«Одеське життя» у блогах: Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих?

Обласна військова адміністрація постійно нагадує, щоб ми не ігнорували сигнали повітряної тривоги і пояснює, що «для вжиття заходів захисту є лише декілька хвилин».

сь мене цікавить: «декілька хвилин» це скільки? Хотілося б, щоб військові розшифрували ці часові межі. Адже, наприклад, десь у спальних районах до притулку йти далеко не п’ять хвилин. А якщо людина похилого віку і швидко йти не може, а якщо не встигла добігти до укриття за «декілька хвилин»? Що робити в такому випадку, тим більше, що іноді ми не маємо і цих кількох хвилин.

Ще за темою: Чи користуються одесити бомбосховищами під час тривоги – опитування (відео)

Втім, питання нашої безпеки не лише у цьому. Наприклад, за новим законом, при звуках повітряної тривоги магазини мають припиняти торгівлю, а покупці вирушати до бомбосховища. Проте люди, яких виправджують на вулицю, «купкуються» під магазином і в притулку не квапляться. Мабуть, у них, як у кішок, дев’ять життів, і їх нічому не навчили трагедії у Кременчуці та Вінниці. Але оскільки персонал магазину теж повинен ховатися в укритті, можливо, адміністраторам взяти на себе додатковий обов’язок заодно проводити у найближчий притулок і покупців?

У деяких торгових центрах намагаються допомогти відвідувачам та вивішують плани, де вказано, як пройти у бомбосховищі. Проте керівництво ТЦ при цьому не замислюється про те, що поки люди розбиратимуться з планом, бомбосховища їм вже може не знадобитися. А багато хто так і взагалі не орієнтується за планом. Наприклад, я – нормальна жінка з нормально розвиненим топографічним кретинізмом, і всі ці стрілочки та загогулинки на планах мені ні про що не говорять. Тут на вулиці не завжди зорієнтуєшся, що вже казати про план!

Читайте також: Тривога! Куди тікати? — Як працюють притулки в Одесі?

Що стосується Привозу – одного з найпопулярніших місць для одеситів та гостей, то це є привід для окремого обговорення. Скажу тільки, що в минулу суботу розриви ракет здорово налякали відвідувачів ринку, і щастя, що не почалася паніка, інакше страшно навіть уявити, чим це закінчилося б на переповненому базарі. За часів тих, і я це чудово пам’ятаю, у місті повсюдно вивішували покажчики – стрілки з написом «Бомбосховище». Можливо, варто було б подбати про це і керівництво ринку? Невже важко повісити покажчики, як пройти в бомбосховища, або, в крайньому випадку, періодично оголошувати адреси укриттів гучномовцем, щоб люди знали, куди бігти? Або для керівництва Привозу це надто дороге задоволення?

Загалом питань до всіх, хто відповідальний за нашу безпеку, виникає дуже багато. І дуже хотілося б одержати на них відповіді, бо від них залежить наше життя.

Інші блоги «Одеського життя»:

• Кому війна, а кому мати рідна, або як викликати елітного електрика;
• Війна у мережі: чвари, суперечки та розбрати;
• Про повітряну тривогу і панічну «підмогу».