Шпигун з Одеси полював на Леніна: Сідней Рейлі став прототипом Джеймса Бонда

Ключові моменти:

• Сідней Рейлі, ймовірно уродженець Одеси або півдня України, вважався «королем шпигунів» початку ХХ століття;
• Він діяв під різними іменами, працював у Європі, Російській імперії та на Близькому Сході;
• У 1918 році намагався організувати переворот проти більшовиків і замах на Володимира Леніна;
• Загинув у 1925 році після спецоперації радянських спецслужб, хоча існують альтернативні версії його долі.

Матеріал підготовлено на основі аналізу історичних джерел і публікацій про Сіднея Рейлі, зокрема досліджень журналіста та письменника Валентина Крапиви, а також архівних згадок про діяльність британської розвідки на початку ХХ століття.

Зазначимо, що розглянуті біографічні дані містять численні суперечності — це характерна риса постаті Рейлі, який свідомо заплутував інформацію про своє походження, вік та імена. Зокрема, перевірено версії про його навчання в Одесі, участь у революційних колах та подальшу співпрацю з британськими спецслужбами.

У тексті враховано історичний контекст: події Першої світової війни, діяльність іноземних агентур у Російській імперії, а також відомі операції радянських спецслужб, зокрема операцію «Трест», у межах якої Рейлі було викрито.

Джерела інформації включають:

• історичні нариси та журналістські публікації;
• відкриті архівні згадки про спецоперації початку ХХ століття;
• біографічні дослідження діяльності британської розвідки.

У пошуках Сіднея Рейлі: загадкові збіги

Якось я прочитала, що в одному з номерів американського журналу для найманців «Soldiers of Fortune» (Солдати удачі), який вийшов понад пів століття тому, була надрукована реклама набору до підрозділу «Дикі гуси». Ось така «принада»: «Ви зможете побувати в багатьох країнах світу, познайомитися з цікавими людьми і вбити їх».

Це я до того, що мої постійні пошуки цікавих людей для розповідей про них у блозі жодним чином не пов’язані з кримінальними намірами. І цього разу я нагадаю вам навіть не про одного, а про двох дуже цікавих людей.

Переглядаючи інформацію, прив’язану до найближчих дат, я побачила, що 24 березня — день народження відомого авантюриста і шпигуна Сіднея Рейлі. Він цікавий мені ще й тим, що, як і я, пов’язаний і з Одесою, і з Херсоном.

Я, херсонка, прикипіла душею і серцем до Одеси за п’ять років навчання в Інституті зв’язку (1971–1976 роки), потім усе життя прожила в Херсоні, а «завдяки» орді Путлера з кінця 2022-го знову стала одеситкою. Про Рейлі — далі.

Коли я почала «копати» інформацію про нього в мережі, знайшла чимало матеріалів, але найбільше мою увагу привернула надзвичайно цікава публікація Валентина Крапиви. Я відкрила для себе цю людину, на жаль, уже після її смерті: це був не просто багатогранний талант, а відомий одесит, КВН-ник, письменник (автор понад двох десятків книг), педагог, журналіст, який довгий час співпрацював з «Одеським життям».

І що досить містично — і Сідней Рейлі народився 24 числа, і Валентин Крапива, який так цікаво писав про нього, також народився 24 числа (квітень 1945 року). Ба більше, дата смерті Валентина — теж 24 число (вересень 2013 року). Тож якщо натрапите в інтернеті на тексти з його підписом — знайте: час на їх прочитання не буде витрачено даремно.

Що ж, а я тим часом додам свої «п’ять копійок» до розповіді про Сіднея Рейлі — адже обсяг інформації про нього цілком міг би стати книгою із серії «Життя видатних людей». І видатним він був тому, що був досвідченим шпигуном (на початку ХХ століття його називали «королем шпигунів»), тож варіантів його туманної біографії — безліч.

Зигмунд, він же Шломо, він же Жора — з Одеси

Отже, народився він у 1872 році. Хоча, можливо, у 1873-му. Або, найімовірніше, у 1874-му: у різні часи він називав різні роки. При народженні його звали Зигмунд Маркович Розенблюм. Хоча, можливо, — Георгій (Жора) Розенблюм. Не виключено, що точніше — Зигмунд Георгійович Розенблюм. Втім, існує версія, що правильне ім’я — Соломон (Шломо) Розенблюм.

Народився він десь поблизу Херсона. За іншою версією — неподалік Одеси. А за третьою — майбутній Рейлі був уродженцем самої Одеси. Джерелом цієї плутанини був він сам, адже в різних ситуаціях розповідав абсолютно різні й навіть протилежні факти про своє походження: іноді — щоб заплутати слідчих, іноді — щоб збити з пантелику кілерів, які полювали на нього.

За деякими даними, Розенблюм навчався в Одеській гімназії №3 і навіть вступив на фізико-математичний факультет Новоросійського (Одеського) університету, але, провчившись там рік, сказав: прощавай, Одесо-мамо. А ось своїй матері він, здається, нічого не сказав: існує версія, що вона отримала записку, в якій син просив шукати його тіло в Одеській гавані. Жорстко, звісно, але саме так він нібито прикрив свою втечу з Росії.

