Розуміння суті заповіту

Заповіт – це односторонній правочин, через який людина висловлює свою волю щодо розпорядження майном після смерті. Складання заповіту зазвичай відбувається за участі нотаріуса, який має забезпечити, щоб документ не викликав незрозумілостей чи суперечок у майбутньому.

Згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, заповіт повинен бути складений таким чином, щоб після відкриття спадщини не виникало жодних непорозумінь щодо намірів заповідача. Втім, нотаріуси також посвідчують секретні заповіти, не ознайомлюючись з їхнім змістом, що іноді може призвести до неясностей у майбутньому.

Коли виникає потреба в тлумаченні заповіту?

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Саме тоді часто виявляються проблеми з розумінням тексту заповіту:

• Неточне відтворення волі заповідача
• Повтори слів та виразів
• Неузгодженості між окремими частинами заповіту
• Суперечливі вислови, особливо якщо заповіт складався під час тяжкої хвороби

Головна складність полягає в тому, що заповідач уже не може надати пояснення щодо своїх намірів. У такій ситуації спадкоємці спочатку намагаються самостійно тлумачити заповіт, щоб зрозуміти останню волю спадкодавця.

Правові засади тлумачення заповіту

Відповідно до статті 1256 Цивільного кодексу України, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. При цьому потрібно звертати увагу на текст і зміст розпорядження, а не на розділові знаки, і враховувати волю спадкодавця.

Частини 3-4 статті 213 ЦК України визначають, що і в якій послідовності береться до уваги при тлумаченні змісту правочину:

1. Спочатку враховується однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
2. Якщо буквальне значення не дає змоги з’ясувати зміст окремих частин, їхній зміст встановлюється шляхом порівняння з іншими частинами, всім змістом заповіту та намірами сторін.
3. Якщо це не допомагає, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту та інші істотні обставини.

У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом.

Правова позиція Верховного Суду

Верховний Суд України сформував чітку позицію щодо тлумачення заповітів:

• Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача або підміняти собою сам заповіт (Постанова від 05.12.18 року по справі № 335/9398/16-ц).
• Мета тлумачення правочину — з’ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малось на увазі (Постанова від 23 вересня 2019 року у справі № 335/4131/18).
• Не допускається пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину (Рішення від 27 серпня 2008 року, справа №6-11329св08).

Суд не може брати на себе права власника щодо розпорядження його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту – лише інструмент з’ясування волі заповідача після його смерті, який не повинен змінювати чи доповнювати зміст заповіту, що могло б спотворити волю заповідача.

Коли і як звертатися до суду

Якщо виникають конфліктні ситуації між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту, необхідно звернутися до місцевого суду. До речі, можна залучити нотаріуса як третю сторону без самостійних вимог.

Для звернення до суду необхідно надати наявні документи, відповідно до яких успадковується майно:

1. Заповіт, посвідчений нотаріусом
2. Свідоцтво про смерть
3. Документи на нерухомість (будинок, квартиру)
4. Документи на земельну ділянку чи пай
5. Інформацію про банківські рахунки
6. Копії документів, що підтверджують родинні зв’язки
7. Копію спадкової справи
8. Постанову нотаріуса (за наявності)

У позовній заяві важливо зазначити суть конфліктної ситуації в тлумаченні заповіту та як вона вирішувалась самостійно до звернення до суду.

Типові ситуації, що потребують судового тлумачення

Ось кілька поширених випадків, коли може знадобитися судове тлумачення заповіту:

1. У змісті заповіту перераховані певні об’єкти нерухомості, але згодом виявилось додаткове майно заповідача, про яке спадкоємець не знав.
2. У заповіті невірно вказана дата народження спадкоємця. У такому випадку необхідно надати докази на підтвердження родинних зв’язків, а також зазначити, чи було прийнято спадщину і як складалися відносини між заповідачем та спадкоємцем.

Висновок

Висновок

Заповіт – це ключовий документ, який визначає, як буде розподілене майно після смерті його власника. Але якщо його зміст викликає сумніви або суперечки, необхідне правильне тлумачення.

Іноді спадкоємці можуть дійти згоди самостійно. Якщо ж цього не відбувається, суд допоможе розібратися, що саме мав на увазі заповідач, не змінюючи його волю.

Щоб уникнути таких труднощів, варто завчасно подбати про чіткість і однозначність заповіту. Адже правильно оформлений документ – це не лише спокій заповідача, а й збереження гармонії між його близькими після його відходу.

У будь-яких спірних ситуаціях кожен спадкоємець має право захистити свої інтереси через суд, спираючись на законодавство та сформовану судову практику. 

Читайте також:

• Що таке секретний заповіт і для чого він потрібен?
• Як юридично правильно скласти заповіт
• Договір дарування: правові аспекти та наслідки