Вулиця Чкалова в Одесі: чим прославився конкурент Гагаріна

Його ім’ям називали дітей

З тим ще настроєм їхав я Одесою в орендованому бусику наприкінці грудня 2022 року… Бусик був весь завалений нашим домашнім скарбом у валізах, мішках, баулах і здоровенних картатих сумках з гуморною назвою «мрія окупанта». Саме «завдяки» чортовим окупантам ми були змушені покинути рідний Херсон, який спливав кров’ю мирних городян від регулярних артобстрілів із Лівобережжя. І ось з настроєм «кисло в чубчик» я їду по Одесі в орендовану через Інтернет квартиру на якійсь там невідомій мені Великій Арнаутській. Такої й близько не було, коли на початку 1970-х я тут навчався в інституті зв’язку. Пригальмовуємо перед фінішем, дивлюся у віконце – японський городовий! – Так це ж моя рідна вулиця Чкалова! А ось поряд з Трикутним провулком, яким я студентом у лазню на Асташкіна ходив, – триповерхівка, де я жив з 2-го по 5-й курс!

Але ж повернемося до того, хто такий Валерій Чкалов. У 1930-і роки це був кумир всього СРСР! Льотчик-випробувач, льотчик з великої літери, льотчик божої милістю, улюбленець народу з реально всенародною популярністю, з якою надалі могло зрівнятися, наприклад, всенародне захоплення першим льотчиком-космонавтом СРСР Юрієм Гагаріним. Коли діти, що захоплювалися Чкаловим 1930-х, виросли і наплодили своїх дітлахів, Чкалов залишався в їхніх серцях, і в країні з’явилося безліч Валеріїв. Один із них – автор цих рядків. Пам’ятаю, як мені – першокласнику, у відповідь на запитання, чому мене Валерою назвали, тато простяг дитячу книжечку з фото авіатора біля літака на обкладинці: ось, мовляв, якою був твій тезка, бери приклад.

Кочегар, який закохався у літаки

Народився Валерій Павлович 1904 року. 1916-го закінчив сільську початкову школу, почав працювати з батьком підручним молотобойця, потім – кочегаром на землечерпалці. У 1919 році він вперше побачив аероплан і спалахнув мрією про авіацію.

Валерій вступив добровольцем до Червоної армії та почав працювати учнем слюсаря-збирача літаків в авіапарку. У 1921 році досяг направлення на навчання в Теоретичну школу авіації Робочо-селянського повітряного флоту. Після її закінчення в 1923 був направлений у військову школу льотчиків, де здійснив свій перший самостійний політ. Потім закінчив Вищу школу військових льотчиків.

Ви також можете дізнатися: В Одесі перейменували вулицю Каманіна: навіщо він підвішував людей під літаками та підробляв документи

Лихий і нетверезий старт

Почавши 1924 року армійську службу, він виявив себе як зухвалий і відважний льотчик. Здійснював ризиковані польоти, за що отримував стягнення, його неодноразово усували від польотів. Була річ, Чкалов пролетів під мостом у Ленінграді. Та й мав серйозні проблеми з дисципліною, які закінчилися плачевно – 1925 року Чкалова було засуджено трибуналом на 1 рік позбавлення волі за «дискредитацію авторитету та звання командира» (вийшов на службу під неабияким градусом). Незабаром термін знизили до півроку.

У 1927 році на курсах удосконалення льотної майстерності, де навчалися іноземні (переважно німецькі) льотчики-винищувачі, у показових польотах Чкалов посів 1-е місце.

1928 року в Москві був повітряний парад. Чкалову було дозволено робити фігури вищого пілотажу на малій висоті. Шебутний мужик він був: 1928 року його знову засудили за аварію. Ішов на надмалу висоту і влетів у дроти лінії електропередачі.

Був звинувачений у повітряному лихацтві та численних порушеннях дисципліни. Суд вліпив йому 1 рік позбавлення волі, а також Чкалова звільнили з армії. Але через 16 днів за клопотанням самого військового наркома Ворошилова покарання було замінено на умовне.

