Статті

Вівці більше не потрібні: Чому фермер з Одещини відмовився від тваринництва?

Фермер з 20-річним стажем з Мардарівки Куяльницької громади Михайло Кондратюк нещодавно продав свою отару з трьох сотень породистих овець. Це був хоча вимушений, але продуманий крок, бо вівчарство виявилось невигідним через низьку продуктивність, прибутковість та втрату ринків збуту.

Не ображати людей, а дати їм роботу

Фермер М. Кондратюк

За таким принципом вже двадцять років веде господарську діяльність Михайло Кондратюк. Зайнявся фермерством він після розпаду місцевого колгоспу – тоді розпочав з дванадцяти гектарів.

До цього пан Михайло, вивчившись на залізничника, встиг попрацювати комбайнером та за фахом на станції Мардарівка. Коли ж односельці дізналися, що він збирається самостійно фермерувати, запропонували йому свої паї.

Тепер фермер має в обробітку три тисячі гектарів пайових наділів та взятих в довгострокову оренду сільгоспугідь колишніх Ананьївського, Подільського, Окнянського та Захарівського районів.

Цього року зернові подають непогані надії на врожай, а це запорука стабільності для громад Подільщини та Роздільнянщини, де господарює фермерське господарство Михайла Кондратюка «МВК». За словами очільника Захарівської селищної ради Олексія Осійчука, це господарство є бюджетоутворюючим для багатьох старостатів та старостинських округів сусідніх громад. Фермер працює за найновішими технологіями, з людьми за паї розраховується щедро. Також хлібороб неодноразово виділяв кошти на придбання обладнання для закладів освіти та культури, будівництво каплички тощо.

Землероб постійно підтримує захисників Вітчизни. Окрім грошових пожертв на нужди бойових підрозділів, передав на фронт пристрій нічного бачення, квадрокоптер, КамАЗ з причепом, а зі свого ставка передає господиням свіжу рибу для приготування консервів.

З отарою довелось попрощатися

Раніше фермер Кондратюк чимало літ мав і велику отару овець. Основну продукцію – бринзу – він реалізовував у рідному селі, у сусідніх громадах та у місті Подільську тощо. Але попит був невеликий, ще й овеча шерсть стала нікому непотрібною.

– З вівчарством довелося попрощатися через нерентабельність, а ще через відсутність охочих пасти отару та доглядати за тваринами. Ми залишили лише невеличку свиноферму та відгодовуємо бичків. Тварин утримуємо на м’ясо для харчування працівників, задіяних на польових роботах, гармані, ремонті техніки, – розповів Михайло Кондратюк.

Фермер має земельні наділи біля села Перешори, де сотню літ тому трудився меценат, благодійник і успішний господарник Євген Чикаленко, автор популярної серед селянства книги «Розмови про сільське хазяйство».

– Раніше в полі працювало набагато більше механізаторів, сівачів, комбайнерів. Тепер обходимося меншою кількістю фахівців, адже техніку маємо сучасну, потужну і продуктивну. Та, на жаль, через війну спостерігається брак кадрів. Вдалося забронювати лише сімох військовозобов’язаних, більшість трудового колективу – пенсіонери. Працівників привозимо на роботу з багатьох сіл, й не лише на сезонні роботи. Адже намагаюсь забезпечити заробітком своїх земляків, даю їм щось ладнати чи ремонтувати.

На селі важко прожити, тому головне – не ображати людей, а по можливості забезпечувати працездатних роботою, – ділиться думками Михайло Кондратюк.

Читайте також:

Юрій Федорчук

Журналіст з понад 35-річним досвідом. Закінчив факультет іноземних мов Ізмаїльського педагогічного інституту. Більшість кар’єри провів у районній газеті «Хлібороб Любашівщини» і 15 років працював в обласному виданні «Одеські вісті». Спеціалізується на висвітленні соціальних тем, охорони природи, освіти, культури та історії півночі Одещини. Його матеріали публікувалися у газетах «День», «Свобода» (США), «Чорноморські новини» та інших. Лауреат обласної премії ім. Ростислава Палецького, Всеукраїнської премії ім. Степана Олійника та інших відзнак. Його підхід до роботи визначає фраза: «Історія рідного краю — дзеркало минулого, що допомагає бачити сьогоднішній день та будувати майбутнє».