Про базові потреби: літні люди, вбиті дороги та смартфони від влади

Іван Черненко:
«Смартфон не є базовою потребою»

«Якось у супермаркеті, коли я купляв овочі, до мене підійшла літня жінка, невеличка на зріст, і щось нерозбірливо спитала, показуючи на гарбуз. Ще до цього я помітив її, вона тягнула ногу і мій профдеформований мозок відразу виставив діагноз, але десь на краєчку свідомості, так тихенько.

Тягне ногу, права рука висить, асиметрія обличчя і порушення мовлення. Вона перенесла інсульт в минулому, нарешті дійшло до мене. І хоча діагноз я виставив автоматом відразу, в мене був дисонанс, тому що я не звик бачити таких людей в супермаркеті. Короче, задаючи питання, зрозумів, що вона хоче купити гарбуз.

Зважив їй гарбуза. І вона поштовхала тачку далі. На касі ми знов зустрілися, і я допоміг їй скласти все в сумку. Було видно, що вона не вперше тут купує, хоча раніше я її не бачив.

Я запропонував допомогти, пояснив детально, що можу донести сумку, куди треба. Мені здавалося, важливо пояснювати і озвучувати все, аби вона не злякалася.

Метрів сто ми йшли убитою доріжкою з купою каміння, і я сам собі матюкав місцеву владу. Коли ти молодий і здоровий, то не помічаєш каміння, інша справа — коли поруч йде людина з інвалідністю або коли ти і є цією людиною.

Так от, сьогодні, думаючи про смартфони від влади, згадав цей випадок. В нашій державі майже відсутня інфраструктура для людей з інвалідністю. Відсутня адекватна соціальна служба, доми для літніх людей, хоспіси. Ні, не найгірші палати в лікарні, які назвали хоспісом, а нормальні, людяні.

Опалення в Одесі: платіжки, торговий центр та глобальне потепління

Але смартфони… От як смартфон покращить життя цій жінці? Він зробить проходження убитої доріжки зручнішим?

Але ось що варто було б зробити — створити реєстр таких людей. Не просто списочок, а карту, вивчити їх маршрути, переконатися, що маршрут безпечний і зручний. Чи є пандуси, чи є у цієї людини все необхідне, аби почуватися повноцінним громадянином і вільно, наприклад, ходити в магазин.

Якщо ми не бачимо людей з інвалідністю, то це не значить, що їх немає. Вони є, і їх багато, але вони сидять по домівках, бо можновладці частенько байдужі до їхніх потреб, до того, що немає пандусу або зручного тротуару. Але тепер у них буде смартфон.

Це побєда!

P.S. Завжди є базові потреби і додаткові. Так от, смартфон ніфіга не базова потреба, забезпечте необхідний мінімум, інфраструктуру, а потім роздавайте залізяки з екранчиком, які тут же продадуть, аби купити продуктів.

І я радий, що є ті, хто пише «моя бабуся зрадіє», чесно, радий, але є ті, кого взимку привозять в лікарню тупо поїсти і погрітися, і їм дійсно не до смартфону.

І моя бабуся, яка пам’ятала пиріжки з висівок і трави, бо все забрали румуни, а потім все життя впахувала на полі, була б, м’яко кажучи, здивована, якби їй смартфона принесли. Тому що в її світогляді — це гроші на вітер. І десь я з нею згоден, бо це ніфіга не базова потреба.

Пішки Одесою: хто «вигадує» для одеситів транспортний колапс?