Після сніжної зими та різкого потепління верхів’я степових річок на Одещині заповнилися водою, однак фахівці попереджають: навіть потужний весняний паводок навряд чи здатен кардинально змінити ситуацію з обмілінням і засоленням Куяльницького лиману.
Ключові моменти:
Матеріал підготовлено на основі польових спостережень у Березівському районі та експертного інтерв’ю з керівником науково-дослідного відділу Національного природного парку «Куяльницький» Олегом Деркачем, який особисто обстежував верхів’я річок після паводку.
У матеріалі використано дані Регіональної комплексної програми з охорони навколишнього середовища Одеської області до 2028 року, де передбачено розчищення русла Великого Куяльника, а також інформацію про діючу гідротехнічну систему подачі морської води в лиман (до 10 млн кубометрів за сезон).
Додатково враховано наукові дослідження Інституту морської біології НАН України щодо вмісту мікропластику у причорноморських лиманах і моніторингу солоності води в Одеській затоці, які підтверджують ризики забруднення та обмежений ефект природного опріснення.
Повінь у верхів’ях річок Великий Куяльник і Тилігул затопила не тільки річкові заплави, а й поля, городи, подвір’я будинків мешканців Березівського району. У деяких місцях, за словами Олега Деркача, який нещодавно побував тут, вода тече просто по дорогах, прокладених колись через природне русло річки. Як розповіли жителі Іванівки, не обійшлося і без трагічного випадку – досі не можуть знайти хлопчика, який грав на березі річки і якого підхопила бурхлива течія… Старожили стверджують, що такої великої води тут не було більше десяти, а то й 15 років.
– Раніше повінь проходила спокійно. Після танення снігу вся вода, потрапляючи в русло Великого Куяльника, вільно проходила в низов’я, вливалася в лиман, поповнюючи його прісною водою. Не було заторів, заплава не була розорювана – як губка, вбирала воду. Сьогодні ситуація інша. Якщо копнути глибше на півметра – земля суха, не накопичила вологу, – зазначає фахівець. – За останні десять років по руслу основної річки та її приток споруджували греблі, з’явилося дуже багато ставків. Згодом вони всі пересохли. Коли сніг почав танути, а промерзла земля ще не вбирала воду, – різко наповнилися. Через те, що більшість гребель, які опинилися безгосподарними, перебувають в аварійному стані, багато з них не витримали натиску паводку. Їх прорвало, і водні потоки зараз ніщо не регулює. Хоча люди радіють, що ставки і русло річки наповнилися – якийсь запас води створено.
Отже, значною мірою причиною повені в Березівському районі стала, на жаль, така звична нам безгосподарність. Але, з іншого боку, – можливо, Куяльницький лиман, що пересихає вже кілька років, нарешті «нап’ється» прісної води? Проте, на думку Олега Деркача, розраховувати на те, що паводок вирішить проблеми обміління і засолення водойми, особливо не варто. Хоча вода і кинулася в долину русла Великого Куяльника – воно давно вже замулилося, заросло очеретом і болотними рослинами. Вона не може вільно пройти в лиман – опиняється в «пастці», утворюючи заводи.
До того ж, за словами фахівця, потоки дуже брудні. Вода стікає з розораних схилів, змиваючи землю і добрива, якими її обробили ще до снігопадів.
– Не річка, а якась каналізаційна канава, – ділиться фахівець. – При цьому вода змиває з великої площі величезну кількість пластику. А потім він впирається в стіну очерету, затримується там, утворюючи колосальні нагромадження. І я поки що не бачу серйозних ознак того, що всі ці стоки в достатній мірі наповнять лиман.
Рано чи пізно пластикові відходи, змиті паводком, опиняться у воді лиману.
Пластик – окрема проблема Куяльника. Так само, як і «традиція» використовувати автомобільні шини для того, щоб пройти вглиб лиману і набрати там грязі. У складі покришок багато токсичних речовин, які, розкладаючись, потрапляють у воду. Тому періодично НВП «Куяльницький» влаштовує акції зі збору цих шкідливих шин.
А фахівці Інституту морської біології проводять зараз дослідження вмісту мікропластику в Причорноморських лиманах. Там, де на узбережжі велика кількість стихійних сміттєзвалищ, його концентрація у воді різко збільшується. Пластик подрібнюється до наночастинок. Згодом він потрапляє в організми риб, що мешкають у таких водоймах. А люди вживають їх у їжу, і пластик продовжує свою «подорож» по харчових ланцюжках.
У Куяльницькому лимані, як відомо, риби немає. Але люди беруть тут сіль. Якої вона якості – ми незабаром зможемо дізнатися завдяки дослідженням одеських вчених.
Крім Великого Куяльника, наповнилися заплавні озера, ставки, русла малих річок, де давно не було води.
У південній частині Северинівського лісу заповнився навіть старовинний «графський ставок», створений в заплаві річки при закладці тут у ХVIII столітті графом Северином Потоцьким лісових угідь.
– За останні десять років цей ставок повністю пересох. А зараз вода переливається через греблю. Отже, чим не привід радіти? Адже раніше тут і рибу вирощували, і люди відпочивали, – згадує Олег Деркач. – Але зараз ставок переповнений брудною водою з пластиком, сміттям, змитим з полів чорноземом, добривами, залишками рослинності.
Здавалося б, велика вода для Куяльницького лиману – благо. До того ж – тала. Адже навіть у струмках і водотоках, що впадають у нього, підвищений вміст солей. І тала, прісна вода має розбавити солоність лиману. Але, на думку Олега Деркача, потопи у верхів’ї та середній частині Великого Куяльника проблему наповнення водойми істотно не вирішать.
– Загалом, всієї води, яка дійшла до Куяльницького лиману, – не так вже й багато, – зазначає фахівець. – Не більше, ніж по гідротехнічній споруді надходить з моря. Морська вода подається з грудня по травень – п’ять місяців. За цей час в лиман надходить близько десяти мільйонів кубометрів. Весняна повінь – менш тривала. Припустимо, вона додасть в лиман ще десять мільйонів кубів. А потрібно 40-60 мільйонів – тільки тоді це благотворно позначиться на зниженні солоності лиману. Щоб Куяльник розсолонився природним шляхом, така повінь, як сьогодні, потрібна не раз на 15 років, а щороку. А повторюються вони зазвичай із періодичністю раз на 10-12 років.
Не можна сказати, що одеська влада залишила проблему обміління Куяльницького лиману на самоплив. У 2024 році Департаментом екології Одеської ОДА була затверджена Регіональна комплексна програма з охорони навколишнього середовища до 2028 року. Згідно з документом, Національний природний парк «Куяльницький» значиться виконавцем робіт із розчищення, роздамбування та оздоровлення русла річки Великий Куяльник. Автори проєкту припускають, що, можливо, це розчищення ситуації різко не змінить – Куяльницький лиман не наповнить і не опріснить. Але в багатоводні роки може стати захисним заходом для запобігання повеней. Вода в руслі річки перестане затримуватися в очеретяних заторах. Вона буде вільно текти в лиман, не створюючи господарських проблем.
Цей проєкт є доволі дорогим. Втім, його фінансування досі немає.
– Але навіть якщо буде інший час – ми знайдемо гроші і витратимо на реалізацію цього проєкту. А в наступні роки паводку не буде – розчищене русло нам нічого не дасть, воно залишиться сухим, без води, – припускає Олег Деркач.
Ще один сумнівний проєкт «порятунку» Куяльника, представлений Регіональною програмою – перекидання в нього вод Хаджибейського лиману.
– Це безглузда афера, – переконаний науковець. – Всі стічні води Одеси після деякого очищення потрапляють в Хаджибей. Назвати їх чистими складно. Тому я б ніколи не допустив перекидання Хаджибейських вод в Куяльницький лиман. Ми краще будемо морською водою його поповнювати.
Варіантів поповнення Куяльника морською водою після її попереднього розсолення – декілька. Всі вони, зрозуміло, недешеві. А поки що НПП «Куяльницький» уклав договір із Інститутом морської біології про відстеження чистоти і солоності води в самій Одеській затоці. Навесні вона становить 12-14 проміле. Така вода – доволі несолона. І запускати її в лиман майже безпечно. Коли ж солоність підвищиться – трубу слід перекрити. Тобто, змінити порядок запуску морської води так, щоб він не залежав від її температури.
До того ж останнім часом Куяльник стабільно поповнюється і прісною водою. Після торішньої осінньої зливи рівень води в ньому піднявся на 15 см, а солоність впала з 300 до 180 проміле. Свої води поки що несуть в лиман річки Великий Куяльник, Кубанка, Долбока, Малий Куяльник, водотоки на узбережжі, струмки зі ставків в Корсунцях, які влітку практично не пропускають воду. Живлять його і підземні води, середньорічний обсяг яких, за підрахунками вчених, становить близько семи мільйонів кубометрів.
Тож, можливо, праві знавці, які стверджують, що Куяльницький лиман – пульсуюче водоймище. Тобто, рівень води в ньому час від часу значно змінюється. Тому нічого робити з Куяльником не треба. Прийде час – і лиман наповниться природним чином.
Правда, серйозні вчені ставляться до цього твердження доволі скептично. Велика вода буде приходити в одеські степи все рідше і рідше…
Читайте також:
Чорне море біля одеських пляжів продовжує жити своїм життям і поки що не поспішає радувати… Read More
Сьогодні, у середу, 17 червня 2026 року, через відключення світла в Приморському районі Одеси частково… Read More
Доброго ранку, друзі! Ну що, дочекалися – на календарі середа, офіційний екватор тижня. Фінішна пряма… Read More
Завтра, 17 червня 2026 року, наше Сонце вирішило взяти невелику відпустку. За прогнозами фахівців, геомагнітна… Read More
Коли пацієнт чує, що повне обстеження ока включає понад сотню окремих тестів, перша реакція зазвичай… Read More
Неправильний розмір бюстгальтера може викликати дискомфорт, залишати сліди на шкірі, погано підтримувати груди або псувати… Read More
