Відновлення зруйнованих українських міст: чому важливо думати про це сьогодні?

Заступник глави Офісу президента Кирило Тимошенко ще на початку квітня говорив про те, що необхідно збудувати десятки тисяч квартир для українців, які залишилися без житла. Причому вони мають з’явитися у відносно спокійних районах країни. Адже досі мешканців звільнених від окупації територій (у Київській, Сумській, Харківській, Чернігівській областях) просять почекати і поки що не повертатися додому. І це, не кажучи про південний схід України, де продовжуються активні бойові дії.

З одного боку, ідея великого будівництва під час війни може здаватися дещо цинічною: доки волонтери збирають гроші для військових потреб, держава фінансуватиме будівництво. Але, з іншого боку, не всім сьогодні щастить жити вдома. А значить це питання більш ніж актуальне.

Відразу ж після Перемоги

Реальне відновлення міст має розпочатися відразу після перемоги. Значить, готуватися до нього треба під час війни.

Після перемоги України (а ми переможемо однозначно) зміниться багато чого. Власне, вже стали іншими українці, змінилося ставлення світу до нас. Але важливо не втратити це почуття єднання і не розтратити перші дорогоцінні місяці на суперечки та лайку чи створення нових корупційних схем. Тому що на відновлення країни, тим більше, якщо ми розраховуємо на міжнародну підтримку, не буде багато часу, але буде контроль за фінансами. Вже в перші мирні дні на звільнених та розчищених територіях має розпочинатися будівництво. І на цей час добре мати чіткі плани такого будівництва. Світ бачить українців під час війни та захоплюється ними. Світ має продовжувати захоплюватися українцями, а значить допомагати, як мінімум, фінансово, і далі.

Людина створює місто, але місто формує людину

Проблем буде багато, але, мабуть, перш за все, після перемоги потрібно буде вирішувати питання з житлом. Причому не наголошувати на модульних будинках, а думати про перспективи українських міст на 10-20 років уперед.

«Головна перевага будь-якого міста – це люди. Тому, будуючи місто, треба подумати, чи буде у людей достатньо місця для комфортного спілкування, громадських просторів, де люди могли б проводити час та обмінюватись ідеями. Головний принцип сучасної архітектури: людина – простір – будова. До цього довгий час будували навпаки: будували будівлю, якось облаштовували простір, про потреби людей думали в останню чергу»,

– упевнений датський архітектор та урбаніст Ян Гейл.

Можливо, сьогодні ця заява звучить дивно: тут би людей через гуманітарні коридори вивезти та Маріуполь деблокувати. Але ситуація така, що людям завжди потрібен простір для життя. А після таких страшних випробувань воно має бути зручним. Типові радянські багатоповерхівки та сучасні безликі новобудови без продуманої навколо інфраструктури лише вганятимуть у депресію своїх і без того змучених мешканців. Якісне відновлення міст дозволить успішніше запустити процес повернення людей до нормального життя. Тим більше, що міжнародна підтримка обіцяє бути ґрунтовною. Тож по-старому вже буде просто не можна.

Про відновлення зруйнованої у 1940-х роках Варшави

До Другої Світової війни Варшава виглядала мальовничо, але при цьому мала цілий комплекс містобудівних проблем. Польський архітектор Гжегож Піонтек у своєму дослідженні про відновлення Варшави у 1940-х роках розповідає, що столиця до війни була «жахом з погляду планувальника-модерніста». Тут і вкрай висока щільність населення в центрі (15-20 тисяч чоловік на квадратний кілометр), і низька якість житла, і відсутність публічного простору, музеїв, галерей, дерев… Промислова революція та столітнє панування Росії також не допомагало розвитку столиці. А потім прийшла війна, після якої місто перетворилося на море руїн: щонайменше 60% будівель не підлягали відновленню. Але після звільнення люди почали масово повертатися до Варшави та самостійно відбудовувати свої будинки. Паралельно підключилася державна програма: було створено Бюро відновлення столиці. В організації працювало 1500 осіб: архітектори, інженери, художники, фотографи і навіть журналісти.

«Метою бюро стало завдання щодо перетворення Варшави на сучасне функціональне місто, як це бачили на той час. Створення якісного житла та зрозумілої транспортної системи, поділ міста на функціональні зони та збільшення зон зелених насаджень. Перетворення Варшави на місто з якісним рівнем життя»,

– пише Гжегож Піонтекк.

При цьому важливою частиною відновлення залишалося збереження та утвердження власної ідентичності. Так, у бюро вирішили використовувати уламки історичних будівель або створювати деталі, що не збереглися, за допомогою старих креслень і схем. А ще збереження деяких видів Варшави стало можливим завдяки картинам із видами міста роботи італійського художника Бернардо Беллотто. На них орієнтувалися польські архітектори та інженери.

Орієнтація на успішні європейські приклади

Сьогодні Офіс президента, Мінінфраструктури України, архітектори, урбаністи та місцева влада мають цю ідею розглянути та підтримати. Будь-яке місто потрібно відновлювати, не просто відтворюючи пошкоджені споруди, а ґрунтуючись на стратегії, уявленні про те, яким має бути життя в ньому через десятки років. Навіть сьогодні, а можливо особливо сьогодні, при плануванні міста поставити в основу людей. І не вирішувати проблему недостатньої кількості житла, будуючи ще більш високі та монструозні багатоповерхівки. Після численних випробувань українці заслужили жити у країні європейській не лише географічно, а й за якістю життя. У затишних безпечних будинках із зеленою прибудинковою територією, з розвиненою інфраструктурою та публічним простором. Для тих, хто пережив війну, це буде дуже важливо.