Активістки громадської організації “Наша спадщина-Рені” влаштували подорож в українських хустках по селах багатонаціональної Бессарабії .
Ключові моменти
Жінки з громадської організації «Наша спадщина-Рені» відзначили День української хустки подорожжю селами Бессарабії, популяризуючи традицію через живе спілкування.
Історії українок, болгарок і гагаузок показали глибину традиції хустки — як родинної реліквії, що передається поколіннями та зберігає пам’ять про життя жінок.
Сьогодні, 7 грудня – День української хустки. Це неофіційне свято започатковане у 2019 році. Мета – вшанувати українську традицію та об’єднати жінок з різних куточків світу задля збереження культурної спадщини.
Зазвичай в цей день жінки роблять фото в хустках і викладають в соцмережах.
Активістки громадської організації «Наша спадщина-Рені» вирішили змінити формат і відвідати одне гагаузьке і два молдовських села Ренійської громади, прикрасивши себе хустками – щоб донести красу свята і показати, як саме можна додати українську хустку у свій гардероб.
Погода не сприяла подорожі – був дощ із поривами вітру, але яскраві хустки підняли настрій учасникам акції та мешканцям сіл.
Але хустка – це більше, ніж елемент одягу.
-Ми з кумой якось поїхали в гості до її тьоті в Подільський район, – розповідає мешканка Рені Галина Абрамова. – Господиня відкрила шафу – а там до верху ціла стопка хусток. І про кожну розповідає: ту Одарка подарувала, ту – тьотя Маруся. А в цієї хрестили, а в цієї вінчали… Я попросила – продай хоч одну. А вона: «Боже збав! Це більше, ніж подарунки, це як свято в хаті». В мене теж є дорога хустка – від мами. Хоча вона вже вся в дірочках, але найцінніша для мене. Нещодавно дзвонить рідна тітка Ніна Коротун, вона старша за мене: «Зайди, я тебе мушу передати дві хустки – свою і тьоті Марусі». І це – не подарунок з приводу свята, хустки передаються у спадок дочкам, невісткам, племінницям. Особисто я не люблю носити шапки та берети – завжди пов`язую голову хусткой.
Традиція зберігати хустки притаманна не лише українкам. Так, в шафі болгарки з села Євгенівка, що в Буджакській громаді Тетяни Дімітрової теж величезна стопка хусток.
-І жодну з них я не купувала, – каже баба Тана, демонструючи свій жіночій скарб. – Це все – подарунки. Хустки дарують на свята, на похорон та поминки. В цих хустках відображене все моє життя. Я завжди ношу хустку, не виходжу без неї на подвір’я.
Зберігає родинні хустки і гагаузка Домна Бринза з с. Котловина Ренійської громади. Це – вовняні чорні хустки, щедро прикрашені шовковою бахромою.
– Одну з них я передала у музей, а хустку бабусі чоловіка залишила для себе, – розповідає жінка. – У подальшому я передам її своїй дочці.
Читайте також:
Купили путівку, але відпочинок так і не відбувся? Це ще не означає, що гроші втрачені.… Read More
Упродовж липня 2026 року російські окупаційні війська перейшли до тактики адаптивного терору українських міст, підбираючи… Read More
Для польського журналіста Бориса Тинки Одеса — це місто, яке найкраще пізнавати не лише через… Read More
Субота, 25 липня, порадує мешканців Одеси та області приємною літньою погодою без екстремальної спеки та… Read More
Туристична галузь Одеської області показує зростання, незважаючи на всі виклики: за перше півріччя 2026 року… Read More
В «Укрзалізниці» пояснюють скорочення приміських рейсів збитковістю та безквитковими пасажирами. Журналістка «Одеського життя» Вероніка Поліщук… Read More