Статті

Як Одеський ботанічний сад лікує рани війни

Від примх природи та жорстокості війни страждають не лише люди, а ще й парки та сквери, ботанічні сади та прибудинкові клумби. Зеленим зонам, як і людям, дуже важко лікувати рани та заповнювати порожнечу, яка залишається на місці того, що було зруйноване. Про рани одеситів та Одеського ботанічного саду – у матеріалі нашого кореспондента.

Довідка «ОЖ»: Одеський ботсад

Ще 2013 року від страшного смерчу в ботанічному саду ОНУ імені Мечникова загинуло десь 150 дерев віком понад 100 років. Університету самотужки було вкрай важко хоча б частково відновити унікальний постраждалий фонд. Не менш значної руйнації зазнав ботанічний сад у березні 2024 року: від удару балістики було пошкоджено теплиці, бібліотеку, адміністративні будівлі. Неприємних моментів додають також мешканці багатоповерхівки, яку, порушуючи всі норми та правила, побудували впритул до паркану ботанічного саду. Вона розташована настільки близько, що мешканці верхніх поверхів викидають сміття прямісінько на територію ботанічного саду. Тому допомагати тут необхідно не лише з квітами та деревами, а ще й з наслідками невігластва наших громадян, які до сучасного житла потрапили, а от сучасними людьми у своєму ставленні до інших людей, до унікального надбання попередніх поколінь – так і не стали.

Добровільні помічники саду

Людмила Дмитрівна зосереджено прибирала траву на клумбі. Сумний погляд жінки свідчив про непростий психологічний стан, в якому вона прийшла до ботанічного саду. Розмова швидко торкнулась його причин.

– Після 32 років шлюбу чоловік пішов з родини, – сказала Людмила Дмитрівна. – Думала, втратила сенс життя назавжди. Не знала, куди себе подіти. Навіть покінчити з життям хотіла. Донька подруги порадила піти до ботанічного саду, щоб попрацювати на свіжому повітрі, відволіктись. Я не мала великої надії, але це спрацювало: коли бачиш, як навесні відновлюється життя, теж якось відволікаєшся від поганих думок і починаєш дивитись у майбутнє. Я дійшла висновку, що відмовлятись від життя через зраду однієї людини у жодному разі не можна.

Неподалік у розарії працювали молоді люди. Їхній стан був зовсім іншим. Посмішки, чудовий настрій. Поцікавилась, як вони опинились у ботанічному саду.

– Я займаюсь методикою співаючих чаш, – пояснює звукотерапевт Оксана. – Їхній звук здатний гармонізувати стан людини. Лікувальний ефект досягається завдяки складу чаші (сплав з 6-7 металів) та музичній звуковій системі, яка складається не з семи нот, до яких ми звикли, а з пʼяти.

Оксана за роботою

– Але інколи і мені треба зняти стрес, відійти від повсякденних справ, – продовжує жінка. – Згадала, як їздила до бабусь у село. Тому вважаю дуже корисним працювати на природі, у ботанічному саду. Це праця для тіла і відпочинок для розуму. Вдається позбавитись багатьох негативних емоцій, які погано позначаються на стані психічного та фізичного здоровʼя. Коли працювала з трояндами, відчула, як до мене повертаються енергія та сила. Буде дуже цікаво потім подивитись, яких кольорів квіти зʼявляться на цих трояндових кущах, побачити, як квітне поряд шалфей.

Ірина займається виготовленням прикрас-оберегів. Вона теж надихається одеським ботсадом.

– Я вважаю, що кожна людина, яка насолоджується перебуванням в ботанічному саду, має віддячувати йому, допомагаючи прибирати, копати, висаджувати, приводити до ладу. Природою не можна лише користуватись, про неї потрібно піклуватись. На мою думку, прийшов час, щоб містяни активніше допомагали ботанічному саду. Роботи тут завжди багато. Рук не вистачає. І щоб сад продовжував дарувати красу та гармонію, йому треба допомагати. І ми всі маємо це робити.

Ірина, перша праворуч

Час обʼєднати зусилля?

