Село Борсуки, що на Балтщині, має багато дивовижних історій. Розкажу про декілька найцікавіших, на мій погляд.
Кажуть, що назва села пішла начебто від того, що у лісі колись водилося багато борсуків. А перша згадка про село з’явилася 267 років тому, у серпні 1756 року.
Село було засновано поміщиком якому належали ці землі. Свій маєток він звів у лісі, біля одного з джерел річки Кодими.
У Борсуках діяла греко-католицька церква Святого Дмитра – дерев’яна, хрещата, заснована у 1773 році. Через п’ять років храм був відкритий для вірян. 1779 року храм перетворили на православний. Згодом прибудували два приділи, дзвіницю, ризницю й паламарню.
За радянських часів культова споруда була зруйнована. А на її місці та з її матеріалу зведено клуб. Однак через кілька років клуб згорів від удару блискавки. У селі розповідають, що всі, хто з власної волі був причетний до руйнування церкви, стали каліками і були до кінця свого життя прикуті до ліжка. А жінка, яка замазувала глиною очі святим на образах, осліпла.
Ще одним дивом села є криниця «Саулка», яка була викопана у попівському садку. Саме тут гніздилося попівське господарство, а вище, за переказами старожилів, знаходився монастир. Охороняли монастир та господарство козаки під керівництвом ісаула (в народі «єсаул», «саул»), звідси і назва криниці.
— Вода в криниці – цілюща. Не одне покоління лікувалося саульською водою. Особливо ця вода помічна при хворобах очей та шкіри, — розповідає завідувачка музею Ірина Борбела.
А на кордоні з сусідньою Кодимщиною стоїть Дівоча криниця. Вона виросла при дорозі, де обабіч розкинулося поле, — стараннями сільських хлопців, які відгукнулися на прохання дівчат. Дівчата працювали у польовій бригаді, а води поблизу не було. Тепер колодязь радує джерельною водою всіх, хто мандрує трасою Криве Озеро — Олексіївка.
Одним із популярних див села є селянська хата, що перетворилася на етнографічний музей.
— Хата належала Марії та Фанатію Меланичам. Свого часу це був багатий, добротний будинок, про що свідчить жестяний дах, просторі світлиці. Вона передавалась у спадок, а згодом занедбалась. Тож місцеві жителі вирішили старовинну будівлю перетворити на музей, — розповідає Ірина Борбела.
У кімнатах експонуються побутові речі та господарський реманент. Сьогодні тут зберігається близько 400 експонатів. Погодьтеся, для села – це вагомий скарб.
Серед старожитностей — ткацький верстат, що належав Євгенії Романівні Приступ, яка все життя займалася рукоділлям. А старовинній іконі Господа Вседержителя вже 113 років. Її передала музею Анастасія Мурзіна, котра купила в селі хату разом з іконою. Ікона Нерукотворний образ Ісуса Христа датується 1884 роком і є оберегом музею і його найстарішим експонатом.
Загалом тут зберігається понад 20 старовинних ікон. Є тут і Старий заповіт, світлини, серед яких фотографії Балтської республіканської школи механіків-коневодів.
Є і дитяча колиска з лози, яка викохала не одне покоління жителів села. Також вулики, глиняні глечики, макітри, веретено, ручної роботи килими, дерев’яна скриня, різьблений комод. І все це уквітчано вишитими серветками та рушниками.
У музеї збереглася і діюча піч з лежанкою. А на покутті — діжа для хліба і дідух.
І ще одним дивом музею є Петриківский розпис, яким розмальована музейна хата. Настінний розпис знадвору і в хаті створений жителькою села майстринею Тетяною Борбелою, про яку писала газета «Одеське життя».
Цими днями вона презентувала тут свою першу персональну виставку «З Україною в серці».
Одночасно було проведено і благодійну акцію «Балтська громада. Віримо в ЗСУ». Зібрані кошти відправлено на підтримку ЗСУ.
Цій обрядовій каші не одна сотня літ. Кашу готували і готують на родини, хрестини, заручини, весілля тощо.
У 20-літровий казан ллємо воду. Як закипить, засипаємо дрібно нарізану цибулю, шатковану капусту, лаврове листя і варимо. Коли капуста майже готова, ллємо у казан близько 8 літрів свіжого молока. Як закипіло — додаємо сюди ж промиті рис, пшоно, 800 г коров’ячого масла і сіль за смаком. Закипіло, і варимо майже до готовності на малому вогні, постійно помішуючи.
Якщо каша густа, ллємо ще трохи молока. Додаємо сметану, помішуємо. За бажанням додаємо ще близько 1 л кислого молока, доводимо до готовності — приблизно три години.
Коли каша готова, зверху кладемо ще 200 г масла і накриваємо кришкою. Порізане шматочками сало смажимо на шкварки. Подаємо до столу кашу зі шкварками. Смачного!
За переказами Ірини Борбели.
Читайте також:
Завтра, у п'ятницю, 20 вересня 2024 року, в Одесі та Одеській області очікується невеликий дощ… Читати далі
Не любите пекуче літнє сонце? Активно працюєте влітку і немає часу на відпустку? Тоді відпочинок… Читати далі
Шістнадцятирічний Назар Ковальчук з невеличкого села Вербове Ананьївської громади з дитинства бореться з важкою недугою,… Читати далі
На пленарному засіданні сесії Одеської міської ради було затверджено новий проєкт утримання центрального парку імені… Читати далі
За прогнозами Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ) цієї зими в Україні… Читати далі
Минулого місяця депутати Ренійської міськради ухвалили чергові рішення про виділення ділянок землі на березі Дунаю… Читати далі
Переглянути коментарі
Есть ли контактный номер телефона или сель совета или секретаря, как связаться ?