На Одещині фермери не можуть продати врожай: що рятує господарства від боргів

Журналіст «Одеського життя» Юрій Федорчук поспілкувався із Сергієм Паровиком, заступником голови ТОВ «Новатор» із села Шелехове Ананьївської громади, про те, як господарство переживає складний аграрний сезон. Тут вирощують зернові та соняшник, утримують м’ясну худобу й шукають можливості розрахуватися за боргами, не відмовляючись від землеробства. Тепер на продаж готують пів сотні бичків, а рішення про масштаби наступної посівної залежатиме від того, чи зможуть аграрії вигідно реалізувати врожай.

Ключові моменти:

• Урожай є, але через проблеми з експортом зерно доводиться продавати майже без прибутку.
• Дороге пальне та добрива змушують господарство економити навіть під час посівної.
• Виручати господарство допомагає м’ясне тваринництво: на продаж готують пів сотні бичків.
• Майбутня весняна посівна залежатиме від відновлення експорту та державної фінансової підтримки.

На чому «виїжджають» аграрії півночі Одещини, щоб закрити борги та провести посівну?

Сільгоспвиробництво України перебуває у найглибшій кризі ліквідності вирощеного через обмеження експорту, низькі закупівельні ціни та зростання виробничих витрат.

Якщо ситуація не зміниться, наступного року в коморах аграріїв залишатиметься понад 30 мільйонів тонн зернових.

Зібравши кращий врожай, ніж торік, більшість сільських господарств змушені продавати зерно без прибутку, щоб насамперед завершити посівну кампанію. Що кажуть аграрії про посівну

Купують солярку літрами і чекають ясних днів

– Зараз треба одночасно фінансувати виробничі процеси, зберегти кадри та вишукати можливість реалізувати продукцію, щоб розрахуватися з людьми за паї, виплатити орендну плату за землю тощо, – розповів Сергій Паровик, заступник голови ТОВ «Новатор», що базується в селі Шелехове Ананьївської громади. – Щоправда, нам вдалося перекредитуватися під вигідні 11 відсотків для погашення чинних боргів. Стосовно посівної, то площі озимого клину залишили незмінними. Сіяли збіжжя без внесення мінеральних добрив, бо дорого, але тішить, що через гарну погоду сіяли не в суху землю. Тепер чекаємо ясних днів, щоб завершити сівбу озимого ріпаку і гороху. Проблемою залишається вартість пально-мастильних матеріалів. Якщо раніше ми купували солярку сотнями тонн, то тепер – лише десятками літрів.

Збиток на соняшнику, майже нуль – на зернових

Також не справдилися сподівання досвідченого аграрія на реалізацію високоолеїнового насіння соняшнику. Планували отримати по 35 тисяч гривень з тонни, а наразі в більшості регіонів його вартість становить 14,5-15 тисяч, вдвічі знизилась рентабельність виробництва цієї культури.

Велика проблема з продажем зернових, бо після російських атак на портову інфраструктуру наприкінці липня експорт через порти Великої Одеси практично зупинився, а альтернативні маршрути – Дунай, залізниця та автомобільний транспорт – набагато дорожчі.

При цьому, за словами Сергія Паровика, перевізники не хочуть везти збіжжя в Рені чи Ізмаїл через загрозу російських дронів, котрі кошмарять регіон.

Фінансові дірки «закривають»… бички

Більше десятиліття в господарстві займаються тваринництвом. Декілька сотень голів  великої рогатої худоби Зеленогірської південної м’ясної породи утримуються безприв’язно. Як пояснив Сергій Паровик, такий метод догляду за худобою не новий, але дає відчутні результати, особливо щодо приросту живої ваги. Так, середньодобовий приріст становить один-півтора кілограма. За інтенсивної відгодівлі молодняк може досягати приростів до двох кіло.

– Елітну худобу експортуємо, бо вітчизняному споживачеві вишукана мармурова яловичина, як мовиться, не «по кишені». Хоча кілька бичків забили і готували м’ясні консерви для наших підрозділів ЗСУ. Зараз підготували пів сотні голів для продажу, щоб «закрити» фінансові дірки, – пояснив Сергій Паровик. – Зерна вистачає, щоб годувати живність. Тому не будемо відмовлятися від тваринництва, бо при хорошій ціні на цю продукцію зможемо отримати непогані дивіденди. На жаль, днями дізнався, що мій колега з Чернігівщини Григорій Ткаченко вирішив повністю відмовитися від м’ясного тваринництва, щоб погасити кредити та виконати податкові зобов’язання, бо не може вигідно продати збіжжя.

Від кого залежить весняна посівна?

Та, попри нинішню фінансову скруту та негаразди, Сергій Паровик опускати рук не збирається, тим паче – залишати землю незораною, незасіяною або перепродавати право власності на господарство. Хоча більшість аграріїв змушені різко змінювати стратегію, суттєво зменшивши посівні площі озимих зернових.

– Проведення весняної посівної повністю залежатиме від того, чи вдасться державі відновити стабільні канали експорту та надати нам фінансову підтримку. Також вирішити питання зі зрошенням полів, підтвердженням статусу критичності господарств для бронювання працівників від мобілізації тощо, – підсумував Сергій Паровик.

Цифра

• За оцінками Всеукраїнської аграрної ради (ВАР), загальний дефіцит коштів у секторі до кінця 2026 року може сягнути 7-8 мільярдів доларів, а сукупні втрати галузі з 2022 року вже перевищили 90 мільярдів доларів.
• Прогнозується, що під урожай 2027 року посіви кукурудзи в Україні скоротяться вдвічі, а пшениці – на 17 відсотків. Замість них фермери сіятимуть сою та соняшник, які мають меншу залежність від сушіння та дорожче коштують на ринку.

За прогнозами Міністерства аграрної політики, рентабельність рослинництва за підсумками 2026 року впаде майже до нуля, а фінансовий запас аграріїв скоротився на 60 відсотків порівняно з початком року.

Нагадаємо, на Одещині селяни планують годувати свиней пшеницею – що не так з урожаєм у 2026 році.

Читайте також: Корови стають екзотикою: чому селяни Одещини відмовляються від худоби