Статті

Василь Михайлов: боровся гідно, але на Олімпіаду не їде

З 9 до 12 травня у Стамбулі відбувся світовий олімпійський кваліфікаційний турнір з боротьби. Спортсмени, які мріють потрапити на літні Олімпійські ігри в Парижі, отримали останній шанс здобути заповітну ліцензію. Тарутинський атлет Василь Михайлов виступав у ваговій категорії до 86 кілограмів — у ній змагалися представники 32 країн світу. На жаль, ця олімпійська категорія так і не стала «рідною» для нашого хлопця — його вага становить 79 кілограмів.

Перші три поєдинки Василя пройшли успішно — у них він здобув упевнені перемоги. Потрібно було зробити останній крок — виграти півфінал.

Битися Михайлову довелося проти триразового чемпіона Європи Даурена Куруглієва, який нині виступає за Грецію.

Жоден із суперників під час бою не зумів провести жодної результативної дії. Обидва були вкрай обережні. Але штрафні бали за пасивність, як завжди, отримував тільки Михайлов. Їх йому відважили одразу два. Ще один бал Куруглієв зумів заробити, коли все-таки кинувся в атаку, змусивши Василя, який оборонявся, заступити за край килима. На цьому все. Куруглієв отримав свою путівку, а на Михайлова чекав ще один день боротьби.

Щоб мати можливість боротися за третю й останню олімпійську ліцензію, потрібно було стати бронзовим призером турніру. Михайлову протистояв поляк Себастьян Жезержанський. До останньої хвилини бою рахунок був рівним — 1:1. На виручку Василю прийшов улюблений прийом — прохід у ногу зі збиванням у партер. Михайлов став бронзовим призером, і з’явився ще один шанс поїхати на Олімпіаду.

Проти був тільки чемпіон Грузії Владімері Гамкрелідзе. Але в їхньому поєдинку, на жаль, у Михайлова не виходило нічого. Підсумковий рахунок — 8:2 на користь грузинського спортсмена, який влітку поїде на олімпіаду. А наш Василь зупинився за крок від путівки.

Ми, земляки Василя Михайлова та його віддані вболівальники, дякуємо нашому чемпіону за надію та емоції, які він подарував усій Україні.

Віктор Ганган

Анна Терзивец

Я родилась и выросла среди бескрайних степей Буджака, которые люблю всем сердцем. После окончания школы уехала в Болгарию, где в Софийском университете получила журналистское образование. Вернувшись в Одессу, с 1999 года с головой ушла в журналистику. Работала в газете «Роден край», сотрудничала со многими одесскими и киевскими изданиями, а еще - писала стихи: о родном крае, о песнях бабушки, о лозе, посаженной дедушкой… и о любви. «Любовь свята» - именно так называется мой первый сборник стихов. С 2013 года я - автор и ведущая телерадиопрограммы «Голос болгар». Но остаюсь верной и писательскому ремеслу. Буду рада делиться с вами историями замечательных людей Буджака и своей любовью к жизни.