Cкарби козацького музею: шаблі, скрині та вітрила

День українського козацтва збігається з найвеличнішим із християнських свят — Покровою Пречистої Богородиці. Богородицю завжди вважали покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних сил. Саме на свято Покрова в Україні відбувалася Велика рада, що обирала гетьмана, визначала, як козацтву жити далі. Про все це знають в «Музеї історії розвитку українського козацтва», який знаходиться на вулиці Чорноморського Козацтва. Відправимося на екскурсію?

Як збирали експонати

За людськими мірками «Музей історії розвитку українського козацтва» — першокласник.

В березні цього року йому виповнилось шість років. За цей час на площі розміром у 120 кв.м розмістилось понад тисячу музейних експонатів. Тут відкрита постійно діюча експозиція з діорамами, макетами козацьких суден, скульптурами, картинами та колекцією козацьких костюмів.

— Всі ці експонати зібрали члени козацьких організацій, викладачі історичного факультету університету ім. Мечникова, наукові співробітники «Історико-краєзнавчого музею». Є надходження з археологічних та етнографічних експедицій. Як-от козацька бандура кінця ХІХ століття. Знайдена вона на Півночі Одеської області в Саврані, — розповідає директор музею «Історії розвитку Українського козацтва», полковник Українського козацтва Сергій Шпак. — Деякі експонати дарують музею і звичайні одесити. Здебільшого це предмети народного побуту — старовинні рушники і вишиванки, глечики, кухлі, праски, різноманітні обереги.

Зала перша. Козацькі «розваги»

В експозиційній першій залі, «Героїка Українського козацтва», напевне, цікаво буде хлопчакам, які полюбляють гратись у солдатиків. Притягують погляд чотири діорами малих форм — «Штурм турецького фрегата козаками», «Поселення на Пересипу», «Штурм фортеці Хаджибей» і «Застава на Шкодовій горі». На будь-якій з них можна детально роздивитись воїнів часів козацтва — їх одяг, зброю, рухи під час нападу, штурму, оборони чи поранення. Також в залі є макети козацьких суден-чайок. Автор діарам і макетів — одеський художник Анатолій Утюжніков.

Прикрашає залу козацька ікона Покрови Пресвятої Богородиці. Поряд з нею — реконструйовані прапори різних козацьких полків, холодна та вогнепальна зброя… Тут розташовані погруддя Отаманів Чорноморського козацтва Захарія Чепіги, Антона Головатого та гетьмана Івана Мазепи, гіпсові барельєфи отаманів і гетьманів. Гордістю зали є копія картини Іллі Репіна «Запорожці пишуть лист турецькому султану», 1923 року, невідомого художника. Сергій Шпак розповів, що деякі експерти вважають, що полотно відноситься до пензля художник Михайла Кузнєцова. У картини цікава історія.

— Картина потрапила до музею в жалюгідному стані. Полотно було порване в двох місцях, — розповідає директор. — Передав його музею полковник Українського козацтва Георгій Мацкепладзе. Колись його товариш пообіцяв подарувати її козацтву після своєї смерті, розповідаючи, що написана вона відомим одеським художником. Після смерті друга родичі відмовились дарувати її. Натомість запросили кругленьку суму. Буквально за декілька днів картина впала зі стіни і розірвалась. Тільки після цього родичі передзвонили і віддали її Мацкепладзе.

Картину відреставрував козацький художник Анатолій Утюжніков.

• Із листа запорожців турецькому султану: «Ти, султан, чорт турецький, і проклятого чорта брат і товариш, самого Люципера секретар! Який ти в чорта лицар, коли голою сракою їжака не в’бєш?»

Зала друга. Козацька мода

У другій залі, «Козацький побут та Мистецьки витвори присвячені Козацтву», знаходиться експозиція виробів козацького скульптора Петра Кравченка, ікони кінця ХІХ століття, керамічний, скляний і залізний посуд XVIII-ХІХ століття. Особливе місце у залі відведено одягу, типовому для козаків і берегинь півдня України.

— Козаки носили суконний кольоровий жупан (верхній одяг), шовковой каптан (носився під жупаном). А ще — яскраву черкеску (подібна до жупана), її носили застібнутою і підперезаною вузьким ременем, на якому висів кинджал, іноді — пістолет і шашка, — пояснює Сергій Шпак. — Ну, і звісно, те що вирізняло українців з-поміж інших націй — широкі штани-шаровари, підперезані шовковим кушаком (пояс). На голові козаки носили шапки-кабардинки з видри та кошлатої вовняної бурки. На ноги взували сап'янові чоботи різних кольорів.

Що стосується жінок-берегинь, то цей образ у козацтві прирівнюється до матері, яка захищає, дбає, оберігає. Завдання берегині — допомогати тим, хто цього потребує. В давнину дівчат-берегинь навчали практиці розвідника, медпрацівника, пропагандиста. Секрети берегинь довгий час зберігались в таємниці і передавались лише із покоління в покоління.

Зала третя. Так міг жити ваш дідусь з бабунею

У третій залі, «Українська світлиця ХІХ ст.» представлені предмети повсякденного вжитку селян — скрині, лави, вішаки, прядки, дерев'яні лопати для печі, кам'яні жорна та багато інших речей, якими користувались в українській хаті. Особливою гордістю цієї зали є колекція вишитих і домотканих рушників та сорочок (ХІХ-початку ХХ ст.). Більша частина експонатів зібрана з півночі Одеської області — Балтського, Кодимського, Котовського і Ананьївского районів.

Саме в цій залі досить часто проходять виставки і тематичні зустрічі. Зараз в експозиції музею діють наступні виставки — «Українське козацтво в історичній та художній літературі», «Рушники півночі Одеської області», «Традиційна українська лялька як іграшка та оберіг» та інші.

Цінні музейні зібрання:

одяг православних священників, церковне начиння (потири, підсвічники, хрести та ікони — ХІХ ст.);

стародруки XІХ — ХХ ст.;

одяг та ужиткові тканини XІХ — поч. XX ст.;

посуду від І до ХХ ст.;

монети та паперові гроші XVІІI — XX ст.;

листівки ХІХ — поч. ХХ ст.;

зброя XVII — XХ ст. ( шаблі, ятагани, рушниці, пістолети);

бойові сокири, кам'яні гарматні ядра та вістря списів;

судові бомби, зброя й особисті речі козаків та російських солдат.

• Трохи історії:

Фундаментом українського козацтва була Запорізька Січ. Це був політичний центр республіки. Гетьмани Запорізької Січі мали великі урядові повноваження. Вони захищали землі і народ від зовнішнього ворога, вели міжнародні переговори від імені народу, вирішували глобальні питання, що стосуються загального розвитку держави. У 1775 році Запорізька Січ була ліквідована рішенням імператриці Катерини II. Але незважаючи на указ, козацтво в Україні ще деякий час функціонувало.

День українського козацтва у нашому календарі свят знову з’явився в 1999 році. Отже, сучасному козацтву 15 років.

• Музей історії розвитку українського козацтва, вул. Чорноморського Козацтва, 9; тел. (050) 510-92-86, (048) 37-88-30.

Алена Швец