Будинок на Молдаванці: тут мешкав Сашка-музикант з одеського «Гамбрінуса»

«Його їдуть слухати з усіх кінців Молдаванки, Пересипу та Слобідки-Романківки»

…Як відомо, «Гамбрінусів» в Одесі було аж три. Той, що ми знаємо сьогодні, з’явився ближче до сімдесятих років минулого століття. Сашко ж грав у другому – на розі Преображенської та Дерибасівської (вхід був з боку Преображенської).

Його справжнє ім’я – Олександр Якович Певзнер (Шендель-Шолом Янкелев Певзнер). До речі, музикував скрипаль не лише там, а й в інших закладах. Наприклад, у кінотеатрі «Слон» на М’ясоїдівській.

По-різному описують Сашка-музиканта. У Купріна він «…плешива людина із зовнішністю облізлої мавпи, невизначених років…», інші розповідають, що «Сашка був лисий, кирпатий, з піднятим підборіддям і пухкими щічками, носив маленькі вусики і було йому років 45-50».

«Сашко! Сашко! Хто його не знає! Його їдуть слухати з усіх кінців Молдаванки, Пересипу та Слобідки-Романківки… Він душу вивертає своєю скрипкою, він може змусити каміння обливатися сльозами і зараз же змусити їх пуститися в танець!», – писав Лазар Кармен.

Поважний будинок на одеській Садиківській

Скрипаля не стало 1920 року… Михайло Бінов пише: «Влітку 1920 року, після революції та громадянської війни, Одеса зазнавала сильного голоду… І ось цього літа Олександр Певзнер, як і багато інших, їде до Волинської губернії, щоб обміняти сіль на хліб. У дорозі Олександр Якович захворів на тиф. Він помер у Єврейській лікарні».

Місцева газета повідомила про це, як і про те, що винесення тіла відбудеться з лікарні. Після прізвища та повного імені покійного було вказано у дужках: «Сашка-скрипач із «Гамбринуса»…

Ну а тепер – про заповітну адресу. Сашко-музикант мешкав на вулиці Садиківській, у будинку під номером 40. Час зберіг цей будинок до наших днів, він, як і раніше, житловий, одразу за ним уже виросла багатоповерхівка.

Вулиця тиха, мабуть, такою була вона і за часів, коли поспішав з дому наш герой на роботу до «Гамбрінуса»…

Ну а сам будинок – це триповерховий поважний будинок, який почали будувати ще 1887 року як двоповерховий. Третій поверх з’явився згодом. Відомий як прибутковий будинок І.Цигельницького.

Сьогодні стан будинку – «не дуже», про що мені відразу ж поскаржилися мешканці будинку, побачивши, що я фотографую його фасад.

Про те, що тут жив Сашка-скрипач, мешканці будинку знають. Навіть розповіли, що на фасаді мали намір пам’ятну табличку встановити. Водночас повідомили, що до війни «сюди екскурсії іноді водили… Щоправда, вже давно нікого не було. Нині не до екскурсій…».

Читайте також: Одеський «будинок зі святою» – останній витвір Бернардацці.

Фото авторки