В Любашівському ліцеї №2 одну зі стін вестибюля прикрасить патріотичне панно «І біль не стихне у віках!». Мистецький проєкт безкоштовно втілює у життя місцевий 70-річний художник Анатолій Коваленко.
За його задумом, на тлі мальовничої української природи, правічних українських символів, маленької дівчинки в національних шатах та панорами понівеченого ворогами міста постане мужній воїн-захисник. Поряд із панно, замість переліку випускників-медалістів, як було за радянської доби, планують розмістити портрети земляків, які загинули, захищаючи рідну землю.
У дитинстві Толя зачитувався історичними книгами та краще за всіх малював стіннівки у школі. В армії оформляв всім дембельські альбоми, а через суперечки з недолугим замполітом солдат наприкінці служби мало не потрапив на цілину возити зерно.
Після армії Анатолій вступив у художнє училище імені Грекова в Одесі. Двадцятирічний, веселої і щирої вдачі парубок одразу став душею групи. Мало не з першого курсу підробляв з друзями, оформлюючи колгоспні парткабінети, контори та інші приміщення на Одещині та Херсонщині, майстерно малював вивіски.
Після завершення «грековки» за розподілом потрапив працювати в Любашівський район. Спершу очолював художню школу в Троїцькому, де колись творив видатний майстер декоративного розпису Ростислав Палецький. Згодом був директором у Любашівській художній школі, давши путівку в життя багатьом юним художникам.
У 90-ті, щоб заробити кошти на будівництво власної оселі, Анатолій Коваленко брався за будь-яку роботу. Навіть їздив на Кавказ торгувати кашкою волоського горіха. Товар возив на своєму «жигулику». Якось дорогою гірським перевалом мало не потрапив із супутниками під сніжну лавину. Також з ризиком для життя йому довелося долати блокпости на шляху до Грузії в період грузинсько-абхазького військового конфлікту (1992-1993 роки).
Остаточну крапку в педагогічний кар’єрі митця, який ще встиг закінчити фаховий вуз, поставив суцільний дефіцит, спонукавши Анатолія Коваленка перекваліфікуватися на підприємця. Відтоді вони з дружиною торгують одягом і взуттям та навіть спромоглися звести власний магазин.
Інколи художник брався за пензля, але, як той чоботар без чоботів, не має в хаті жодної власної картини – все роздарював друзям.
Зараз Анатолій Коваленко наводить лад у приміщенні, щоб з весни знову серйозно зайнятись творчістю і згодом влаштувати невеличку персональну виставку картин разом зі студентськими роботами, що пиляться в папках.
Щоправда, майстер ніколи не припиняв малювати. Він частенько з творчою видумкою виготовляє вивіски для крамниць, закладів побуту, адресні таблички на будинки. А своєму другу, ветерану афганської війни Віктору Вітренку, в його офісі розписав стіну панно в національному стилі. Тепер натхненно трудиться в ліцеї. Обіцяє допомогти з оновленням мозаїчного панно «Любашівська мадонна», про долю якого видання «Одеське життя» нещодавно писало.
Художник каже, що нарівні зі шкільними краєзнавчим музеєм та літературною світлицею його художня інсталяція також сприятиме патріотичному вихованню підростаючого покоління, надихатиме любити рідний край.
Читайте також:
Після нових сонячних спалахів астрономи оновили прогноз магнітних бур. Уже відомо, якою буде геомагнітна ситуація… Read More
В Одеському академічному театрі ляльок відбулася прем’єра вистави «Бджілка Майя» — сценічної історії за мотивами… Read More
Будь-яке приватне будівництво чи ремонт обов’язково включатимуть етап висотних робіт. Монтаж фасаду, утеплення стін, фарбування… Read More
Народний художник України Анатолій Кравченко відзначив 70-річчя. У розмові з журналісткою він розповів про життєві… Read More
В Одесі виникла гостра потреба у донорах крові. Медики терміново шукають людей із певними групами… Read More
У вівторок, 17 березня, в Одесі та області очікується спокійна весняна погода. Опадів синоптики не… Read More
