Одеса перша в Україні отримала телефонний зв’язок: як незвичайно його використовували одесити

Ключові моменти:

• Перша телефонна станція в Україні відкрилася саме в Одесі 13 липня 1882 року
• Телефон був настільки дорогим, що дозволити його собі могли лише найбагатші містяни
• Одеський меценат Михайло Толстой фактично створив прообраз музичного стрімінгу більш ніж за століття до Spotify
• Після Другої світової війни місто відновило телефонний зв’язок практично з нуля, а згодом перейшло до автоматичних АТС

Історія телефонного зв’язку в Одесі — це не лише про техніку, а й про людей, які змінювали місто разом із розвитком технологій. У новому відео «Одеського життя» ведуча Олена Кудряшова простежує шлях від першої телефонної станції, де було лише 18 абонентів, до сучасного мобільного зв’язку та смартфонів.

Під час підготовки матеріалу використано історичні джерела, спогади дослідників одеського зв’язку та архівні відомості про розвиток міської телефонної мережі. Ми відібрали найцікавіші факти, а ще більше історій, міських легенд та подробиць можна побачити безпосередньо у відеоверсії.

Одеса стала телефонною столицею Півдня

Коли 1876 року Александр Белл уперше передав людський голос по дроту, мало хто міг уявити, наскільки швидко новий винахід змінить світ. Уже через шість років Одеса стала одним із піонерів телефонного зв’язку в регіоні.

13 липня 1882 року тут відкрилася перша телефонна станція на території сучасної України. Вибір був невипадковим. Одеса залишалася найбільшим торговельним і портовим центром Півдня, де швидкість отримання інформації безпосередньо впливала на прибутки купців, банкірів і судновласників.

Спочатку телефон був розкішшю. Річна абонентська плата становила 250 рублів — суму, співставну з річним заробітком кваліфікованого працівника. Тому серед перших абонентів були переважно представники великого бізнесу.

Втім уже в перші місяці стало зрозуміло, що технологія має величезний потенціал. Якщо в день відкриття до мережі підключилися лише 18 користувачів, то менш ніж за рік їхня кількість зросла в багато разів.

Читайте також: Від хабаря імператору до елітних котеджів: історія корупції в Одесі за 200 років (відео)

Як працювали перші телефонні станції

Сучасним користувачам важко уявити, що колись жоден дзвінок не відбувався автоматично.

На телефонних станціях працювали телефоністки, які вручну з’єднували абонентів за допомогою спеціальних комутаторів. Людина піднімала слухавку, викликала станцію, називала потрібний номер, після чого операторка фізично підключала необхідну лінію.

Робота вимагала блискавичної реакції, уважності та витривалості. Навушники важили понад кілограм, а на кожне звернення потрібно було відповідати буквально за кілька секунд.

Саме тоді в побут увійшло легендарне звернення «Баришня!», яке стало справжнім символом телефонної епохи.

Одеський граф, який придумав стрімінг до появи інтернету

Однією з найцікавіших сторінок телефонної історії міста стала історія графа Михайла Толстого — відомого мецената та шанувальника оперного мистецтва.

Після хвороби він уже не міг регулярно відвідувати вистави в Одеському оперному театрі. Тоді було знайдено незвичайне рішення: телефонну лінію проклали безпосередньо від театру до його будинку.

Завдяки цьому граф міг слухати вистави, не виходячи з дому. Фактично це став один із найперших прикладів індивідуальної трансляції культурних подій — задовго до появи радіо, телебачення та стрімінгових сервісів.

Як телефон став доступним для тисяч одеситів

На початку ХХ століття мешканці міста дедалі частіше скаржилися на високі тарифи телефонних компаній.

Ситуацію змінив данський консул Георгій Рафалович, який запропонував значно нижчу абонентську плату та отримав право розвивати телефонну мережу міста.

Завдяки цьому телефон перестав бути привілеєм виключно найбагатших людей. До мережі почали активно підключатися лікарі, адвокати, власники невеликих підприємств та представники середнього класу.

Для обслуговування зростаючої кількості абонентів будувалися нові телефонні станції, модернізувалося обладнання та розширювалася міська інфраструктура зв’язку.

Читайте також: Як дві одеські газети 30 років воювали за читача — і чому перемогло все місто (відео)

Від ручного комутатора до автоматичної АТС

Справжній технологічний прорив стався після Другої світової війни.

Під час окупації телефонна мережа Одеси зазнала значних руйнувань. Однак уже через кілька тижнів після визволення міста зв’язківці змогли відновити роботу перших ліній.

У 1947 році в Одесі запрацювала перша автоматична телефонна станція на сім тисяч номерів. Відтепер абонентам більше не потрібно було звертатися до телефоністок для кожного дзвінка. Достатньо було самостійно набрати номер на дисковому телефоні.

Цей крок відкрив нову епоху в розвитку міського зв’язку.

Від стаціонарного телефону до смартфона

Наприкінці ХХ століття мобільний зв’язок кардинально змінив звичний спосіб спілкування.

Черги на встановлення домашніх телефонів, які раніше могли тривати роками, поступово залишилися в минулому. Стаціонарний апарат перестав бути життєвою необхідністю, а головним засобом комунікації став мобільний телефон.

Сьогодні розвиток цифрових технологій продовжують сучасні оператори зв’язку. Зокрема, компанія Інтертелеком пропонує послуги мобільного зв’язку та передачі даних, а також можливість зберегти свій номер під час переходу від іншого оператора завдяки послузі MNP.

Від першого дзвінка через ручний комутатор до смартфона у кишені минуло трохи більше століття. Але головна мета залишилася незмінною — допомагати людям швидко знаходити одне одного та залишатися на зв’язку.

Більше цікавих фактів, міських історій та маловідомих подробиць про телефонну Одесу дивіться у відео «Одеського життя» з Оленою Кудряшовою.

Що є у відео, але не розкрито в статті:

• Кумедна історія про номер «308» та одеське кодове слово «півлітри»;
• Детальні розповіді про телефоністок і суворі правила відбору на роботу;
• Легенда про найвідомішу телефоністку Одеси на прізвисько «Всім»;
• Історія директора Семена Пекаря та його боротьби зі стукачами НКВС;
• Одеські телефонні жарти, кодові слова та міський фольклор;
• Деталі будівництва мережі Маргуліса та знамениті «павуки» на дахах Одеси;
• Більше архівних фото та міських локацій, де відбувалися описані події

Читайте також: Через це місто проїжджав майже кожен одесит: що приховує Роздільна