Щоранку о дев’ятій у Городку на Хмельниччині життя зупиняється на хвилину — люди вшановують полеглих за Україну. У Рені ж та іших містах Одещини така традиція поки не прижилася. Чому — і що потрібно, щоб хвилина мовчання об’єднала й цей регіон?
Ключові моменти
Кожного ранку, починаючи з 22 лютого цього року, о дев’ятій у Городку (Хмельницька область) життя на хвилину завмирає. На вулицях, у школах, в установах люди зупиняються, щоб у тиші вшанувати тих, хто віддав життя за Україну.
Ця коротка пауза стала для громади не просто ритуалом, а щоденною традицією пам’яті, вдячності та єдності.
Але у Рені, як і в інших містах на Одещині, хвилина мовчання поки що не є частиною міського ритму.
Чому так сталося і що потрібно зробити, аби ця традиція об’єднала громаду Рені так само, як об’єднала Городоцьку?
Щодня о дев’ятій ранку городоччани схиляють голови перед тими, кого вже немає. Але так було не завжди. До 22 лютого 2025 року у Городку хвилина мовчання була номінальною. Усе змінилося у третю річницю повномасштабного вторгнення.
– Ми просто вийшли на пішохідний перехід із плакатами «Вони стояли за тебе – постій за них». І це стало моментом єднання, який неможливо забути, – пригадує волонтерка Ірина Бігняк.
З того часу громада започаткувала традицію щоденного вшанування загиблих. У цей час водії зупиняють авто, продавці виходять із крамниць, а перехожі зупиняються на вулицях.
– Нас до цього підштовхнула волонтерка Алла Малатюк. Знаю, що вона разом з однодумцями зверталася до міської ради з пропозицією зупиняти рух на хвилину, – пригадує Наталія Береза, одна з учасниць акції.
Як наголошують городоччани, хвилина мовчання – це ще й можливість сказати «дякую» тим, хто повернувся з фронту, і тим, хто продовжує тримати наше небо.
Згодом ініціативу підтримала міськрада та правоохоронці.
– Люди самі запропонували. Ми лише допомогли узгодити технічну частину: щоб у цей момент у місті зупинявся рух і звучав Гімн України, – прокоментувала секретарка міськради Олена Гріх. – Відтак щодня о дев’ятій ранку працівники поліції виїжджають на перехрестя у центрі міста, люди виходять із плакатами на пішохідні переходи.
Прикро, але так не всюди. Мешканці прикордонного міста Рені, що на Одещині, не приєднуються до загальнонаціональної хвилини мовчання. Люди продовжують йти, бігти, їхати у власних справах. Цим занепокоєний учасник бойових дій Юрій Джабінський, який добровольцем став на захист України в перші дні війни і після важких травм повернувся додому.
– Люди виходять вшанувати загиблих захисників України тільки у день похорон, коли військові несуть на плечах труну, – каже наш захисник. – Дуже прикро, що загальнодержавна хвилина мовчання на вулицях Рені відсутня. В нашій країні сотні тисяч загиблих, про яких ми повинні пам’ятати.
Сам Юрій Джабінський завжди зупиняє машину та виходить з неї в цей момент. Але інші учасники дорожнього руху так не роблять. Навіть є такі, що лають чоловіка – вони не розуміють, чого це він зупинився.
Як розповідає заступник міського голови Олексій Самбурський, у Ренійській громаді загальнодержавну хвилину мовчання проводять в усіх комунальних закладах – у лікарні, школах, ЖКС, міськраді тощо, але на вулицях вона дійсно відсутня.
– Щоб люди зупиняли рух о дев’ятій, треба організувати звуковий сигнал, – каже пан Олексій. – Наявна система оповіщення про повітряні тривоги не розрахована на зміну звуку. Ми розглядаємо питання про встановлення Місцевої автоматизованої системи централізованого оповіщення (МАСЦО). Це програмно-технічний комплекс, призначений для інформування населення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій, який передбачає і певні звукові сигнали, і голосові повідомлення.
За словами посадовця, на початку війни кожна громада окремо вирішувала, як саме попереджати населення про загрозу. Але зараз є Положення про єдину державну систему цивільного захисту і Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організацію зв’язку у сфері цивільного захисту, затверджені постановою Кабміну. Тобто є певні стандарти.
– Ми маємо намір доєднатись до МАСЦО, розробили технічне завдання, яке погодили з Державною службою з надзвичайних ситуацій, передбачили впровадження в Програмі цивільного захисту, – продовжує Олексій Самбурський. – Але МАСЦО – це дуже дорога система, це шестизначна сума. Чи зможе громада у наступному році профінансувати такі витрати, важко сказати.
Тим часом у сусідніх громадах знайшли інші можливості щодо організації загальнодержавної хвилини мовчання. Навесні 2025 року у місті Болград о дев’ятій ранку на міську площу почали виходити працівники Болградської райдержадміністрації. Щодня вмикають гучномовець, звучить Гімн України, більшість перехожих припиняють рух. Також у соцмережах на сторінках Болградської РДА та Болградської міськради щоранку публікують дописи про хвилину мовчання.
Виконавчий комітет Ізмаїльської міськради у травні 2025 року взагалі ухвалив рішення про заходи щодо загальнонаціональної хвилини мовчання на транспорті. Згідно з рішенням, автомобільні перевізники Ізмаїлу зобов’язані щоденно зупиняти рух автобусів і легкових авто (таксі) під час хвилини мовчання. Також виконком закликав мешканців громади, які перебувають за кермом о дев’ятій ранку, зупиняти транспорт – з дотриманням Правил дорожнього руху. На вулицях міста присутня патрульна поліція, яка зупиняє рух. Також тут і більшість перехожих доєднуються до хвилини мовчання.
