Портрет одесита Жаботинського є на іноземних монетах і банкнотах

Ключові моменти

• Володимир (Зеєв) Жаботинський — уродженець Одеси, журналіст, письменник і політичний діяч, що став одним із засновників сіоністського руху.
• Він створив Єврейський легіон у складі британської армії та боровся за появу Ізраїлю на карті світу.
• Його ім’ям названо вулиці в Ізраїлі та Україні, а на ізраїльських монетах і банкнотах зображено його портрет.
• Жаботинський вважав Симона Петлюру не антисемітом, а трагічною постаттю, яка не змогла стримати насильство свого часу.

Монети як дзеркало історії та політики

Давайте нестандартно підійдемо до сьогоднішньої теми — поглянемо на неї з ракурсу нумізматики, тобто колекціонування монет. Різного там трапляється. Наприклад, у СРСР, яким кілька десятиліть одноосібно керував Сталін, нікому й на думку не спадало вибити монету з його зображенням.

І раптом у 1949 році, до 70-річчя з дня народження тирана, Чехословаччина вирішила “поцілувати його нижче пояса”. І ЧССР стала єдиною у світі країною, яка таким чином увічнила людину, послідовники ідей якої майже через 20 років — у 1968-му — “віддячили” цій державі гусеницями танків.

А ось ще приклад: зображень Леніна чимало було на рублевих монетах СРСР. Але як Ілліч потрапив на монету Екваторіальної Гвінеї до свого 100-річчя — невідомо. На аверсі монети — його обличчя в кашкеті, на реверсі — слонові ікла. І дивуєшся: у школі нас учили, що він із Симбірська, а тут виходить, що ніби зліз із пальми… Вочевидь, до самих глибин проникся екваторіально-гвінейський народ життєдайними ідеями Леніна — “найкращого друга всіх пригноблених африканців”.

Хто такий Володимир (Зеєв) Жаботинський

А ось ще одна ситуація: і Україна, і Ізраїль випустили пам’ятні монети на честь Жаботинського. Але — двох зовсім різних! На українській монеті — Леонід Іванович Жаботинський із Запоріжжя, радянський штангіст, який виступав у надважкій ваговій категорії. Дворазовий олімпійський чемпіон з важкої атлетики, чемпіон світу, чемпіон Європи, п’ятикратний чемпіон СРСР.

На монеті Ізраїлю — яскрава постать національного відродження цієї держави Володимир Євгенович (Вольф Євнович) Жаботинський. І на банкноті — також!

Саме про нього сьогодні й згадаємо. По-перше, тому, що його день народження припадає на 18 жовтня, а по-друге — і це головне — він родом із Одеси. Більше того, у свій одеський період Жаботинський був нашим колегою — журналістом. І як же «Одеське життя» може не згадати людину, яка писала “про одеське життя” у «Одеському листку» (найбільшій провінційній газеті Російської імперії) та «Одеських новинах»?!

Зазначу: влітку минулого року наш сайт опублікував надзвичайно цікавий матеріал Марії Котової про одеського Жаботинського. Наполегливо рекомендую ознайомитися — гарантую задоволення від читання.

Одеський період життя: журналіст і драматург

Життя Володимира Жаботинського було хоч і коротким (Бог відміряв йому лише 60 років — з 1880 по 1940), але надзвичайно насиченим історичними подіями. І я також, як писав Ісаак Бабель, “маю вам сказати кілька слів” про цього Жаботинського.

Це був справжній талант. Поліглот, він вільно володів сімома мовами, чудово перекладав, писав вірші та романи, був фейлетоністом і драматургом. В Одеському театрі ставили його п’єси! А в названих вище газетах він писав далеко не лише “про Одесу”: у 18-річному віці став їхнім кореспондентом у Берні, а згодом і в Римі.

Він писав російською мовою і вважався російським письменником, однак єврейські погроми по всій Росії (1903–1905 рр.) зблизили його з реаліями того часу, і Жаботинський приєднався до сіоністського руху. Він вивчив іврит, переїхав до Петербурга та брав участь у створенні “Союзу для досягнення рівноправності єврейського народу в Росії”.

