Аптека Добра: історія двох успішних одеситок

Ми у Благодійному фонді «Добрий самарянин» у сквері Гамова на Молдаванці. Зараз тут усе, як і в самому місті – на воєнному стані. Будівля фонду стала, як розповідало «Одеське життя», волонтерським гуманітарним фондом у всій повноті цього поняття. Тут тепер допомагають не лише незаможним, а й переселенцям, яких зараз приймає наше місто.

– Загляньте у нашу аптеку, – запрошують волонтери.

Це особливе місце. Сьогодні – тричі особливе. Провізорку Людмилу Залевську застали за упаковкою всього необхідного для шпиталю у Миколаєві. Там потрібні не лише лікарські препарати, а й багато іншого для поранених. І це «багато іншого» незабаром туди вирушить – правильно упаковане, ретельно зібране. А потім збиратиметься черговий набір всього життєво важливого та необхідного. І так – по колу.

Про успішність питаю Людмилу з деяким побоюванням. Людмила усміхається (у БФ «Добрий самарянин» усміхаються всі, так заведено!):

– Звісно, успішна. Бо на своєму місці.

Поруч із Людмилою – Юлія Іщук. Теж провізорка? Анітрохи не бувало. Юлія – директорка ресторану!

Директорка ресторану?!..

– Так, я співпрацювала з фондом «Добрий самарянин» і у мирний час ми дитячим будинкам допомагали. Ну а зараз – сам Бог велів. Я в перший же день війни зрозуміла, де перебуватиму і чим займатимусь… З медикаментами я зіткнулася вперше, але для того, щоб у них розібратися, є провізори. Зате я вмію інше: пробити, дістати те, що потрібно.

Ну, немає для мене поняття «не можу», розумієте?.. Так і стали ми у воєнний час формувати нашу Аптеку Добра. Намагаємось дістати все, що необхідно, навіть якщо це «ексклюзив». Так, буває складно. Натомість, яка радість, коли виходить, коли допомагають одесити або, наприклад, друзі зі США, де я прожила кілька років. То чи не це успіх?

Успішні жінки тут же зайнялися своєю непростою справою. Перед цим встигли додати, що стали близькими подругами.

Люди, ви неймовірні…

Фото Марії Котової