Визволення Херсонщини: чому це була одна з найуспішніших операцій ЗСУ

10:1 на користь агресора

Як розповів Герой України генерал-майор Андрій Ковальчук, який у різні періоди 2022 року очолював об’єднані угруповання військ «Примор’я» та «Олександрія» й керував діями оборонців півдня, перед початком агресії ворог створив достатньо потужне угруповання військ на території тимчасово окупованого Кримського півострова. І саме через це в лютому 2022-го він мав чисельну та якісну перевагу над нашими силами на даному напрямку – десять до одного на користь агресора. Звісно, що у таких реаліях захистити Херсонщину фактично силами однієї 59-ї мотопіхотної бригади, яка тоді перебувала в цьому регіоні, та передислокованого їм на підкріплення батальйону 80-ї десантно-штурмової бригади було нереально.

Так, наші воїни виявляли чудеса мужності та героїзму. Але під натиском ворожої армади, яка буквально продавлювала мости на своїй техніці, українські солдати з боями були вимушені відступати, бо на той час інших варіантів просто не існувало. А те, що на початку широкомасштабної війни нашим воїнам вдалося прорватися на правобережжя з непошкодженими своїми танками, бойовими машинами піхоти, артилерією, а не загинути на полях Херсонщини, спочатку забезпечило успіх оборони Миколаївщини, а згодом і визволення правобережжя Херсонщини.

Завдання: деморалізація та виснаження ворожих військ

Але для того, щоб наступати, треба було створити певні умови. І по-перше, необхідно було зупинити противника, що й зробили захисники півдня у березні 2022-го. І попри те, що великий наступ Сил оборони на півдні розпочався у вересні, це не означає, що до цього часу ми не вели наступальних дій. Ба більше, на тактичному рівні українські захисники наступали щодня впродовж пів року, завдаючи противнику максимальних втрат задля того, щоб наше співвідношення з ним у живій силі та техніці дорівнювало бодай 1:3 на нашу користь.

Тобто головне завдання Сил оборони полягало у деморалізації та виснаженні ворожих військ, порушенні їхньої системи управління та логістики. Звісно, що, з урахуванням оперативної обстановки на фронті, українське військове командування постійно уточнювало плани операцій та вносило в них певні корективи. А у зв’язку зі збільшенням обсягу завдань та підпорядкованих військ наше ОУВ «Примор’я» було переформовано в оперативно-стратегічне угруповання «Олександрія».

Накопичували сили та резерви

У цьому контексті кожному солдатові та командирові було поставлене чітке завдання – наступати щодня і щодня робити крок вперед, визволяючи рідну землю. У такий спосіб, приміром, лише від Вознесенська наші солдати відкинули ворога на відстань близько 140 кілометрів ближче до Херсона. Ну і, звісно, Сили оборони України накопичували свої сили та резерви.

Так, безумовно, не можна категорично стверджувати, що перед великим наступом у нас було все гаразд. Відчувався дефіцит боєприпасів, був певний брак досвіду щодо ведення наступальних дій на рівні бригад. Але цей досвід українські військові щодня здобували в боях і врешті-решт вийшли на той рівень, коли спромоглися натиснути на противника в такий спосіб, що йому не було куди діватися, окрім як тікати з правобережжя Дніпра.

Основна фаза наступальної операції тривала понад два місяці

Загалом основна фаза наступальної операції з визволення правобережжя Херсонщини тривала понад два місяці. І в залежності від ситуації на лінії зіткнення, змінювалися й центри уваги нашого військового командування. При цьому, щоб визначити найбільш вразливі місця противника та завдати максимально ефективних ударів по ньому, воно враховувало всі наявні дані про ворога, спроможності наших військ, театр воєнних дій та погодні умови. На початковому етапі операції основні зусилля Сил оборони півдня були зосереджені на руйнуванні ворожої системи управління та логістики, зниженні його вогневих спроможностей, а також психологічної готовності ворога чинити опір. А вже в подальшому наші військові були сконцентровані на прориві російської оборони та поступовому звільненні територій.

Важливим чинником щодо успішної реалізації наступу українських захисників восени 2022 року стало й те, що вони довели кількісне співвідношення у техніці до 1:12, а по особовому складу 1:7,4 на нашу користь. А це дуже значущі показники. Приміром, розрахунки свідчать, що за умов втрат 1:8 військо противника взагалі стає деморалізованим та не здатне чинити опір.

Посадки та канали грали на користь росіянам

Щодо проблемних питань під час визвольного наступу, то вони, звісно, виникали. А як без них на війні?..

• По-перше, це пов’язано зі складним рельєфом степової місцевості Херсонщини. Адже перенасиченість області посадками, каналами та балками значно ускладнювала просування і маневр наших військ. І, навпаки, сприяла організації оборони противником.
• По-друге, і сам противник був потужним та добре навченим. Адже фактично на той час нам протистояла еліта регулярної армії РФ, що складалася з підрозділів морської піхоти, повітрянодесантних і механізованих військ, оснащених достатньою кількістю засобів ураження та боєприпасів.
• По-третє, під час наступу Силам оборони України необхідно було враховувати обмеження щодо ведення бойових дій у населених пунктах. Адже там залишалися громадяни України, життя яких треба було обов’язково зберегти.
• І четвертий чинник полягав в обмеженій кількості на нашому озброєнні високоточних ракет і боєприпасів.

Як правобережжя Херсонщини знову стало українським

Успішний результат щодо визволення правобережжя Херсонщини, зокрема, був досягнутий і завдяки тому, що в ході планування операції українське військове командування використовувало досвід та стандарти оперативного планування НАТО. Адже багато хто з наших військових свого часу навчався у військових навчальних закладах країн-партнерів та брав участь в багатонаціональних навчаннях і міжнародних операціях. А загалом визволення правобережжя Херсонщини є результатом копіткої і виснажливої роботи всього особового складу Сил оборони України – від солдата до генерала та кожного патріота нашої держави, які підтримували та продовжують підтримувати ЗСУ. І головною нагородою за це стало визволення у листопаді 2022-го від російської окупації наших міст, селищ, сіл і наших людей, які зустрічали своїх визволителів зі сльозами щастя на очах.

Причому здобули цю Перемогу на півдні України наші військові без великих втрат у живій силі та техніці. Від такого успіху ми всі тоді перебували у деякій ейфорії. Тоді здавалося, що достатньо зробити ще один кидок на південь, і за кілька місяців ми визволимо лівобережну частину Херсонщини та Запоріжжя, змусимо ворога відступити до Криму та почнемо підготовку вже до деокупації нашого Кримського півострова. Але, на жаль, цього не сталося й донині. Мимоволі виникає таке відчуття, що хтось під різними приводами не дав нам цього зробити. Образливо, але все одне не варто опускати руки, а треба вірити в нашу з вами Перемогу й наполегливо працювати в цьому напрямі. Адже ми ведемо справедливу збройну боротьбу з російськими агресорами за нашу країну, свій дім та майбутнє наших дітей! І правда в цій загарбницькій війні лише одна, й вона на боці України!

В’ячеслав ДІОРДІЄВ
Фото: fakty.com.ua