Статті

Геній, зломлений системою: на честь кого в Одесі назвали вулицю Ісаака Бабеля

Вулиця Бабеля розташована в Хаджибейському районі Одеси і проходить від Михайлівської площі до вулиці Бугаївської. Раніше вона носила назву Виноградна. Свою сучасну назву вона отримала на честь одесита - письменника, перекладача, сценариста, драматурга, журналіста і військового кореспондента Ісаака Бабеля.

Перші оповідання писав французькою

Ісаак Бабель народився 12 липня 1894 року в Одесі, в будинку на розі Дальницької та Балківської вулиць. Його батько був власником магазину на Рішельєвській, який торгував сільськогосподарським обладнанням. Коли Бабелю виповнився рік, родина переїхала до Миколаєва.

У дев’ять років Бабель вступив до підготовчого класу Миколаївського комерційного училища, щоправда, без проблем через національність не обійшлося. Хлопчик чудово склав три іспити — за Законом Божим, російською мовою та арифметикою, проте його не прийняли, як було сказано, «за браком вакансії». І лише після того, як батько подав прохання про повторні іспити, Бабеля зарахували до першого класу. Через два роки його перевели до Одеського комерційного училища, після якого вступив до Київського комерційного інституту на економічне відділення.

Ще студентом Бабель опублікував свою першу розповідь у київському щотижневому ілюстрованому журналі «Вогні». Письменник абсолютно вільно володів ідишем, російською та французькою мовами, і найперші свої оповідання писав французькою мовою. Взагалі, Бабель мав хорошу і різнобічну освіту: крім комерційного інституту, він навчався також на юридичному факультеті Петроградського психоневрологічного інституту, куди його прийняли відразу на четвертий курс.

Бабеля ненавиділи Будьонний і Ворошилов

Після революції Бабель кілька місяців служив на румунському фронті, але дезертував. Йому вдалося дістатися Петрограда і вступити перекладачем спочатку до іноземного відділу ЧК, потім у Наркомпрос. У 1920 році його направили до першої кінної армії як воєнного кореспондента, і цей досвід став у нагоді йому, коли він працював над збіркою оповідань «Конармія». Тут Бабель служив під ім’ям Кирила Васильовича Лютова.

Післяреволюційна трудова біографія Бабеля була дуже багатою. Він працював у губернському комітеті, був випусковим редактором однієї з друкарень, репортером. Вже 1921 року в одеській газеті «Моряк» було вперше опубліковано розповідь Бабеля «Король» із циклу «Одеські оповідання». Трохи пізніше в інших виданнях з’явилися розповіді зі збірки «Конармія», і Бабель одразу отримав визнання як блискучий майстер слова. Однак радянські критики не могли не підлити в цю діжку меду ложку дьогтю. Бабеля дорікали «антипатії справі робітничого класу», «натуралізму та апології стихійного початку та романтизації бандитизму».

Поступово в країні посилювалася цензура, і Бабеля дедалі менше друкували. Він прожив кілька місяців за кордоном і міг емігрувати, але все ж таки повернувся на батьківщину. Перші публікації оповідань із циклу «Конармія» викликали лють у Будьонного та Ворошилова, які вважали, що він оббрехав бійців і неправильно представив події, що відбувалися на той час. Але Горький, який високо цінував талант одеського письменника, зумів захистити його.

Однак це не врятувало Бабеля, і в травні 1939 року його заарештували за звинуваченням в «антирадянській змовницькій терористичній діяльності» та шпигунстві. Під тортурами його змусили визнати, що він навмисне спотворював дійсність і зменшував роль партії, а також вів «антирадянські розмови» серед інших літераторів, артистів, кінорежисерів та «шпигунів» на користь Франції.

Ісака Бабеля розстріляли 27 січня 1940 року і поховали в загальній могилі на Донському цвинтарі.

Читайте також:

Ірина Сорокіна

Начинала свою деятельность в далеком 1989 году корректором в редакции «Вечерней Одессы». Через несколько лет стала литературным редактором, работала во всеукраинском журнале «Пассаж». И наконец, доросла до корреспондента газеты «Одесская жизнь». Моя журналистская «парафия» — материалы по культуре и истории.