Наприкінці XIX — на початку XX століття Одеса жила не тільки портом, театрами та біржею. Місто буквально розривала тридцятирічна війна двох газет — зухвалого «Одеського листка» та інтелігентних «Одеських новин». Вони полювали за сенсаціями, сварилися з владою, відкривали нові журналістські жанри та вирощували авторів, яких згодом знала вся імперія. Про найгучніше медійне протистояння старої Одеси розповіла ведуча Youtube-каналу «Одеського життя» Ірина Полякова.
Ключові моменти:
Про історію легендарного суперництва між «Одеським листком» і «Одеськими новинами» у новому випуску проєкту, присвяченого історії Одеси, розповідає журналістка та ведуча Youtube-каналу «Одеського життя» Ірина Полякова. Відео присвячене маловідомим сторінкам медійної історії Одеси — від газетних сенсацій і боротьби з цензурою до появи журналістів, які згодом стали зірками всієї імперії.
У матеріалі використано факти зі старих одеських газет, історичних спогадів, архівних публікацій та досліджень історії міської преси. Частина сюжетів, що пролунали у відео, сьогодні виглядає майже неймовірно — але саме так формувався знаменитий одеський стиль журналістики: емоційний, гострий і дуже конкурентний.
Наприкінці XIX століття в Одесі ще не було ані телебачення, ані соцмереж, ані стрічок новин у смартфоні. Але місто вже жило інформаційною гонкою. Щоранку тисячі одеситів купували свіжі газети, сперечалися про журналістів у кав’ярнях та чекали нових скандалів.
Головними суперниками стали два видання — «Одеський листок» та «Одеські новини». Саме між ними майже тридцять років тривала найгучніша медійна війна Півдня імперії.
— Кожного ранку одесит виходив на вулицю з одним питанням — яку газету сьогодні купити, — розповідає у відео Ірина Полякова.
Редакція «Одеського листка» містилася у знаменитому будинку на Ланжеронівській із баштою та годинником. Це була справжня фабрика новин: друкарське обладнання з Німеччини, ротаційна машина з Парижа і величезні для того часу наклади — до 40 тисяч примірників.
Читайте також: «Лопни, але тримай фасон»: як Одеса стала столицею стилю (відео)
Господарем «Одеського листка» був Василь Навроцький — одна з найяскравіших постатей тодішньої журналістики.
Він приїхав до Одеси практично без грошей, працював у друкарні, а згодом ризикнув викупити збиткову газету оголошень. За кілька днів молодий підприємець обійшов торгові фірми міста та зібрав величезну суму передоплати за рекламу.
Саме Навроцький одним із перших зрозумів: медіа — це не лише тексти, а й швидкість.
1891 року він привіз до Одеси перший автомобіль у всій імперії — французький Panhard-Levassor. Поки перехожих попереджав хлопчик із червоним прапором, репортери «Листка» вже мчали на місця подій раніше за конкурентів.
«Газетний лев на бензиновому ходу — отакий був масштаб людини», — каже ведуча.
Якщо «Листок» робив ставку на емоцію, скандали та гучні розслідування, то «Одеські новини» обрали зовсім іншу аудиторію.
Їхнім керівником був Ізраїль Хейфец — юрист, театральний критик та прихильник інтелігентної журналістики. Видання орієнтувалося на студентів, інтелігенцію та читачів, яким було цікаво не лише міське життя, а й події світу.
Газета мала власних кореспондентів у Лондоні, Римі та Берні — нечуваний рівень для провінційної преси того часу.
У «Новинах» друкували матеріали про науку, економіку, культуру та міжнародні події. А ще — гострі карикатури та аналітику.
При цьому річна передплата в обох газет коштувала однаково — десять рублів. Жодне видання не хотіло визнавати себе дешевшим за конкурента.
Читайте та дивитесь також: Одеський «Бермудський трикутник». Куди зникають літаки та що бачили давні греки?
Одним із головних козирів «Одеського листка» став журналіст Влас Дорошевич, який писав під псевдонімом Фігаро.
Саме він запровадив знаменитий «короткий рядок» — динамічний стиль коротких і різких фраз, який потім вплинув на всю одеську літературну школу.
Коли в місті вимкнули воду, Дорошевич написав: «Рекомендую терміново заснувати товариство порятунку тих, хто гине від спраги». Одесити сміялися, а чиновники — червоніли.
Після одного особливо гострого фейлетону журналіста навіть наказали вислати з міста за 24 години. Але це не завадило йому продовжити співпрацю з газетою вже з Петербурга.
Саме в одеських газетах починав працювати і молодий Микола Корнейчуков. Для першої публікації він вигадав собі псевдонім — Корній Чуковський. Згодом це ім’я стало офіційним.
«Газета — це не папір і не друкарська машина. Перш за все — це люди», — наголошує Ірина Полякова.
Попри жорстке суперництво, обидві редакції часто об’єднувалися перед спільною загрозою — цензурою.
Кожен номер газет проходив перевірку цензорів. За «небезпечні» тексти накладали штрафи, конфісковували тиражі та навіть закривали видання.
Особливо діставалося «Одеським новинам» через їхній вільнодумний тон.
Але коли влада починала тиснути на пресу надто відверто, конкуренти несподівано ставали союзниками. Так було 1918 року після закриття газети «Південна думка». І «Листок», і «Новини» майже одночасно виступили на захист свободи слова.
Фінал цієї історії настав після встановлення радянської влади в Одесі у 1920 році.
Нова система не потребувала незалежної журналістики, гострих фейлетонів чи конкурентної преси.
«Одеський листок» закрили як «рупор буржуазії». «Одеські новини» теж ліквідували — уже як ідеологічно ворожу меншовицьку газету.
Так завершилася одна з найяскравіших медійних епох в історії Одеси.
Проте головний результат цієї боротьби залишився.
— Поки два табори воювали — вони не могли дозволити собі брехати чи лінуватися. І головним переможцем залишився читач, — підсумовує Ірина Полякова.
У повному випуску на YouTube-каналі «Одеського життя» можна дізнатися ще більше деталей про легендарні одеські газетні війни:
Дивіться повне відео з Іриною Поляковою, щоб глибше зануритися в атмосферу старої Одеси та її найгучніших газетних баталій.
Ще статті за матеріалами відео «Одеського життя»:
Сьогодні, у понеділок, 31 серпня 2026 року, розпочався 1650-й день повномасштабної війни Росії проти України.… Read More
Сучасний ритм життя майже не залишає шансів на повноцінний відпочинок. Постійні дедлайни, інформаційний шум та… Read More
Сьогодні вранці, у понеділок, 31 серпня 2026 року, російські війська завдали удару по терміналу компанії… Read More
На трасі Одеса – Рені біля села Маяки Одеської області зіткнулися три автомобілі. У результаті… Read More
Масляна насосна станція – основа будь-якої гідравлічної системи. Завдяки їй механічна енергія двигуна перетворюється у… Read More
Останній день літа в Одесі ще можна провести біля моря. 31 серпня температура морської води… Read More