У закладах освіти як Городоцької, так і Ренійської громади хвилина мовчання – це щоденна традиція. І завжди під час уроку о 9.00 звучить Гімн України, а школярі встають у пошані.
– У нашому ліцеї хвилина мовчання стала доброю традицією, – зазначає директорка Городоцького ліцею №1 Світлана Станиця. – Ми разом із учнями вшановуємо пам’ять загиблих захисників. Це виховує у дітей повагу, вдячність і розуміння цінності життя та миру.
– Кожна школа, кожен вчитель окремо вирішують технічні питання. У когось встановлене нагадування у телефоні. Якщо в кабінеті є монітор, то вмикають відео, – розповідає в.о. начальника відділу освіти Ренійської міськради Катерина Буценко. – Для нас, педагогічних працівників, дуже дивно, що не всі так роблять. У нас свідомі люди, просто на вулицях немає оповіщення.
– Щодня о дев’ятій ранку ми встановлюємо колонку на другому поверсі із записом хвилини мовчання, – розповідає директорка Ренійської гімназії №1 Ольга Вєрєсова. – Уроки зупиняються. Діти і вчителі прикладають долоні до серця. Коли звучить Гімн, багато дітей його співають.
– Але наші учні не бачать, щоб хвилина мовчання була на вулицях міста, – дорослі навкруги так не роблять, – додає Ірина Тіхня, психологиня Ренійської гімназії №1. – Ми з колегами дуже занепокоєні цим і вже думали, що потрібно написати колективного листа до міськради. Якщо не можна вирішити питання озвучення хвилини мовчання на території всього міста, це можна зробити хоча б локально. Наприклад, вмикати звук метронома на Алеї Слави у парку.
Як зазначає голова громадської організації «Жіноча варта» у Рені Ольга Калугіна, потрібно діяти вже. Написати із ветераном Юрієм Джабінським листа до міськради з вимогою виконати Указ Президента та відреагувати на звернення очільника Одеської обласної військової адміністрації Олега Кіпера.
– Наша громадська організація допоможе зібрати підписи під листом, – каже Ольга Калугіна. – Думаю, у Рені можна розпочати з найжвавішого перехрестя Вознесенська-Морвокзальна: поліція може на хвилину перекривати тут рух. Впевнена, що за місяць хвилина мовчання увійде в життя городян.
Загальнонаціональна хвилина мовчання була запроваджена у березні 2022 року Указом Президента України. І першим містом в Україні, де дев’ята ранку перетворилася на ритуал вшанування пам’яті загиблих героїв і цивільних у російсько-українській війні, стала Вінниця.
– Хвилина мовчання – це не просто колективний ритуал, який допомагає проживати втрату, – підкреслює психологиня Ольга Гончар, керівниця Центру ментального здоров’я Городоцької лікарні. – Хвилина мовчання допомагає людям усвідомити, що відбувається навколо, нагадує, що в нашій країні триває війна. Та вона має два різні впливи – як позитивний для суспільства, так і болісний для рідних загиблих.
Як пояснює психологиня, для суспільства хвилина мовчання – це момент, коли посеред буденності, серед щоденних справ, о дев’ятій годині ми можемо зупинитися й вшанувати тих, хто віддав життя за Україну. Для рідних, з одного боку – це відчуття, що вони не самі у своєму болі й втраті, що суспільство пам’ятає. А з іншого – це може бути травматичним нагадуванням про пережите горе.
– І це може бути настільки болісно, що навіть виникає панічна атака, адже спогади про втрату повертаються з новою силою, – продовжує пані Ольга. – У такі моменти важливо, щоб поруч була людина, яка може обійняти, підтримати. Тож якщо ви бачите, що комусь важко, – не бійтеся підійти. Слова співчуття можуть мати велике значення. Головне – проявити людяність, такт і тепло.
Соціологи наголошують, що ритуали мають значення, коли за ними стоїть дія. Символи стають живими тоді, коли вони охоплюють громаду, формують звичку і створюють емоційний зв’язок.
– Такі практики, як хвилина мовчання, – це не лише спосіб згадати полеглих, а й інструмент консолідації. Пам’ять – це не про минуле, а про спільне майбутнє, – зазначає соціологиня з Городка Олеся Гудзенко. – Якщо громада здатна зупинитися на хвилину разом, вона здатна й діяти разом.
Читайте також:
Матеріал створено у співавторстві: Антоніни БОНДАРЕВОЇ, Наталії ПОПОВИЧ, Віри ЛАПИ, Вікторії ЧАБАНОВОЇ, Маріанни ШКАВРОН
Генерал, який став совістю епохи. Петро Григоренко — один із найвідоміших радянських дисидентів, який мав… Read More
Жителі Білгород-Дністровського району Одеської області проведуть в останню путь молодшого сержанта Максима Чумаченка. Життя військового… Read More
Сьогодні, в суботу, 18 жовтня 2025 року, розпочалася 1333-тя доба війни Росії проти України. У… Read More
Незважаючи на те, що в деяких регіонах України опалювальний сезон вже стартував, на Одещині, ймовірно,… Read More
Сьогодні, у суботу, 18 жовтня 2025 року, частина Одеси залишиться без світла через планові ремонтні… Read More
З 1934 року Володимир Ліхошерстов, педагог з села Заплази (Одеська область) методично фіксував на плівку… Read More
