На півдні Одещини фермери продають кабачки просто з грядки по 25 гривень за кілограм, але на ринках ціна зростає утричі. Овочівники рахують збитки після холодної весни, зруйнованих теплиць і різкого подорожчання добрив, а перекупники говорять про нову кризу збуту та несподівану конкуренцію із Закарпаття.
Ключові моменти:
Журналістка «Одеського життя» Антоніна Бондарєва побувала у селі Новосільське Ізмаїльського району — одному з центрів тепличного овочівництва Одещини — та поспілкувалася з виробниками, власниками теплиць і перекупниками, які щодня вивозять продукцію на оптові ринки області. Їхні історії показують, чому навіть високі ціни на прилавках не гарантують прибутків тим, хто вирощує овочі.
Думаєте, найбільший адреналін можна отримати від стрибків із парашутом? Як не дивно, не менш екстремальним є овочевий бізнес.
Поки ми, покупці, в овочевих рядах непритомніємо від цін і підозрюємо селян у мега-заробітках, самі виробники рахують копійки й ковтають валідол. Мало того, що добрива стали на вагу золота, на ринку з’явився потужний і зовсім неочікуваний конкурент.
У день, коли ми завітали в Новосільське, місцеві господарі теплиць і відкритих грядок віддавали свіженькі кабачки просто з кущів по 25 гривень за кіло. У цей же час на Ізмаїльському ринку перекупники писали на цінниках 80 гривень. Відчуваєте різницю?
– Йде собі людина ринком, дивиться на ці космічні цінники і думає: «Ого, та ці селяни там на кабачках уже на третій «Мерседес» заробляють!» – гірко посміхається жителька Новосільського Оксана Константінеску. – А по факту, ми несемо величезні витрати, тяжко працюємо та отримуємо у нагороду крихти. Поки наш солоденький кабачок дійде до кінцевого покупця, він встигає «погодувати» трьох-чотирьох посередників.
Цьогорічний сезон для відважних овочівників півдня Одещини став справжнім випробуванням на міцність. Зима й весна видалися такими холодними, що навіть бур’яни думали, чи варто рости.
– Хто зробив ставку на ранню капусту, отримав нуль: через весняні аномальні холоди вона просто взяла і зацвіла, – ділиться болем Оксана, власниця теплиць. – Наприклад, наша родина замість запланованих чотирьох-п’яти тонн з двох теплиць ледве наскребла дві. Виручили 50 тисяч гривень. А тепер рахуємо: витрати на торф, насіння, опалення, добрива, кілька місяців пекельної праці, купа нервів і – «привіт, нуль!».
І це ще родині Оксани пощастило. Деякі її односельці взагалі залишилися біля розбитого корита: коли випав рясний сніг, їхні теплиці склалися, як карткові будиночки, «захоронивши» всю розсаду. Пізніше, під час весняних ураганів, плівку зривало так, що вона розліталась по всьому селу. А відновити – це не просто «скотчем підклеїти». Метал, нова плівка, робочі руки.
– Подорожчало геть усе, хіба що повітря поки безкоштовне, – іронізує Оксана. – Цього року за 25-кілограмовий мішок добрив просять 3,5 тисячі гривень – на тисячу-півтори більше, ніж торік. Насіння взагалі стало на вагу золота: пачка насіння капусти коштує дві тисячі, хоча ще минулого року ми купували її за 1200.
Ще одна стаття витрат – трудові ресурси, адже тепличне господарство потребує чимало робочих рук. Ті, у кого пара теплиць та город, викручуються власними силами, залучаючи родинні ресурси.
– Коли треба терміново висадити розсаду, у нас вмикається режим «сімейної толоки», – розповідає трудівниця. – Спочатку всі родичі йдуть «пахати» до нас, потім ми дружним десантом йдемо до них. А от фермерам, у яких теплиць багато, доводиться шукати помічників по всій окрузі.
У Новосільське на заробітки їдуть із сусідніх сіл, помічникам доводиться платити по 150-200 гривень за годину праці. Уявіть, скільки треба вбухати грошей ще до того, як побачиш перший помідор. Але куди діватися? Роботи в селі немає, а жити за щось треба – дітей піднімати, студентів учити.
Але селяни – народ завзятий. Попри всі негаразди, занедбаних теплиць у Новосільському ви не знайдете. Навпаки, кожного року з’являються нові.
Деякі сусідні села тримають суворий бренд. Наприклад, Утконосівка Саф’янівської громади завалює Україну тоннами томатів, Озерне – монополіст з огірків. А от у Новосільському роблять ставку на різноманітність і грають у «диверсифікацію ризиків»: саджають баклажани, перець, цвітну капусту, броколі. Якщо одна культура «пролетить», то інша хоч якось витягне господарство з боргової ями.
Головний біль цього сезону, якого не було раніше, – абсолютно дикі перепади цін.
– Якщо побудувати графік цін, то вийде кардіограма пацієнта в стані панічної атаки, – констатує Оксана. – Раніше ціна плавно «гуляла» туди-сюди на 5-10 гривень, а зараз коїться якесь божевілля. Вийшов перший кабачок – продаємо по 60 гривень. Наступного дня ціна з тріском летить униз до 20 гривень.
Від таких атракціонів лихоманить і тих, хто вирощує, і тих, хто перекуповує.