Мої співрозмовниці впевнені, що сад – це жива сутність, і садівництво передбачає формування стосунків з місцем і рослинами, а також налаштування на їхні потреби. Садівництво може допомогти культивувати дбайливе ставлення до природи. Система турботи в мозку пов’язана з відчуттям безпеки, а її нейрохімія породжує відчуття внутрішнього спокою. Гормон окситоцин також присутній у стосунках догляду і має прямий антистресовий ефект через заспокійливу дію на центр страху в мозку.

Читайте також: Концерти в Одеському Ботанічному саду відкривають сезон

Доглядаючи за садом, ми вбудовуємось у мережу життя і можемо відчути себе частиною чогось набагато більшого, ніж ми самі.

Щоб троянди зустрічали відвідувачів

Сад і місто: взаємний діалог

Для одеситів різних поколінь ботанічний сад – це місце, яке дарує дивовижні моменти спокою у метушливому житті великого міста. Тиша поглинає вас вже за декілька сотень кроків від входу до саду. Лише спів птахів і ніякого гуркоту автівок, лише відчуття вічності під кронами старих дерев і ніяких думок про якісь неважливі речі. Так було раніше, так відбувається і зараз. До ботанічного саду люди приходять навіть частіше. Бо існування в умовах війни виснажує не лише фізично, а й емоційно та психологічно. Хтось робить спроби відновити внутрішній стан за допомогою пігулок, а хтось шукає інші, природні шляхи.

Американський психіатр Карл Меннінгер першим використав відновлювальний потенціал природи, почав працювати з травмованими ветеранами Другої світової війни в Канзасі, де важливим терапевтичним фактором було садівництво, яке наближає людину до землі, до краси, до незбагненної таємниці росту і розвитку. І саме це відчуття повертає людям віру в життя та свою спроможність подолати різні проблеми.

Крім того, садівництво змінює сприйняття часу людиною. Ритмічні дії з прополки та посіву, висадження рослин допомагають зануритись у теперішній момент. Доведено, що стан такого усвідомлення допомагає відновити більш цілісний стан нейронної активності в мозку. Це і дає людині відчуття спокою.

***
Поки що Одеському ботанічному саду допомагають різні люди, і ця допомога не поєднана у якусь єдину систему. Тому, можливо, настав час створення клубу любителів нашого ботсаду, які скоординують свої дії, щоб він став ще гарнішим, сповненим унікальних рослин, які спроможні багато цікавого розповісти про історію не лише Одеси, а всього нашого краю. І які завжди допоможуть повернути рівновагу та покращити настрій.

Share
Светлана Комисаренко

Родилась и выросла в большом одесском дворе. Как все дети двора, училась музыке (виолончель), занималась в театральной студии, играла в волейбол. Окончила физический факультет ОГУ имени И.И. Мечникова, факультет психологии ЮНПУ имени Ушинского. Люблю аналитику – только она помогает найти хоть какой-то смысл в любом происходящем хаосе. Наверное, поэтому и пошла в журналистику. В газете «На пенсии» работаю заместителем редактора с июля 2023 года.

Recent Posts

  • Новини

Світове визнання української незалежної журналістики: АНРВУ отримала гран-прі INMA 2025

Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ), куди входить і видання «Одеське життя», здобула найвищу нагороду… Read More

24-05-2025 в 21:05
  • Авторський блог

Герострат у Києві: як донощик спалив українську історію

Кто не знает, Герострат — мешканець давньогрецького міста Ефес — влітку 356 року до нашої… Read More

24-05-2025 в 19:34
  • Статті

Війна серцем волонтера: як активіст одеського «Автомайдану» став очима армії

Ми спілкувалися телефоном. Під час запису десь поруч стався вибух. Навіть на відстані стало моторошно,… Read More

24-05-2025 в 17:26
  • Статті

В Одесі зацвіла тополя: біолог розповів, чи викликає вона алергію

Чи винна тополя в алергії чутливих людей? А може варто звернути увагу на інші шкідливі… Read More

24-05-2025 в 15:13
  • Новини

На Донеччині загинув воїн з Одещини Віталій Бузанов

Загибель Віталія стала ще однією болючою втратою для Познанського старостату та усієї Зеленогірської громади. Read More

24-05-2025 в 13:49
  • Новини

Війна, день 1186: ніч терору – масова атака дронами та ракетами

Сьогодні, у суботу, 24 травня 2025 року, розпочалася 1186-та доба широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації… Read More

24-05-2025 в 12:08