Випробовувач авіаматки та автор фігур пілотажу

До листопада 1930 року Чкалов працював у Ленінградському Осоавіахімі (ДТСААФ) льотчиком-інструктором. Незабаром його відновили в армії та направили на роботу до Науково-випробувального інституту ВПС. За 2 роки роботи у НДІ він здійснив понад 800 випробувальних польотів, освоївши техніку пілотування 30 типів літаків.

У 1931 році Чкалов брав участь у випробуваннях т.зв. авіаматки (повітряного авіаносця), яка була важким бомбардувальником, який ніс на своїх крилах і фюзеляжі до 5 літаків-винищувачів. Він автор нових фігур вищого пілотажу – висхідного штопора та сповільненої бочки.

Переліт до США та статус кумира

Восени 1935 року народилася ідея організувати рекордний переліт із СРСР США через Північний полюс. Чкалов мав очолити екіпаж літака. Але перед цим, влітку, вже була подібна спроба, вона зірвалася через несправність літака.

Сталін вказав інший маршрут: Москва – Петропавловськ-Камчатський. Переліт екіпажу Чкалова стартував 20 липня 1936 і тривав 56 годин до посадки на острові Удд в Охотському морі (9375 км).

Чкалов продовжував вимагати дозволу на переліт до США, і в травні 1937 року його отримав. Стартував АНТ-25 18 червня з підмосковного аеродрому та 20 червня здійснив посадку у Ванкувері, штат Вашингтон.

Протяжність перельоту – 8504 кілометри. Усі члени екіпажу стали знаменитостями в Америці. Серед екіпаж, що вітали, на американській землі були посол СРСР у США Трояновський і Дж. К. Маршалл, майбутній генерал і держсекретар США, який незабаром прийняв екіпаж у себе вдома.

Читайте також: Як ставили трудові рекорди в СРСР: анекдоти, трагедії і навіщо нам зараз цей досвід

Смертельне випробування

Восени 1937-го Чкалов при черговому випробувальному польоті через неполадку в моторі посадив на ліс, літак був розбитий, а льотчик отримав поранення. А 1 грудня 1938 року його терміново відкликали з відпустки щодо випробувань нового винищувача.

Політ готувався у великому поспіху, щоб встигнути до кінця року. На зібраній машині виявлено 190 дефектів. Конструктор протестував проти цієї гонки і був відсторонений. Двічі під час керування літаком по землі мотор глух, зламалася тяга керування газом.

15 грудня температура повітря була мінус 25. Чкалова відмовляли вилітати, але той не погодився. Після зльоту винищувач зробив 2 кола, а під час заходу на посадку двигун… «несподівано» зупинився. Літак зачепився за електричні дроти і врізався у землю. Чкалова викинуло з кабіни на 10-15 метрів, він ударився головою об арматуру, яка опинилась у місці падіння. Від отриманої травми Чкалов помер…

Чкалова вбив Берія?

Дуже багато голів полетіло після цього. Але була й альтернативна версія причини загибелі Чкалова. Її вже зараз, на схилі своїх років, висловила Валерія Валеріївна Чкалова – дочка авіатора.

На її, та й не лише її, думку, занапастив популярного в народі Чкалова монстр на ім’я Лаврентій Берія. Будучи заступником голови кривавого НКВС Єжова, він підсидів свого шефа і вже розраховував на його крісло, коли дізнався про роздуми Сталіна щодо призначення на цю посаду Чкалова.

Нібито, Сталін був упевнений, що наркомом НКВС повинна бути людина, кохана народом, яка має його довіру, а це був саме Чкалов. Берія вже тоді був всесильним, і у літака «у потрібний момент» відмовив двигун.

Що ж до вулиці Чкалова в Одесі, то його ім’я їй надали після 1945 року. Перед цим, ще в 1920-ті роки, вона носила ім’я соціаліста-терориста Герша Леккерта. А перед цим вона була Великою Арнаутською, якою знову і стала із здобуттям Україною Незалежності. Підкреслю, що законів про декомунізацію та деколонізацію топонімів тоді ще не було, і цій одеській вулиці поряд з іншими просто повернули її вихідну назву.