Що ж це за детектив? Знову імпорт овочів з-за кордону, який вічно «підкошував» наших фермерів? Виявляється, у самовідданих трудівників Одещини з’явився ще один несподіваний конкурент. Про те, хто переходить дорогу місцевим аграріям, «Одеському життю» розповіла Альона Громовенко.
Жителька Білгорода-Дністровського Альона Громовенко вже понад двадцять років грає у захопливий квест – закупівлю овочів та доставку на оптові ринки. Жінка буквально живе «на колесах»: щодня нова ходка за товаром – до п’яти тонн вітамінів.
– До війни ми возили овочі на ринок у Білгород-Дністровський, звідки «годувалася», зокрема, і курортна перлина Затока, – згадує пані Альона. – Але тепер усе узбережжя під обстрілами, відпочивальників немає, і наш бізнес тут просто припинився. Тому ми покрутили «глобус Одещини», переглянули маршрут – і ось уже п’ятий рік мотаємося на ринок у Маяки.
На сьогодні це єдиний оптовий ринок в Одеській області, що здатний «перетравлювати» справді гігантські партії овочів. У Маяках завантажуються фури, які потім розповзаються по всій країні: на Київ, Запоріжжя, Харків та інші великі міста.
Якщо говорити глобально, то головна місія трударів торгівлі – вивезти бодай 70% цього врожайного багатства за межі Одеської області. Інакше ми всі тут будемо на овочах спати та овочами вкриватися.
– У минулі роки наприкінці травня – на початку червня я возила виключно молоду картоплю, – продовжує перекупниця. –- Але цього року на ринку коїться суцільна чехарда. Уявіть картину: ми закуповуємо першу картоплю по 50 гривень за кілограм, задоволені їдемо в Маяки, а в дорозі дізнаємося, що ціна впала до 30 гривень. Все – рахуємо збитки та дістаємо валідол.
Щоб не посивіти від таких «сюрпризів», тепер купую повний асортимент: картоплю, капусту, кабачок, огірок. Працює це так: якась позиція зазвичай «їде безкоштовно» або взагалі тягне нас на дно, зате на інших маємо бодай якусь копійчину.
Буває, що ми абсолютно свідомо йдемо в нуль – просто щоб допомогти овочівникам вивезти продукцію, якої раптом уродило більше, ніж українці можуть з’їсти. Наприклад, у двадцятих числах травня капусту в Новосільському ми брали по 13 гривень за кіло – і в Маяках здавали по 13. Чистий альтруїзм! Не викидати ж людям ту капусту. Не буде фермерів – наш бізнес накриється мідним тазом.
– По-перше, усе вирішує збут, – пояснює пані Олена. – Бізнес взагалі загинається від того, що населення України поменшало, бо мільйони людей виїхали. Гаманці у громадян – не гумові. Пенсіонер подивиться в супермаркеті на ранній кабачок за сто гривень кілограм і обуриться: не може він купити овоч за ці гроші.
По-друге, у нас з’явився неочікуваний конкурент – Закарпаття. Коли ми про це говоримо, у наших жителів очі на лоба лізуть: «Звідки там, за горами, теплиці?». А я вам розповім. Коли з перших днів війни почався наступ на Херсонщину і частина нашої головної овочевої житниці опинилася в окупації, а інша — під постійними обстрілами, працювати аграріям стало неможливо. Тоді частина херсонських овочівників – люди із золотими руками та мега-досвідом – евакуювалися на Закарпаття. І, недовго думаючи, розгорнули там свій улюблений бізнес: орендували землю, настроїли теплиць і давай вирощувати овочі!
За кілька років це набуло такого розмаху, що тепер Закарпаття – жорсткий конкурент для Одеської області.
– Хоча наші овочі смачніші. Наприклад, на Західній Україні огірки якісь сухуваті, а наші – соковиті, ароматні, робиш салат – пахне на всю хату. Не знаю, в чому секрет – чи то в якості землі, чи то вода особлива, чи то сонця більше.
І все ж, як би не було важко, крутимо педалі й намагаємося працювати. Йти нам нікуди, – підсумовує пані Альона. – Хочу сказати головне: ми безмежно вдячні всім людям, які, попри всі негаразди, вирощують овочі. Завдяки їм у нас є робота, а у вас – салат на столі.
Раніше ми розповідали про Тисячі овець, 70 тонн вина і дідусів скарб – чим вражає старе село на Одещині.
Читайте також:
Обмеження залишаються чинними, а справа набирає обертів — ВАКС продовжив процесуальні обов’язки для ексмера Одеси… Read More
В Україні готують масштабну реформу грошового забезпечення військових, обіцяючи суттєве підвищення виплат. Але поки нові… Read More
Після серії інцидентів із дронами президент Румунії Нікушор Дан закликав Росію завдавати ударів так, щоб… Read More
Вранці понеділка, 1 червня 2026 року, ворог завдав чергового цинічного удару по цивільній інфраструктурі півдня… Read More
Укрзалізниця анонсувала червневі зміни в русі приміських поїздів на Одещині та збільшення кількості місць на… Read More
Жителі Одеси можуть несподівано отримати заборгованість за газ навіть після своєчасної оплати. Причина — зміни… Read More
