Напередодні тисячного дня з початку повномасштабно вторгнення російських військ на територію України, ми публікуємо другу частину блогу військового журналіста Вячеслава Діордієва про події, які передували цьому та стали каталізатором агресії.
Перша частина: Як і чому почалася війна – розповідає військовий журналіст
Для успішної окупації чужої території агресору важливо заручитися лояльністю місцевого населення. У лютому 2014-го керівництво РФ, плануючи агресію проти України, робило акцент на створенні іміджу своїх військових як “захисників прав і свобод”. Першою мішенню став Крим – автономія у складі України, яка до 1954 року входила до складу РРФСР.
Наприкінці лютого 2014-го настрої кримчан не були антиросійськими. Проте за 60 років у складі України більшість місцевих жителів народилася й виросла українцями. Одна справа – підтримувати дружні стосунки з сусідами, інша – сприйняти факт того, що сусід приїхав не на відпочинок, а на танку для окупації. Агресору було зручніше зробити це так, щоб кримчани не усвідомили, що відбувається.
20 лютого 2014-го, коли ще палав Майдан у Києві, біля Корсунь-Шевченківського розлютовані євромайданівці зупинили автобуси з кримськими антимайданівцями. При обшуку в них знайшли зброю, саморобні мачете та щити майданівців. Хоча всі кримчани повернулися живими, російська пропаганда вже 21 лютого повідомила про “8 вбитих та десятки зниклих безвісти”. Це було спростовано поліцією та головою Ради міністрів АРК Могильовим, але багатьом кримчанам ці подробиці були не потрібні – вони вірили телевізору.
21 лютого Янукович підписав Угоду про врегулювання кризи з опозицією та в присутності європейських міністрів, але ввечері втік з Києва. За різними даними, він побував у Харкові на з’їзді депутатів півдня та сходу України, потім у Донецьку, після чого 22-23 лютого опинився в Росії. Згідно з Угодою, він мав підписати закон про повернення до Конституції 2004 року.
22 лютого у Верховній Раді депутати від Партії регіонів масово виходили з фракції. Після відставки спікера Рибака головою парламенту обрали Турчинова. Конституційною більшістю (328 голосів) ухвалили постанови про перехід до парламентсько-президентської форми правління та про самоусунення Януковича. За останню проголосували навіть лідер комуністів Симоненко та нинішній колаборант Сальдо.
Проблема полягала в тому, що в Конституції були лише 4 підстави для припинення повноважень президента: відставка, неспроможність за станом здоров’я, смерть та імпічмент. Механізму останнього не існувало, а Янукович просто втік. Його втеча була важливою для планів Росії щодо захоплення українських територій. Якби відбулася добровільна відставка, можливо, вдалося б уникнути тисяч жертв, війни та зберегти територіальну цілісність України.
Вячеслав ДІОРДІЄВ
У Вилковому практично зірвано два ключові сезони — вилов дунайського оселедця та заготівлю очерету. Причина… Read More
Поки трамваї та тролейбуси стоять, Одеса отримала п’ять 20-річних автобусів з Житомира. Чи зможе цей… Read More
Через стрімке танення льоду та підйом рівня води в Тилігулі кілька сіл вже опинилися під… Read More
Доброго ранку, друзі! Сьогодні особлива п’ятниця — фінальний акорд зими. Залишаємо позаду холод і втому,… Read More
Завершення робочого тижня може виявитися непростим випробуванням для метеозалежних людей. Сонячна активність в останні дні… Read More
Кожен третій автолюбитель в Україні вважає уживані автомобілі оптимальним вибором. Адже така покупка дозволяє придбати… Read More