Дерибаса до Одеси відправив… Дзержинський, щоб заарештувати Френкеля

Загадковий одесит

Почнемо з цитати з попередньої публікації про історію будівництва Біломорканалу.

“А тепер – інтрига. Як продовження теми, розкажемо про керівника будівництва каналу — одесита, настільки хитрого, що робив бізнеси з самим Мойшею Вольфовичем Винницьким, був заарештований за особистим наказом голови ВЧК Дзержинського — і вижив! 

Йому “світило” розстріл, але він “усього лише” загримів у СЛОН на 10 років, а згодом став генерал-лейтенантом інженерно-технічної служби й першим керівником Головного управління таборів залізничного будівництва НКВС СРСР. Маєте питання — хто це такий і що це за історія? Про все — за тиждень”.

Ось і минув тиждень — знімаємо інтригу. Мойшею Вольфовичем Винницьким при народженні звали відомого одеського бандита-налетника на прізвисько Мішка Японець (через специфічний розріз очей). СЛОН — це Соловецький табір особливого призначення, частина жахливого ГУЛАГу. А одесит, про якого сьогодні піде мова, — це Нафталій Аронович Френкель.

Помічник Мішки Японця

Народився він у 1883 році в Константинополі, невдовзі родина переїхала до Одеси. З 15 років працював у будівельній компанії, у 17 вже був прорабом. 

З 1902 по 1904 роки навчався у будівельному технікумі в Німеччині. Повернувшись додому, продовжив працювати у будівництві, а згодом зайнявся торгівлею деревиною. 

На Півдні Росії його прозвали «лісовим королем Чорного моря»: він постачав деревину до країн Близького Сходу. У роки Першої світової війни заробляв на продажу зброї. Ще до Лютневої революції відчув, що в Росії щось не так, і вивів усе нажите в Туреччину. І сам туди виїхав.

У часи НЕПу, коли настала деяка стабільність, почав навідуватися в СРСР, зблизився з чекістами й створив від себе чорну біржу — скупку цінностей у населення за паперові “дерев’яні” рублі.

Згодом, через кілька років, держава відкриє магазини ТОРГСІН. А в 1918 році він “закорешував” із Мішкою Японцем, який став командиром 54-го радянського революційного полку ім. Леніна. Френкель з ним воював у Громадянській війні!

Пізніше Френкель знову почав приїздити до Одеси, де створив потужний підпільний трест зі спеціалізацією на контрабанді. У 1921 році він заснував пароплавну компанію, через яку провозив контрабанду.

Ба більше — він створив артілі, де шили модний одяг під марками відомих фірм (на Малій Арнаутській?). Товар розповсюджували через ресторани, магазини, готелі.

Як кажуть в Одесі — жадібність згубила фраєра. Масштаби діяльності Френкеля дійшли до керівника ОГПУ Фелікса Дзержинського.

Френкеля арештував Дерибас

За його наказом до Одеси виїхав член колегії ОГПУ Дерибас (нащадок кріпосних одного з засновників міста — Хосе де Рібаса). Восени 1923 року Френкеля “прихопили”, а в січні 1924-го, коли помер Ленін, колегія ОГПУ засудила його до смертної кари.

Френкеля звинуватили в привласненні $8000, які йому передав на зберігання один чекіст у Константинополі. Згодом вирок замінили на 10 років у СЛОНі.

Та навіть у таборі цей одесит не пропав. У нелюдських умовах Соловків Френкель запропонував за добу побудувати лазню — йому виділили людей. Побудував.

“Кар’єра” на Соловках

Потім — ще лазні. Потім — переведення до Кемі. За легендою, назва міста — це абревіатура з указу Петра І: “відправити К Є…й Матері!”

Там він знайшов запаси шкіри, організував виробництво взуття. Облаштував виробництва, що почали давати дохід.

У 1926 році зек Френкель очолив експлуатаційно-виробничий відділ управління СЛОН. Він запровадив розподіл їжі залежно від виробітку — і різко підняв продуктивність.

Читайте також: Як за 100 років змінювались репресії в Україні

З в’язнів у сексоти

1925 року в доповіді писали, що “робоча сила на Соловках зайнята не повністю”, а в 1928-му в таборі було вже 21 900 людей. 10 тисяч — працювали в лісозаготівлі та на будівництві. Кемський табір став промзоною.

У 1926-му термін йому скоротили до 5 років, а влітку 1927 року звільнили. Але: підпорядковуватись екс-зеку не хотіли. Та визнали — “як працівник — цінний”.

Гліб Бокій, лідер ЧК (розстріляний 1937-го), підтримав його та заявив, що Френкель — не контрреволюціонер, а сексот ОГПУ.

Френкель перетворив людей на витратний матеріал

1930 рік: 63 000 в’язнів у Соловках, 24 тис. — на контрактах, 11 тис. — на внутрішніх підприємствах. 

Френкеля перевели до Москви — керувати виробництвом усіх таборів. Тоді формувалась ідея “перевиховання працею”.

Зеки валили ліс, будували дороги. Лагеря стали іменувати виправно-трудовими.

Ось як описав систему Френкеля Олександр Солженіцин в “Архіпелазі ГУЛАГ”: «Треба взяти все в перші три місяці, а далі — він нам не потрібен».

Читайте також: Як донощик спалив українську історію

Хазяїн ГУЛАГу

1930: керівництво таборів у Комі. 1931–1933 — робота в Біломорбуді, орден Леніна. З 1933 — керівник будівництва БАМу. Потім — начальник залізничного будівництва НКВС на Далекому Сході й заступник голови ГУЛАГу.

Під час війни будував прифронтові дороги. При Сталінграді — розібрали рейки БАМу, проклали нову дорогу Ульяновськ – Сталінград. 992 км — за 6 місяців!

У 1943 — третій орден Леніна. 1947 — звільнений за станом здоров’я. Помер у Москві 1960 року у віці 77 років.

Читайте також:

• Андрій Вишинський — одесит на прізвисько «Ягуарович»: історія ката й «цепного пса» диктатора
• ДТП чи вбивство: Міністр МВС прокоментував смерть В’ячеслава Чорновола

Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса