Після сніжної зими та різкого потепління верхів’я степових річок на Одещині заповнилися водою, однак фахівці попереджають: навіть потужний весняний паводок навряд чи здатен кардинально змінити ситуацію з обмілінням і засоленням Куяльницького лиману.
Ключові моменти:
Матеріал підготовлено на основі польових спостережень у Березівському районі та експертного інтерв’ю з керівником науково-дослідного відділу Національного природного парку «Куяльницький» Олегом Деркачем, який особисто обстежував верхів’я річок після паводку.
У матеріалі використано дані Регіональної комплексної програми з охорони навколишнього середовища Одеської області до 2028 року, де передбачено розчищення русла Великого Куяльника, а також інформацію про діючу гідротехнічну систему подачі морської води в лиман (до 10 млн кубометрів за сезон).
Додатково враховано наукові дослідження Інституту морської біології НАН України щодо вмісту мікропластику у причорноморських лиманах і моніторингу солоності води в Одеській затоці, які підтверджують ризики забруднення та обмежений ефект природного опріснення.
Повінь у верхів’ях річок Великий Куяльник і Тилігул затопила не тільки річкові заплави, а й поля, городи, подвір’я будинків мешканців Березівського району. У деяких місцях, за словами Олега Деркача, який нещодавно побував тут, вода тече просто по дорогах, прокладених колись через природне русло річки. Як розповіли жителі Іванівки, не обійшлося і без трагічного випадку – досі не можуть знайти хлопчика, який грав на березі річки і якого підхопила бурхлива течія… Старожили стверджують, що такої великої води тут не було більше десяти, а то й 15 років.
– Раніше повінь проходила спокійно. Після танення снігу вся вода, потрапляючи в русло Великого Куяльника, вільно проходила в низов’я, вливалася в лиман, поповнюючи його прісною водою. Не було заторів, заплава не була розорювана – як губка, вбирала воду. Сьогодні ситуація інша. Якщо копнути глибше на півметра – земля суха, не накопичила вологу, – зазначає фахівець. – За останні десять років по руслу основної річки та її приток споруджували греблі, з’явилося дуже багато ставків. Згодом вони всі пересохли. Коли сніг почав танути, а промерзла земля ще не вбирала воду, – різко наповнилися. Через те, що більшість гребель, які опинилися безгосподарними, перебувають в аварійному стані, багато з них не витримали натиску паводку. Їх прорвало, і водні потоки зараз ніщо не регулює. Хоча люди радіють, що ставки і русло річки наповнилися – якийсь запас води створено.
Отже, значною мірою причиною повені в Березівському районі стала, на жаль, така звична нам безгосподарність. Але, з іншого боку, – можливо, Куяльницький лиман, що пересихає вже кілька років, нарешті «нап’ється» прісної води? Проте, на думку Олега Деркача, розраховувати на те, що паводок вирішить проблеми обміління і засолення водойми, особливо не варто. Хоча вода і кинулася в долину русла Великого Куяльника – воно давно вже замулилося, заросло очеретом і болотними рослинами. Вона не може вільно пройти в лиман – опиняється в «пастці», утворюючи заводи.
До того ж, за словами фахівця, потоки дуже брудні. Вода стікає з розораних схилів, змиваючи землю і добрива, якими її обробили ще до снігопадів.
– Не річка, а якась каналізаційна канава, – ділиться фахівець. – При цьому вода змиває з великої площі величезну кількість пластику. А потім він впирається в стіну очерету, затримується там, утворюючи колосальні нагромадження. І я поки що не бачу серйозних ознак того, що всі ці стоки в достатній мірі наповнять лиман.
Рано чи пізно пластикові відходи, змиті паводком, опиняться у воді лиману.
Пластик – окрема проблема Куяльника. Так само, як і «традиція» використовувати автомобільні шини для того, щоб пройти вглиб лиману і набрати там грязі. У складі покришок багато токсичних речовин, які, розкладаючись, потрапляють у воду. Тому періодично НВП «Куяльницький» влаштовує акції зі збору цих шкідливих шин.
А фахівці Інституту морської біології проводять зараз дослідження вмісту мікропластику в Причорноморських лиманах. Там, де на узбережжі велика кількість стихійних сміттєзвалищ, його концентрація у воді різко збільшується. Пластик подрібнюється до наночастинок. Згодом він потрапляє в організми риб, що мешкають у таких водоймах. А люди вживають їх у їжу, і пластик продовжує свою «подорож» по харчових ланцюжках.
У Куяльницькому лимані, як відомо, риби немає. Але люди беруть тут сіль. Якої вона якості – ми незабаром зможемо дізнатися завдяки дослідженням одеських вчених.
Крім Великого Куяльника, наповнилися заплавні озера, ставки, русла малих річок, де давно не було води.
У південній частині Северинівського лісу заповнився навіть старовинний «графський ставок», створений в заплаві річки при закладці тут у ХVIII столітті графом Северином Потоцьким лісових угідь.