Підкреслимо, що формулювання «за деякими даними» — ключове в життєписі цієї загадкової постаті. Чимало серйозних дослідників намагалися розібратися в цьому «чорному ящику», але в підсумку — скільки дослідників, стільки й версій.

Так, за однією з них, у звітах жандармерії за 1892 рік фігурував якийсь Розенблюм, якого заарештували за співпрацю з революційною студентською групою. Однак він не лише не постав перед судом, а й невдовзі був звільнений. Існували припущення, що цей Розенблюм був таємним агентом «охранки».

Після звільнення він дізнався, що його мати померла. Приголомшений юнак інсценував своє самогубство в Одесі та «зайцем» пробрався на британський корабель, який прямував до Південної Америки. А може, й не туди: деякі джерела стверджують, що пізніше він з’явився в Гейдельберзькому університеті (Німеччина), де вивчав філософію, а потім перебрався до Лондона.

А можливо, до Британії він дістався з Бразилії. Там він нібито жив під ім’ям Педро і займався різною роботою: був і докером, і працівником плантацій, і кухарем у британській розвідувальній експедиції в 1895 році.

Порятунок британців і нове ім’я

Розенблюм стверджував, що врятував членів експедиції та її керівника, майора, коли на них напали місцеві жителі. Він героїчно вихопив пістолет британського офіцера і перестріляв нападників. Прямо як у кіно: «Бонд, Джеймс Бонд». У подяку він отримав 1500 фунтів стерлінгів, британський паспорт і квиток до Британії, де згодом оформив документи на ім’я Сіднея Розенблюма.

Втім, реальність, ймовірно, була іншою: у грудні 1895 року Розенблюм прибув до Лондона з Франції, звідки поспіхом утік, маючи при собі значну суму грошей. Є версія, що наприкінці того ж року він разом зі спільником убив двох італійських анархістів, щоб заволодіти коштами, зібраними для революційного руху.

Раніше майбутній Рейлі познайомився з англійкою Етель Ліліан Войнич — майбутньою письменницею, авторкою роману «Овід». Між ними зав’язався роман, і Войнич дізналася чимало про Розенблюма. Вважається, що образ головного героя «Овода» частково був змальований саме з нього.

Згодом у його житті з’явилася інша жінка. У Лондоні Рейлі, він же Розенблюм, створив фірму з продажу ліків. А потім його направили в регіон Баку — Батумі, де перетиналися інтереси Британії та Персії (нині — Іран), — збирати інформацію про нафтовидобуток.

Там він познайомився з чарівною 24-річною Маргарет, і між ними спалахнув роман, попри те, що вона була заміжня. Її літній чоловік хворів і зацікавився ліками, які Розенблюм, видаючи себе за лікаря, йому рекомендував. Саме чоловік і познайомив дружину з ним.

Після повернення до Англії старий переписав заповіт на дружину і раптово помер. Якийсь невідомий лікар, підозріло схожий на Розенблюма, дійшов висновку, що причиною смерті був грип і розтин не потрібен. Маргарет швидко поховала чоловіка й успадкувала величезний статок — близько 800 тисяч фунтів стерлінгів.

Через чотири місяці, у 1898 році, Сідней Розенблюм одружився з Маргарет. На той момент він уже активно працював на мережу британських спецслужб.

Поява шпигуна Сіднея Рейлі

Завдяки шлюбу та новим зв’язкам Розенблюм отримав нові документи на ім’я Сідней Джордж Рейлі, нібито уродженець ірландського міста Тіпперері, і зміг вільно подорожувати світом.

До речі, він не подавав офіційного клопотання про надання британського підданства: усе це було зроблено для створення надійного прикриття, яке дозволяло йому безперешкодно вести розвідувальну діяльність на користь Великої Британії. Так, у роки англо-бурської війни (1899–1902) на півдні Африки цей «торговець медикаментами» побував у Персії, з’ясовуючи, хто фінансує бурів (це були «нафтодолари» Персії).

Невдовзі лейтенант Рейлі вже працював в англійському посольстві в Петербурзі, став міжнародним бізнесменом із широкими зв’язками та заплутаними фінансовими справами. Із 1903 року він перебував у російському Порт-Артурі — нібито як торговець будівельною деревиною. Там він увійшов у довіру до російського командування і здобув план укріплень, який, за однією з версій, передав японцям, на яких також «підпрацьовував».

Британський історик-японіст Ніш називав роль Рейлі «однією з нерозгаданих загадок російсько-японської війни». Підозри у шпигунстві на користь Японії не завадили Рейлі закріпитися в Петербурзі. На той час його дружина Маргарет із ним розлучилася і, зрозуміло, позбавила фінансової підтримки. Тож шпигунити Рейлі довелося «на повну», що він і робив. У 1905–1914 роках він діяв у Росії, був помічником військово-морського аташе Великої Британії.

