У актора комік-трупи «Маски» Олександра Постоленка — особливе амплуа. На театральній сцені та в телепроєктах він грає трохи сумних, дивакуватих і зворушливих персонажів. Таким звикли його бачити глядачі. Але в житті ця людина зовсім інша. Пропонуємо вам оновлене інтерв'ю за 2014 рік, яке Олександр дав «Одесской жизни» в день свого народження, 12 червня.
Актор приєднався до комік-трупи «Маски» в 1980-х роках і швидко став однією з ключових фігур колективу. Його унікальний комічний талант, харизма і здатність перевтілюватися в найрізноманітніші образи зробили його улюбленцем публіки. Олександр відомий своїми яскравими ролями, що запам’ятовуються, кожна з яких наповнена іскрометним гумором і непідробною щирістю.
Мені складно сказати, яка з моїх ролей — найкраща. Є те, що вийшло, за що не соромно. А є якісь речі, які можна було зробити краще. У телевізійних проєктах мені не подобалося грати тільки жінок і гомосексуалістів. У мене це не дуже виходить. Хоча іноді доводилося. Був у мене і досвід роботи в кіно, але там я грав практично самого себе.
У нас у колективі шість-сім акторів. Ми — як кольори веселки, кожен колір доповнює загальну картинку. У мене ось така фарба. І в мене є свій, особливий глядач. Я знаю, що ці люди люблять те, що я роблю, але вони поводяться не так, як інші глядачі. Наприклад, у Жорика Делієва шанувальники запросто можуть кричати під час концерту «Жорик — молодець!». А мої завжди приходять тихесенько за лаштунки після виступу і скромно кажуть: «Ви — наш улюблений актор».
За молодості мене дуже тішило, коли мене впізнавали. Але потім починає діставати, коли в тебе постійно тикають пальцем. Я заходжу в магазин і бачу, що ось ці люди почали шушукатися. І я знаю, з якого приводу вони шушукаються, але роблю вигляд, що нічого не помічаю. Іноді це стомлює. Тому мені більше до душі, коли люди просто посміхаються і вітаються зі мною. Іноді люди хороші трапляються. І якщо їм радісно від спілкування зі мною, то чому б і ні?
Клоунам ніхто ніколи не вигадує номери, бо не вміють. А якщо ти щось придумав, то зазвичай сам же це виконуєш. Ти і є комік і клоун. А ще журналісти часто ставлять запитання: «Чому ви на сцені веселі, а в житті — ні?». Так от на сцені ми абсолютно не веселі. Ми не ходимо і не регочемо. Ми на сцені живемо нормальним, але трохи перебільшеним життям. Наші персонажі точно так само відчувають біль, радість, розчарування. Просто це трошки повернуто так, що стає смішно. Глядач, найімовірніше, бачить себе і сміється над собою.
Я не знаю, як це робили раніше королівські блазні, але ми так не вміємо. У нас все-таки театральний жанр. У нас людина має прийти в зал, зануритися в атмосферу, почати думати і розмовляти з нами однією мовою… Тоді з’являється гарний настрій. А якщо людині у звичайному житті сумно, то потрібно не смішити. Потрібно зробити щось добре й ніжне, щоб людина зрозуміла, що комусь потрібна.
Олександр Постоленко продовжує активно працювати і сьогодні, тішачи своїх шанувальників новими ролями та проєктами. Його талант і відданість своїй справі роблять його одним із найвидатніших коміків свого часу, чиї роботи залишаються в серцях глядачів на довгі роки.
Літо, спека, стабілізаційні відключення електроенергії ... На розпечених вулицях гарчать, відфиркуючи бензин генератори. Острівцями прохолоди… Читати далі
Лютеранський провулок... Тут знаходиться відомий одеський будинок «з ілюмінаторами». Він постраждав від ударної хвилі внаслідок… Читати далі
Сьогодні вдень, 2 липня, на трасі Одеса – Київ, в районі села Алтестово, спалахнув вантажний… Читати далі
Біля Привозу в Одесі кількох людей у чорному тактичному одязі з наліпками забризкали з балончика… Читати далі
Речник ВМС України Дмитро Плетенчук спростував інформацію про вибух, який прогримів у морі поруч із… Читати далі
СБУ затримала двох військових та їхню спільницю, які за завданням російської спецслужби розвідували локації систем… Читати далі