Єврейський легіон і боротьба за державу Ізраїль

Під час Першої світової війни він домігся створення Єврейського легіону у складі британської армії, вступив туди рядовим, а згодом став сержантом і офіцером. У 1918 році взяв участь у боях проти османських військ у Палестині. Ці події Жаботинський згодом описав у книзі «Слово про полк». До речі, він негативно ставився до участі євреїв у російських революціях — Лютневій та Жовтневій.

Після війни Жаботинський оселився в Палестині. Навесні 1920 року англійська влада заарештувала його за організацію самооборони під час арабо-єврейських сутичок і засудила до 15 років каторги. Але після хвилі протестів у Палестині, Англії та США вирок пом’якшили, а згодом і зовсім амністували. Саме тоді він узяв ім’я Зеєв, що в перекладі з івриту означає “вовк” (раніше він був Вольф — “вовк” на їдиш).

Далі я міг би довго розповідати про наступні двадцять років його життя, які він цілковито присвятив створенню держави Ізраїль. Але скажу коротко: просто так, випадково, портрети людей на гроші не потрапляють.

Ставлення Жаботинського до Симона Петлюри

Хоча, звісно, не завжди все однозначно: змінюються часи — змінюються й погляди. Наприклад, в Україні існує пам’ятна монета на честь одного з лідерів партизанського руху часів Другої світової війни — Сидора Ковпака. Сьогодні, у межах закону про декомунізацію, її вже ніколи б не випустили: Ковпак у “чорному списку”.

Втім, у Сумах, де базувався його партизанський загін, позитивне ставлення до нього збереглося: депутати міської ради понад рік утримувалися від перейменування вулиці Ковпака на прохання містян.

А ще в Україні з’явилася монета на честь Симона Петлюри. Його ім’ям названі вулиці в кількох містах: у Києві, Хмельницькому, Львові, Полтаві. Петлюра був одним із провідних політичних діячів України часів визвольних змагань, очільником Директорії та головним отаманом Армії УНР.

А тепер дізнаймося, що про нього думав його сучасник і співвітчизник — Зеєв Жаботинський. Після розпаду Російської імперії вони опинилися по різні боки складних етнополітичних процесів. В Україні 1918–1920 років відбувалися численні єврейські погроми, які часто чинили частини Армії УНР, що сильно зіпсувало репутацію Петлюри серед єврейського населення.

Жаботинський стверджував, що «Петлюра не був антисемітом. Він був людиною свого часу, патріотом своєї нації, який, однак, не зміг стримати звірів, що діяли під його знаменом». І ще: «Провина Петлюри — не в ненависті, а в слабкості. Він не хотів погромів, але не міг їх зупинити». Жаботинський бачив у Петлюрі трагічну постать, яка не впоралася з анархією й насильством свого часу.

Як увічнили одесита в Ізраїлі та Україні

Навіщо всі ці приклади з пам’ятними монетами? Для того, щоб показати: вшанування повинно бути усвідомленим, зваженим, а не випадковим. І саме так сталося з одеситом Жаботинським.

23 березня 2005 року ізраїльський парламент — Кнесет — ухвалив закон про вшанування пам’яті Жаботинського. Його мета — передати майбутнім поколінням ізраїльтян духовну спадщину Жаботинського.

В Ізраїлі 29 день єврейського місяця таммуз, день його смерті, оголошено Днем Жаботинського. Його іменем названі вулиці в багатьох містах Ізраїлю, а також у Київському районі рідної Одеси. Є вулиця Зеєва Жаботинського і в столиці України — Києві.

Він помер під час поїздки до США у 1940 році, так і не завершивши справу всього свого життя — створення держави Ізраїль. Вона з’явилася на карті світу у 1948 році.

У 1964 році було виконано заповіт Жаботинського: «Мої останки не слід перевозити до Ізраїлю інакше, як за розпорядженням уряду цієї держави, коли вона буде створена».

Це здійснив прем’єр-міністр Ізраїлю Леві Ешколь, який під час Першої світової війни служив у Єврейському легіоні. При народженні його звали Лев Школьник — і світові його подарувала також українська земля. Не одесит, правда, але, думаю, це йому можна пробачити. Принаймні — цього разу.

Валерій Боянжу, Херсон — Одеса