Рейлі проти Леніна

Із початком Першої світової війни він зайнявся переправленням до Росії зброї з Америки. Бізнес був прибутковим, але недостатнім. Тоді Рейлі влаштувався на суднобудівну верф у Німеччині, викрав креслення підводного човна і продав їх одночасно і британцям, і росіянам.

У лютому 1918 року Рейлі з’явився в рідній Одесі та почав організовувати англійську агентурну мережу з проникненням у більшовицьке середовище. У травні 1918-го він прибув до Петрограда. Він прагнув зустрітися з Леніним, але Ілліч відмовив йому. Отже, «познайомитися з цікавими людьми і вбити їх» не вдалося.

Тоді з’явився «план Б»: підкупити особисту охорону Леніна — латиських стрільців — для здійснення перевороту. Рейлі підкупив командира стрільців, якому передали 700 тисяч рублів (для порівняння: зарплата Леніна тоді становила близько 500 рублів на місяць). Але план провалився.

У червні 1918 року Рейлі через усю Росію вивіз до Мурманська Олександра Керенського і посадив його на англійський есмінець, забезпечивши документами сербського офіцера. Потім у Москві та Петрограді він почав організовувати змови проти більшовиків, передав п’ять мільйонів рублів на їх фінансування та координував заколот лівих есерів 6 липня 1918 року в Москві.

Тут Рейлі без проблем вербував продажних чиновників і отримував від них необхідні документи, зокрема пропуск до Кремля за справжнім посвідченням співробітника ЧК на ім’я Сіднея Релінського. Також він діяв під іменами співробітника карного розшуку Константинова, турецького підданого комерсанта Массіно та антиквара Георгія Бергмана.

Втім, у Рейлі було чимало провалів: спроба вбити Леніна не відбулася через скасування мітингу, де той мав виступати; повстання лівих есерів провалилося; не вдалося і організувати заколот у петроградському гарнізоні.

Хоча були й «успіхи» — зокрема вбивство есером Блюмкіним німецького посла Мирбаха та замах на Леніна 30 серпня 1918 року (стріляла Фанні Каплан, але не влучила). У підсумку Рейлі настільки «допік» ЧК, що в листопаді 1918 року в Москві його заочно засудили до розстрілу та оголосили поза законом.

Він поспішно втік до Англії, де став консультантом Вінстона Черчилля з російських питань і очолив організацію боротьби проти радянської влади. Уже з грудня 1918 року Рейлі знову діяв у Росії як офіцер зв’язку в ставці Денікіна. Із 13 лютого по 3 квітня 1919 року він перебував в Одесі як емісар. 3 квітня 1919 року разом із французами залишив місто і вирушив до Константинополя. У травні 1919 року він прибув до Лондона з доповіддю уряду.

Через численні авантюри фінансові справи Рейлі погіршилися. У 1921 році він був змушений продати на нью-йоркському аукціоні велику колекцію речей Наполеона за 100 тисяч доларів, але цих коштів вистачило ненадовго.

Рейлі встановив тісні контакти з представниками російської еміграції, лобіював у британському уряді фінансування білого руху, восени 1920 року особисто брав участь у діях «білої» армії на території Білорусі, яка була розгромлена більшовиками. У 1922 році він організував замах на радянську делегацію на Генуезькій конференції, але й ця спроба провалилася.

Дві смерті Сіднея Рейлі

А потім він «загинув». Спочатку — в лапках, а потім уже насправді. Наскільки хитрим був Розенблюм-Рейлі, настільки ж справедливим виявилося народне прислів’я про те, що на кожну хитрість знайдеться свій засіб.

Радянські газети офіційно повідомили, що 28 вересня 1925 року під час переходу кордону з Фінляндією було вбито двох контрабандистів. Один із них нібито був Рейлі. Насправді ж радянські спецслужби провели операцію «Трест».

Більшовики створили фіктивну «контрреволюційну» організацію, до якої заманювали білогвардійців із Росії та еміграції. І досвідчений авантюрист Рейлі потрапив у пастку.

Британська розвідка доручила йому з’ясувати, що це за організація. На кордоні він мав зустрітися зі зв’язковим. Щоб отримати від Рейлі всю інформацію, ГПУ інсценувало загибель обох так, щоб ця новина дійшла до британців.

Таким чином Рейлі, формально «мертвий», уже не міг розраховувати на дипломатичний захист як підданий Великої Британії. Під час допитів він дотримувався легенди, що є британцем за народженням, і відмовлявся давати будь-які свідчення.

Сіднея Рейлі розстріляли 5 листопада 1925 року в лісі, куди його виводили на прогулянки. Тіло поховали у дворі в’язниці. Хоча, за деякими версіями, він міг залишитися живим і навіть бути перевербованим радянськими спецслужбами…

Адже, як уже зазначалося на початку, «за деякими даними» — це ключова формула всієї історії цієї загадкової постаті.

Читайте також:

• Карпатська Україна 1939 року: як Хуст став столицею і що це означає сьогодні
• Ім’я Лесі Українки двічі врятувало її сестру — від НКВС і гестапо
• Завершення Паралімпіади: призери з України отримають більші виплати, ніж американці

Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса