В Любашівському ліцеї №2 одну зі стін вестибюля прикрасить патріотичне панно «І біль не стихне у віках!». Мистецький проєкт безкоштовно втілює у життя місцевий 70-річний художник Анатолій Коваленко.
За його задумом, на тлі мальовничої української природи, правічних українських символів, маленької дівчинки в національних шатах та панорами понівеченого ворогами міста постане мужній воїн-захисник. Поряд із панно, замість переліку випускників-медалістів, як було за радянської доби, планують розмістити портрети земляків, які загинули, захищаючи рідну землю.
У дитинстві Толя зачитувався історичними книгами та краще за всіх малював стіннівки у школі. В армії оформляв всім дембельські альбоми, а через суперечки з недолугим замполітом солдат наприкінці служби мало не потрапив на цілину возити зерно.
Після армії Анатолій вступив у художнє училище імені Грекова в Одесі. Двадцятирічний, веселої і щирої вдачі парубок одразу став душею групи. Мало не з першого курсу підробляв з друзями, оформлюючи колгоспні парткабінети, контори та інші приміщення на Одещині та Херсонщині, майстерно малював вивіски.
Після завершення «грековки» за розподілом потрапив працювати в Любашівський район. Спершу очолював художню школу в Троїцькому, де колись творив видатний майстер декоративного розпису Ростислав Палецький. Згодом був директором у Любашівській художній школі, давши путівку в життя багатьом юним художникам.
У 90-ті, щоб заробити кошти на будівництво власної оселі, Анатолій Коваленко брався за будь-яку роботу. Навіть їздив на Кавказ торгувати кашкою волоського горіха. Товар возив на своєму «жигулику». Якось дорогою гірським перевалом мало не потрапив із супутниками під сніжну лавину. Також з ризиком для життя йому довелося долати блокпости на шляху до Грузії в період грузинсько-абхазького військового конфлікту (1992-1993 роки).
Остаточну крапку в педагогічний кар’єрі митця, який ще встиг закінчити фаховий вуз, поставив суцільний дефіцит, спонукавши Анатолія Коваленка перекваліфікуватися на підприємця. Відтоді вони з дружиною торгують одягом і взуттям та навіть спромоглися звести власний магазин.
Інколи художник брався за пензля, але, як той чоботар без чоботів, не має в хаті жодної власної картини – все роздарював друзям.
Зараз Анатолій Коваленко наводить лад у приміщенні, щоб з весни знову серйозно зайнятись творчістю і згодом влаштувати невеличку персональну виставку картин разом зі студентськими роботами, що пиляться в папках.
Щоправда, майстер ніколи не припиняв малювати. Він частенько з творчою видумкою виготовляє вивіски для крамниць, закладів побуту, адресні таблички на будинки. А своєму другу, ветерану афганської війни Віктору Вітренку, в його офісі розписав стіну панно в національному стилі. Тепер натхненно трудиться в ліцеї. Обіцяє допомогти з оновленням мозаїчного панно «Любашівська мадонна», про долю якого видання «Одеське життя» нещодавно писало.
Художник каже, що нарівні зі шкільними краєзнавчим музеєм та літературною світлицею його художня інсталяція також сприятиме патріотичному вихованню підростаючого покоління, надихатиме любити рідний край.
Читайте також:
Ринок складської нерухомості в Одеса активно розвивається завдяки логістичному потенціалу міста та його вигідному розташуванню. Read More
Одеська область долучилася до організації поховання 27 військових без встановлених імен. Кожному віддали належні військові… Read More
Пропозиція швидкого заробітку обернулася кримінальною справою. Після підпалів в Одеській області хлопець опинився в центрі… Read More
Кримінальне провадження щодо службової недбалості під час закупівлі генераторів припинили через строки давності. Водночас збитки… Read More
Опадів не очікується, однак нічна температура може опускатися до заморозків. Вдень повітря прогріється до +16°C. Read More
Попри наближення курортного сезону, Одещина залишається під регулярними атаками. Військові пояснюють, чого очікувати туристам. Read More
