Статті

Заборона їзди на мотоциклах Одесі: навіщо її ввели у ХХ столітті

Мотоциклістам в Одесі обмежили їзду дорогами. Повідомлення про це сто років тому з'явилося на сторінках газети "Маленькі одеські новини" 19 вересня 1914 року. Таким чином одеська влада намагалася захистити жителів міста від галасу, що видається мотоциклами.

Сучасні мотоциклісти теж не особливо зважають на нерви одеситів. Мотоцикли в 1914 році називалися «мотоциклетками» і викликали в одеситів «сильний неспокій» своїм шумом, запахом та тріском. Мотоцикли в Одесі рухалися з великою швидкістю та періодично провокували аварії, а іноді й калічили пішоходів. Тому градоначальник Одеси заборонив рух мотоциклів центральними вулицями міста — Дерибасівською, Пушкінською, Рішельєвською, Преображенською, Катерининською, Садовою, Ланжеронівською, Великою Арнаутською та Миколаївським бульваром.

В Одесі правила дорожнього руху діяли з 1903 року, і власники «автоматичних екіпажів» повинні були їх дотримуватись. У межах Одеси всі водії мали підпорядковуватися правилам, викладеним у розпорядженні міського голови, яке мало довгу назву «Проект обов’язкових постанов про перевезення пасажирів та вантажів на автоматичних екіпажах у межах Одеського містоначальства».

Щоб бути впевненим у тому, що засіб пересування, що димить і гарчить — точно «мотоциклет», існувало навіть спеціальне визначення, який транспорт можна так називати. Тоді мотоциклом називали «автоматичний екіпаж, на якому їздять, сидячи на сідлі, який має не більше трьох коліс і важить у готовому для їзди стані, але без запасу палива… не більше 10 пудів» (близько 164 кілограмів).

Швидкість мотоциклів обмежувалася до 20 верст, тобто приблизно 22 кілометри на годину. Крім того, їх власники зобов’язані були їздити із закритими глушниками, тільки праворуч дороги, знижувати швидкість на перехрестях і біля місць зупинки трамваїв і не мали права ігнорувати сигнали поліції.

Джерела: starosti.ru, karopka.ru, focus.ua

Читайте також:

Ірина Сорокіна

Начинала свою деятельность в далеком 1989 году корректором в редакции «Вечерней Одессы». Через несколько лет стала литературным редактором, работала во всеукраинском журнале «Пассаж». И наконец, доросла до корреспондента газеты «Одесская жизнь». Моя журналистская «парафия» — материалы по культуре и истории.