Українські полярники: чим насправді займаються науковці на станції «Академік Вернадський»

Як стати справжнім полярником?

Стати полярником та відправитись на самий край Землі не так просто, але цілком можливо для українців. Тож, хто не знав, щороку Національний антарктичний науковий центр (НАНЦ) відкриває конкурс у майбутню експедицію зимівників на станцію «Академік Вернадський». На відбір приїжджають науковці та спеціалісти з різних куточків країни. Наприклад, цього разу команду складають спеціалісти з Харкова, Києва, Житомира, Коростеня, Дніпра, Канева, Одеси, Львівської та Вінницької областей.

— Аби стати зимівником потрібно бути гарним спеціалістом у своїй дільності і не мати хронічних хвороб, — каже Анна Соіна, — Також перевагою є знання іноземних мов та різноманітні вміння. Якщо людина проходить перший етап відбору – щодо освіти та досвіду, то потім вона спілкується з конкурсною комісією та психологом. Після цього формуються два склади зимівників, які обов’язково проходять ретельну медкомісію, та починаються збори. На зборах всі кандидати живуть разом та слухають лекції про роботу станції. А вже потім формується основний склад експедиції. У команду 29-ї УАЕ увійшло чотирнадцять людей: по три геофізики, метеорологи та біологи, також є лікар, кухар, механік, системний адміністратор та дизеліст. Більшість — новачки, але дуже всі вправні. Керує нами досвідчений полярник та чудовий науковець-геофізик — Юрій Отруба.

Серед зимівників є наш земляк — одесит Артем Матвєєв, метеоролог вже вдруге на зимівлі. Взагалі, цьогорічна команда полярників особлива. За останні 27 років на станції працюють аж чотири жінки: окрім Анни, є ще лікарка, біологиня та метеорологиня.

У зимівників життя за розкладом

Аби потрапити на наукову станцію «Академік Вернадський» експедиції прийшлося подолати немалий шлях. Спочатку вони виїхали з Києва до Варшави, а звідти вилетіли до Парижу, де пересіли на літак до Сантьяго, а потім полетіли у Пунта-Аренас (портове місто у Чилі). Відразу з рейсу команда потрапила на борт українського дослідницького судна льодового класу «Ноосфера», який доставив їх на острів Галіндез, де розташована станція.

— Під керівництвом капітана Павла Панасюка та професійної української команди подорож видалась надзвичайно приємною, ще й протока Дрейку до нас була прихильна й судно не хитало. Тож наприкінці березня ми прибули на станцію, розвантажилися і одразу почали займатися справами. Всі роботи виконуємо самі, обов’язки кожного детально розписані. Є денні та нічні чергові. Денний кожні дві години робить обхід систем життєзабезпечення, допомагає кухарю, накриває стіл та миє посуд в обід, а ввечері виносить сміття. Нічний — чергує тиждень з суботи по суботу. Він ходить на обхід кожну годину, слідкує за станцією, а також займається прибиранням території. Єдиний хто не чергує – кухар, бо він найбільш завантажений і має лише один вихідний — неділя, в цей день по черзі готує хтось з команди. У п’ятницю на станції ми робимо генеральне прибирання. Також кожного місяця проводимо тренування з протипожежної безпеки. Майже всі будівлі тут з дерева, тому це важливо. До речі, найближче станція до нас — американська Палмер, за історію станції були випадки, коли вони допомагали з евакуацією хворих.

Як бачите, роботи зимівникам вистачає, окрім наукової, завжди знайдуться господарчі справи. Що стосується їжі, то на станцію завозять продукти на цілий рік — м’ясо, риба, овочі, консерви, крупи, борошно тощо. В раціоні обов’язково є українська кухня — борщ, вареники, деруни. Тож їжа у зимівників доволі звична, але завдяки майстерності кухаря Назарія дуже смачна та поживна. Тільки він жаліється, що команда мало їсть, але Анна каже, що це притаманно полярникам.

Хто живе на «крижаному» острові?

Ми уявляємо Антарктиду та острови навколо континенту крижаними гігантами де панують холод та сніжні бурі. Десь воно так і є, але не зовсім. Анна Соіна каже, що на станції «Академік Вернадський» температура повітря близько 20 градусів, а за її стінами може варіюватися від +8 влітку до -19 градусів взимку. Також часто йдуть опади, бувають сильні вітри — до 20-25 метрів у секунду. Аби полярники не мерзли під час роботи на вулиці, НАНЦ закупає для них спеціальний одяг та термобілизну.

— Станція побудована на острові, від Антарктиди нас відокремлює протока Пенола. З наших вікон видно величні й прекрасні гори материка, а зі сторони океану пливуть величезні айсберги. На станції дуже гарні світанки й заходи Сонця: промені підфарбовують пейзаж у різні відтінки червоного, рожевого, жовтого, лілового. Над горами часто, як НЛО, висять лентикулярні хмари (вони не рухаються, яким би не був вітер). Зараз наближається період, коли Сонце буде на небі лише чотири години, але після мідвінтера (середина зими 22 червня) день почне збільшуватись і влітку (грудень-січень) почнуться білі ночі.

На питання, чи можна тримати на станції власне господарство — квіти або домашніх улюбленців, Анна відповідає, що — ні. В Антарктиці не можна завозити не притаманні регіону рослини чи тварин. Не можна наближатися й приручати місцевих тварин, науковці лише спостерігають за екосистемою.

— Навколо нас живуть субантарктичні пінгвіни, іноді приходять пінгвіни Аделі й антарктичні пінгвіни, зараз вони пішли на зимівлю. Також у гості можуть завітати тюлені Ведделла, тюлень-крилеїд чи морський леопард. Морські котики також бувають, нещодавно їх було аж до сотні. З інших птахів поряд живуть домініканські мартини, сивки білі, синьоокі баклани, ще можна побачити сніжного буревісника, альбатроса. Весною прилетять крячки, качурки Вільсона та поморники. Взагалі поморники дуже цікаві птахи. Вони майстри пікірувати на людей, захищаючи свою територію, тому іноді науковці носять з собою лижні палки з шапками на них — це нібито відволікає. Але мене птах жодного разу не атакував — я їх поважаю та люблю, може вони це відчувають? — ділиться науковиця.

І якщо вас турбувало питання: чи роблять полярники яєшню з яєць пінгвіна? Тож, звісно, ні! Виключенням є риба — її ловлять для біологічних досліджень.

А як щодо полярних традицій?

Кожна зимівка дослідників має свої традиції, але є і ті, які команда дотримується щоразу. Наприклад, святкова субота, коли на вечір готують різні смаколики, чоловіки вдягають костюми, а дівчата — гарні сукні. Потім всі йдуть до бару — слухають музику, співають, грають в настільні ігри, спілкуються. А ось особливе для зимівників свято мідвінтер проводять за спортивними змагання, купанням в океані, привітанням поштою інших станцій. Також кожного іменинника завжди вітають об 00.00. А коли дослідники побачать першого цуценя тюленя Ведделла, то дають йому ім’я, в цьому допомагають українці у соцмережах.