Конотопська битва: як українські козаки розгромили 100-тисячну армію царя

Конотопська битва 1659 року стала однією з найвідоміших військових поразок московського війська в історії українсько-московських відносин. Гетьман Іван Виговський, який виступив проти спроб царя обмежити козацькі вольності, зумів об’єднати навколо себе козаків, кримських татар і союзників з Європи. В авторській колонці для «Одеського життя» Валерій Боянжу згадує причини цього протистояння, перебіг битви та її історичне значення. А заразом розмірковує про те, чому поняття зради та свободи залишаються актуальними й сьогодні.

Ключові моменти:

• Гадяцький договір 1658 року викликав невдоволення московського царя.
• Іван Виговський відмовився підкорятися Москві та виступив за збереження української свободи.
• Козаки об’єдналися з кримськими татарами та європейськими союзниками проти царської армії.
• У липні 1659 року під Конотопом московське військо зазнало нищівної поразки.

Як українці московитів на Сумщині розтрощили

У наші нелегкі дні Сумська область загалом, а особливо районний центр Конотоп, не сходять зі стрічок новин, які розповідають про варварські обстріли ординцями мирних сіл і міст. Зовсім поруч — Курська, Брянська, Бєлгородська області РФ. Від Конотопа до кордону з рашкою по прямій — усього нічого, лише 70 км. Місто регулярно зазнає ударів дронів-камікадзе та ракетних обстрілів, зростає кількість убитих і покалічених орками цивільних, серед них чимало дітей.

А згадаймо-но, з чим іще в нашій пам’яті пов’язане слово Конотоп. У школі на уроках літератури ми вивчали «Конотопську відьму» Григорія Квітки-Основ’яненка. Стривайте, так ми ж іще й на історії вивчали Конотопську битву, де українці так «надавали на горіхи» армії московського царя, що мало нікому не здалося! Що ж, пропоную пригадати подробиці тієї битви. І її причини.

Відбулася вона в липні 1659 року. Приводом стала царська грамота — реакція на договір, укладений у місті Гадячі (Полтавщина) у 1658 році. Козацька держава переходила під скіпетр польського короля, що означало спробу створити потрійний союз: Королівство Польське, Велике князівство Литовське та Велике князівство Руське (так називалися козацькі території в тодішніх кордонах, гетьманом був Іван Виговський).

Цар одразу стривожився (точнісінько так само занепокоївся нинішній царевич РФ, коли дізнався про намір України рухатися в бік Євросоюзу) і зажадав, щоб козаки не підкорялися «ЗРАДНИКУ» Виговському.

Хто зрадник, а хто ні

Тут дозволю собі трохи відволіктися на сучасну ситуацію. Нещодавно в Міському саду на Дерибасівській до мене підійшла парочка молодих людей із відеокамерою та запитанням, чи не вважаю я, що Трамп зрадив Україну, почавши прогинатися під Путіна.

Не думаю, що мою відповідь оприлюднять: її довелося б усю «запікувати», бо мене реально розлютили це явно дебільне запитання та «недорослі», які, ймовірно, вважають себе журналістами. Трамп апріорі не може зрадити Україну, тому що зраджують ТІЛЬКИ СВОЇХ! Україна НІКОЛИ не була своєю для нього, як і для його попередника «сонного Джо» чи попередника Джо — Барака Обами.

Зрадник України — Янукович, зрадники України — народні депутати, які втекли від війни та присяги до спокійного закордоння. Зрадник Батьківщини — солдат, який свідомо перейшов на бік ворога. А Трамп не зраджував Україну, вона для нього чужа: він плутає її з Угандою, стверджує, що Крим — це острів, з усіх боків омиваний океаном.

Україна для нього — інструмент, один із багатьох, щоб ще більше розбагатіти, реалізувати явно нав’язливу ідею стати нобелівським лауреатом, щоб знову розбагатіти, а потім ще, і ще, і ще… Хоча, поза всяким сумнівом, Трамп… зрадник. Він гучно зрадив власну батьківщину — США, і тільки сліпий цього не бачить!

Своїми маразматичними витівками він опустив імідж США нижче плінтуса, звів його нанівець. Його слово сьогодні в планетарному масштабі не варте НІЧОГО! Замість того, щоб начистити пику деяким чортам, він, уже вибачте за емоції, мало не цілує їх у сідниці, стелить перед ними червоні килимові доріжки та називає їх своїми друзями. Так ніколи не поводився жоден із президентів США. Трамп зрадив Штати, але не Україну.

Так і гетьман Виговський не зраджував царя. Він не був для царя своїм! У березні 1659-го він видав власний Універсал, у якому написав, що цар хоче «невільницьким способом» поневолити Україну, ліквідувати козацькі вольності. Тому він, гетьман, і вирішив «приєднатися до польської держави», щоб «нашу свободу, кров’ю здобуту й освячену, ми могли зберегти і, вмираючи, передати нашим нащадкам».

Підсумок Конотопської битви

Через місяць 100-тисячне військо московитів перетнуло кордон і рушило на південь. До цього війська приєдналися козаки, які ворогували з Виговським. Москва швиденько призначила їм «свого» гетьмана — якогось Івана Безпалого (так само, як нещодавно нинішній царок думав посадити на київський «трон» Медведчука).

Московити підійшли до Конотопа й узяли його в облогу. Конотопу довелося триматися до початку липня, поки сюди не дістався Виговський із 16 тисячами козаків. Потім підтягнулася 30-тисячна татарська кіннота, а також збірний загін із «Євросоюзу» — поляки, німці, румуни, серби. І всі разом вони розтрощили вщент 100-тисячну царську «шоблу».

Показово, що зараз багато російських перекручувачів історії твердять, ніби гетьман Виговський розв’язав братовбивчу війну. Але про те, що невдовзі, у 1708 році, Меншиков вирізав в українському Батурині близько 14 тисяч людей, вони скромно мовчать, засунувши язики в одне місце…

Раніше ми розповідали, Як змінювалися правила поводження з військовополоненими: від перших конвенцій до війни в Україні.

Читайте також: Їй забороняли навчатися: як українка стала першою жінкою-лікаркою Австро-Угорщини

Валерій Боянжу, Херсон — Одеса