– За останні десять років цей ставок повністю пересох. А зараз вода переливається через греблю. Отже, чим не привід радіти? Адже раніше тут і рибу вирощували, і люди відпочивали, – згадує Олег Деркач. – Але зараз ставок переповнений брудною водою з пластиком, сміттям, змитим з полів чорноземом, добривами, залишками рослинності.
Здавалося б, велика вода для Куяльницького лиману – благо. До того ж – тала. Адже навіть у струмках і водотоках, що впадають у нього, підвищений вміст солей. І тала, прісна вода має розбавити солоність лиману. Але, на думку Олега Деркача, потопи у верхів’ї та середній частині Великого Куяльника проблему наповнення водойми істотно не вирішать.
– Загалом, всієї води, яка дійшла до Куяльницького лиману, – не так вже й багато, – зазначає фахівець. – Не більше, ніж по гідротехнічній споруді надходить з моря. Морська вода подається з грудня по травень – п’ять місяців. За цей час в лиман надходить близько десяти мільйонів кубометрів. Весняна повінь – менш тривала. Припустимо, вона додасть в лиман ще десять мільйонів кубів. А потрібно 40-60 мільйонів – тільки тоді це благотворно позначиться на зниженні солоності лиману. Щоб Куяльник розсолонився природним шляхом, така повінь, як сьогодні, потрібна не раз на 15 років, а щороку. А повторюються вони зазвичай із періодичністю раз на 10-12 років.
Не можна сказати, що одеська влада залишила проблему обміління Куяльницького лиману на самоплив. У 2024 році Департаментом екології Одеської ОДА була затверджена Регіональна комплексна програма з охорони навколишнього середовища до 2028 року. Згідно з документом, Національний природний парк «Куяльницький» значиться виконавцем робіт із розчищення, роздамбування та оздоровлення русла річки Великий Куяльник. Автори проєкту припускають, що, можливо, це розчищення ситуації різко не змінить – Куяльницький лиман не наповнить і не опріснить. Але в багатоводні роки може стати захисним заходом для запобігання повеней. Вода в руслі річки перестане затримуватися в очеретяних заторах. Вона буде вільно текти в лиман, не створюючи господарських проблем.
Цей проєкт є доволі дорогим. Втім, його фінансування досі немає.
– Але навіть якщо буде інший час – ми знайдемо гроші і витратимо на реалізацію цього проєкту. А в наступні роки паводку не буде – розчищене русло нам нічого не дасть, воно залишиться сухим, без води, – припускає Олег Деркач.
Ще один сумнівний проєкт «порятунку» Куяльника, представлений Регіональною програмою – перекидання в нього вод Хаджибейського лиману.
– Це безглузда афера, – переконаний науковець. – Всі стічні води Одеси після деякого очищення потрапляють в Хаджибей. Назвати їх чистими складно. Тому я б ніколи не допустив перекидання Хаджибейських вод в Куяльницький лиман. Ми краще будемо морською водою його поповнювати.
Варіантів поповнення Куяльника морською водою після її попереднього розсолення – декілька. Всі вони, зрозуміло, недешеві. А поки що НПП «Куяльницький» уклав договір із Інститутом морської біології про відстеження чистоти і солоності води в самій Одеській затоці. Навесні вона становить 12-14 проміле. Така вода – доволі несолона. І запускати її в лиман майже безпечно. Коли ж солоність підвищиться – трубу слід перекрити. Тобто, змінити порядок запуску морської води так, щоб він не залежав від її температури.
До того ж останнім часом Куяльник стабільно поповнюється і прісною водою. Після торішньої осінньої зливи рівень води в ньому піднявся на 15 см, а солоність впала з 300 до 180 проміле. Свої води поки що несуть в лиман річки Великий Куяльник, Кубанка, Долбока, Малий Куяльник, водотоки на узбережжі, струмки зі ставків в Корсунцях, які влітку практично не пропускають воду. Живлять його і підземні води, середньорічний обсяг яких, за підрахунками вчених, становить близько семи мільйонів кубометрів.
Тож, можливо, праві знавці, які стверджують, що Куяльницький лиман – пульсуюче водоймище. Тобто, рівень води в ньому час від часу значно змінюється. Тому нічого робити з Куяльником не треба. Прийде час – і лиман наповниться природним чином.
Правда, серйозні вчені ставляться до цього твердження доволі скептично. Велика вода буде приходити в одеські степи все рідше і рідше…
Читайте також:
В Одесі дизель по 82 грн, бензин також росте, а уряд обіцяє «паливний кешбек» до… Read More
Гучний скандал в Одесі діяла схема, де посвідчення «рятувальника» відкривало шлях до уникнення призову. Зловмисники… Read More
Існують подарунки, які змінюють атмосферу в будинку та серці за одну секунду. Коли стандартні рішення… Read More
Курортний сезон-2026 в Одесі вже на горизонті: місто готується приймати туристів, але цього року відпочинок… Read More
В Одеській області перевізники почали переглядати тарифи на міжміські маршрути через різке подорожчання пального. У… Read More
На Соборній площі в Одесі завершується встановлення сучасного автономного туалету. Це не просто вбиральня, а… Read More
