Замість радянської дошки пошани – портрети героїв війни: художник з Одещини створює патріотичне панно

За його задумом, на тлі мальовничої української природи, правічних українських символів, маленької дівчинки в національних шатах та панорами понівеченого ворогами міста постане мужній воїн-захисник. Поряд із панно, замість переліку випускників-медалістів, як було за радянської доби, планують розмістити портрети земляків, які загинули, захищаючи рідну землю.

Як художник став підприємцем

У дитинстві Толя зачитувався історичними книгами та краще за всіх малював стіннівки у школі. В армії оформляв всім дембельські альбоми, а через суперечки з недолугим замполітом солдат наприкінці служби мало не потрапив на цілину возити зерно.

Після армії Анатолій вступив у художнє училище імені Грекова в Одесі. Двадцятирічний, веселої і щирої вдачі парубок одразу став душею групи. Мало не з першого курсу підробляв з друзями, оформлюючи колгоспні парткабінети, контори та інші приміщення на Одещині та Херсонщині, майстерно малював вивіски.

Після завершення «грековки» за розподілом потрапив працювати в Любашівський район. Спершу очолював художню школу в Троїцькому, де колись творив видатний майстер декоративного розпису Ростислав Палецький. Згодом був директором у Любашівській художній школі, давши путівку в життя багатьом юним художникам.

У 90-ті, щоб заробити кошти на будівництво власної оселі, Анатолій Коваленко брався за будь-яку роботу. Навіть їздив на Кавказ торгувати кашкою волоського горіха. Товар возив на своєму «жигулику». Якось дорогою гірським перевалом мало не потрапив із супутниками під сніжну лавину. Також з ризиком для життя йому довелося долати блокпости на шляху до Грузії в період грузинсько-абхазького військового конфлікту (1992-1993 роки). 

Остаточну крапку в педагогічний кар’єрі митця, який ще встиг закінчити фаховий вуз, поставив суцільний дефіцит, спонукавши Анатолія Коваленка перекваліфікуватися на підприємця. Відтоді вони з дружиною торгують одягом і взуттям та навіть спромоглися звести власний магазин.

Інколи художник брався за пензля, але, як той чоботар без чоботів, не має в хаті жодної власної картини – все роздарював друзям.

Обличчя героїв війни на патріотичного виховання

Зараз Анатолій Коваленко наводить лад у приміщенні, щоб з весни знову серйозно зайнятись творчістю і згодом влаштувати невеличку персональну виставку картин разом зі студентськими роботами, що пиляться в папках.

Щоправда, майстер ніколи не припиняв малювати. Він частенько з творчою видумкою виготовляє вивіски для крамниць, закладів побуту, адресні таблички на будинки. А своєму другу, ветерану афганської війни Віктору Вітренку, в його офісі розписав стіну панно в національному стилі. Тепер натхненно трудиться в ліцеї. Обіцяє допомогти з оновленням мозаїчного панно «Любашівська мадонна», про долю якого видання «Одеське життя» нещодавно писало.

Художник каже, що нарівні зі шкільними краєзнавчим музеєм та літературною світлицею його художня інсталяція також сприятиме патріотичному вихованню підростаючого покоління, надихатиме любити рідний край.

Читайте також:

• 200 картин любові та натхнення: як художник з Балти створює свої унікальні полотна
• Художник Ростислав Палецький із Троїцького «переніс» народний живопис зі стін на папір
• Між «кусочком раю» та реальністю: як художники Бессарабії працюють під час війни