тисяч гривень влітку, то зараз – лише 12 тисяч, і це з вуличним освітленням.

Окрім Веселої Долини, підприємство обслуговує і сусідні села – Перемогу, Розу та Єлизаветівку.

– У підприємства техніка є – трактор, трицикл, багато приладь, але немає чоловіків. Отже, газонокосаркою доводиться подекуди керувати самій. У нас з тринадцяти працівників є лише троє, й ті пенсіонери, – розповідає Ганна.

Попри все, в планах керівниці – закладання ще одного скверу з великою трояндовою клумбою.

– Мені подобається робити наше село квітучим і дарувати радість односельцям. Адже зараз позитивні емоції особливо важливі, – впевнена Ганна Барон.

Сім коханих жінок одного музиканта

То чи весело живеться у Веселій Долині? Ніхто краще за директора Будинку культури не зможе відповісти на це запитання.

Ігор Кривошей понад тридцять років очолює Веселодолинський Будинок культури, один із найкращих у громаді. Тут же розташований і етнографічний музей, експонати для якого Ігор збирав сам по всьому селу.

Ігор – талановита людина, він грає на багатьох інструментах. А його гордість – народний вокальний колектив «Веселодолинські дівчата», лауреат багатьох конкурсів, що виступав на сценах Німеччини, Молдови, Румунії. Вік «веселодолинських дівчат» – 60-65 років, найстаршій учасниці – 73 роки.

– Колись у колективі було чотирнадцять учасниць, зараз залишилось сім. Сім моїх коханих жінок, – посміхається Ігор. – Вони дуже талановиті, для них колектив – це віддушина. Після кожної репетиції влаштовуємо посиденьки, дівчата приносять частування, ми сидимо, спілкуємося за життя.

Проводять запальні дівчата на чолі зі своїм керівником цікаві заходи для односельців. Нещодавно почали їздити з благодійною концертною програмою по селах Буджацької громади – усі зібрані гроші передають військовим. У планах також цього року на День Незалежності провести день села – через війну його п’ять років не відзначали.

– Чи весело ми живемо? Звісно, люди наші життєрадісні, позитивні, талановиті. Але, знаєте, коли закінчиться війна, ось тоді покажемо, як вміємо веселитися, – сказав Ігор Кривошей.

У чому секрет бадьорості та молодості?

Живе у Веселій Долині старійшина села, якого тут знають всі, – працьовитий, життєрадісний, гостинний Лазар Разнован. Лазарю Костянтиновичу 87 років. Шістдесят років він пропрацював у місцевому сільгосппідприємстві водієм, при цьому – без жодної аварії.

Незважаючи на свій вік, він і досі порається на городі, займається домашнім господарством, має овець, птицю, сам робить бринзу і смачне вино. Він завжди посміхається, і його життєва енергія надихає. Спілкуватися з Лазарем Костянтиновичем – насолода. За чаркою вина він розповів купу цікавих історій зі свого життя, які ми перекажемо в одній з наступних публікацій. А на запитання, як йому вдається у такому поважному віці бути настільки бадьорим і так добре виглядати, він відповів:

– Увесь секрет – в особливому цілющому повітрі різнотрав’я буджацьких степів, у домашніх бринзі та червоному вині. Взагалі Весела Долина – унікальне село, тут треба санаторій будувати. Ви ж помітили, що всі його мешканці виглядають на десять років молодшими? – посміхнувся Лазар Костянтинович.

Довідка «ОЖ»

• Село засноване у 1815 році.
• Мало назву Клястіц і було центром Клястіцької волості Аккерманського повіту Бессарабської губернії.
• Засновники села – 134 родини з Вюртемберга, Прусії,  Рейнської Баварії.
• Село було лютеранським – з 1842 року тут ташувалася лютеранська парафія.
• У 1857 році в селі було 134 садиби, в яких мешкало 130 родин. Працювали лютеранська школа, паровий млин, цех суконної  фабрики.
• У 1940 році німці були депортовані  за програмою «Додому в рейх».
• У 1945 році село перейменували на Веселу Долину.
• 1970-80 роки були періодом розквіту – тут працювало велике державне дослідницьке сільгосппідприємство «Комунар», яке вирощувало насіння елітних видів зернових культур. На території села дислокувалася військова частина, поряд був полігон, на якому проводилися військові навчання державного рівня.
• Населення складало три тисячі осіб, у школі навчалися 400 учнів.
• У 2000-х частину ліквідували, землі полігона згодом передали Веселодолинській селищній раді.
• У 2020 році село увійшло до складу Буджацької громади.
• Саме до складу Веселодолинського старостату входить етнографічно-туристичний комплекс «Фрумушика-Нова».

До територіальної реформи ця селищна рада була однією з найбільших на Одещині, адже лише землі колишнього військового полігона складали 20000 гектарів. Завдяки податкам за оренду землі село було одним із найбагатших.

Раніше ми розповідали, чому жнива у Буджаку більше не приносять радості.

Читайте також: Рибалка на півдні Одещини: де безплатні ставки та скільки коштують платні