Пільги є, але отримати їх — квест: як в Одесі супроводжують поранених ветеранів

Ключові моменти:

• Олена Сугачевська після двох років служби стала фахівчинею із супроводу ветеранів.
• Під її опікою нині перебуває близько 30 військових.
• Радниця допомагає пораненим долати бюрократію та оформлювати державні гарантії.
• Ветеранів супроводжують до повернення на службу або нового цивільного життя.

Повернення з фронту не закінчується випискою з лікарні. Для багатьох військових далі починається інший, не менш виснажливий маршрут — обстеження, довідки, експертизи, оформлення інвалідності, пільг і реабілітації.

Про те, як цей шлях проходять поранені та звільнені з полону військові в Одесі, ми поговорили з Оленою Сугачевською. Сама вона знає військову службу зсередини: після роботи стоматологом добровільно вступила до 47-ї окремої механізованої бригади, а згодом стала фахівчинею із супроводу ветеранів.

Сьогодні вона допомагає своїм підопічним розібратися з тим, що часто виявляється складнішим за саме лікування, — бюрократією та пошуком дороги назад до звичайного життя.

Від стоматології до підтримки побратимів

При кластерних та надкластерних лікарнях Одещини з’явилися фахівці із супроводу ветеранів війни та демобілізованих. Їхнє завдання – допомогти пораненим і військовим після полону розібратися з бюрократією, отримати пільги, пройти реабілітацію та адаптуватися до цивільного життя.

До початку повномасштабної війни Олена Сугачевська мала мирну професію – працювала стоматологом у державних і приватних клініках Одеси та освоювала хірургію, терапію та ортопедію. Коли ворог пішов у напад, а друзі стали до лав ЗСУ, вона чітко визначила для себе вибір: або армія, або пряма допомога фронту. Спочатку Олена возила на передову спорядження, ліки та смаколики, а згодом добровільно вступила до 47-ї окремої механізованої бригади, де обіймала посаду помічниці начальника штабу з персоналу.

Два роки в армії змінили її світогляд.

– Я відчула на собі, наскільки важко повертатися до цивільного життя після фронту, – ділиться думками Олена. – Це зовсім інший вимір, інша система координат. А тим, хто має тяжкі поранення чи пройшов через російський полон, цей шлях дається в рази складніше. Тому, коли мені запропонували стати фахівцем із супроводу ветеранів, я одразу погодилася.

Долаючи бюрократичний лабіринт

Сьогодні під опікою Олени перебуває майже три десятки бійців. Найскладніше у цій роботі, зізнається вона, – паперова тяганина. Поранені військові часто стикаються з тим, що держава гарантує їм безоплатне лікування чи обстеження, але отримати їх без правильного пакета документів майже неможливо.

Алгоритм супроводу вибудуваний так: поки пацієнт перебуває в лікарні, радниця з’ясовує його проблеми, допомагає зібрати довідки, пройти необхідні експертизи для встановлення діагнозу та оформлення інвалідності чи пільг.

– Парадокс полягає в тому, що мене тому, як виконувати цю роботу, ніде не навчали, – до всього доводиться доходити самій. Мова йде про дуже багато різних документів, що стосуються прав ветеранів війни та демобілізованих. Бо саме на етапі оформлення документів, коли доводиться пройти чимало кабінетів за різними довідками та висновками, багато хто зупиняється, бо сил боротись проти бюрократії вже не має. Моє завдання якраз і полягає у тому, щоб спростити військовим шлях до отримання того, на що вони мають гарантоване державою право.

Щоб не змушувати бійців стояти в нескінченних чергах, Олена запровадила зручну виїзну модель: раз на тиждень вона запрошує до лікарні представників центрів зайнятості, ветеранських хабів, юристів, психологів та реабілітологів. Усі питання вирішуються на місці в режимі живого діалогу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
«Нас бояться брати на роботу»: як ветерани Одещини повертаються до мирного життя

Ветерану допомогли пройти всі обстеження та консультації

30-річний прикордонник капітан Микола Павленко потрапив під Маріуполем до полону, де провів чотири довгі роки. Повернення додому виявилося випробуванням не лише психологічним, а й медичним.

– Я молодий, але по суті увесь розібраний, – розповідає військовий. – Зіткнувся з тим, що право на безплатне КТ і МРТ ніби є, але пройти його на практиці – квест. Навіть не знав, що для підтвердження ПТСР обов’язково треба лягати до психіатричного стаціонару. У Крижанівській громаді, де я мешкаю, мені порадили звернутися до Олени. Вона допомогла пройти всі обстеження та консультації за лічені дні. Самотужки я би не впорався.

Експерти наголошують: дуже важливо вчасно та правильно задокументувати наслідки поранень чи контузій, адже лише так можна довести їхній зв’язок із війною та отримати законні соціальні гарантії.

Не лише лікування, а й шлях до майбутнього

Микола Павленко має намір підлікуватись, пройти реабілітацію і знову повернутись до служби у рідних прикордонних військах. І він не один такий. Багато військових, попри поранення та контузії, теж вибудовують шлях назад до армії.

Тому робота Олени не закінчується після виписки людини з лікарні. Фахівчиня супроводжує своїх підопічних доти, доки вони остаточно не визначаються з майбутнім, – чи то повернення до лав ЗСУ (як планує Микола), чи то пошук нової роботи та інтеграція в мирне суспільство.

Проте є чимало викликів. Головний із них – колосальне навантаження. Наразі тендітна жінка фактично самотужки тягне всю службу супроводу міської лікарні – наразі там 30 чоловіків. А з кожним днем підопічних буде більшати, але створення служб супроводу, де працювали хоча б по 2-3 людини, держава поки не розглядає.

Другий біль – емоційне вигорання деяких бійців, які після пережитого втрачають мотивацію боротися за власні права та здоров’я. Проте завдяки терпінню, людяності та професіоналізму такі фахівці стають для ветеранів надійним містком до повноцінного життя.

Раніше ми писала, що на Одещині відкрили ветеранський простір.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
«На милицях ходив по колу»: ветеран з Одеси розповів, як бюрократія випробовує захисників у тилу