«Такі руки тільки сняться»: про кохання, яке сильніше за смерть (до Дня закоханих)

День Святого Валентина святкується в Україні віднедавна. Але, звичайно, цього дня вже традиційно належить дарувати коханим якщо не романтичні подарунки, то хоча б максимум уваги. Хоча кого ми обманюємо – більшість дівчаток будь-якого віку цього дня чекають як мінімум на валентинку та квіти, а хлопчики – ну хоч щось крім шкарпеток. Але хіба справжнє кохання вимірюється лише подарунками 14 лютого? А як же решта 364 дні? Згадуємо найзвозворушливішу трагічну історію кохання Одеси 1917 року.

Зінаїда Шишова та Анатолій Фіолетов

Про цю поетичну пару сьогодні пам’ятає мало хто. Надто мало прожив Анатолій, надто складним було життя Зінаїди. Але це ніяк не применшує сили їхнього кохання, хоч у шлюбі вони прожили геть недовго. Але щоб зрозуміти, мабуть, достатньо прочитати лише два вірші-посвяти.

«Радикальное средство от скуки

Ваш мотор – небольшой landalet…

Я люблю Ваши смуглые руки

на эмалевом белом руле…

Ваших губ утомленные складки

и узоры спокойных ресниц…

– Ах, скажите, ну разве не сладко

быть, как мы, быть похожим на птиц?» (Зінаида Шишова)

 

«Такие руки только снятся

В блаженном и безгрешном сне.

Их легкой ласке покоряться

Сладчайший жребий выпал мне…

… И бросил я хмельные чаши

В досужих дней поток дурной.

Ах, это только пальцы ваши

Меня ведут стезей иной!» (Анатолій Фіолетов)

Їхній роман тривав недовго, але запам’ятався всій літературній компанії, учасниками якої вони теж були. Тоді кожен з них отримав своє «звання»: Зінаїда Шишова – найчарівніша з одеських поетес, і Фіолетов – найталановитіший з молодих поетів.

«У тебя коронка бледная

Светло-пепельных волос.

Я любовь тебе принес,

Но любовь такая бедная…» (Анатолий Фиолетов)

Зіка, як її називали в Одесі, народилася 23 вересня 1898 року у сім’ї вчителя. Анатолій Фіолетов, а насправді Натан Шор, – 26 липня 1897 в сім’ї купця II гільдії. Обидва закінчили гімназії і збиралися вчитися далі: вступили у 1917 році на юридичний факультет університету і, напевно, бачили своє життя повним романтики. Познайомилися Зіка та Натан у творчому середовищі – обидва писали вірші та представляли їх на дружній суд Багрицькому, Катаєву, Олеші… Хоча це було часом непросто. Зінаїда потім говорила: “ми були як вовченята”. У 1915-17 роках вони брали участь в одеських альманахах «Седьмое покрывало», «Авто в облаках», «Серебряные трубы», «Чудо в пустыне».

Їхня любов буквально відчувалася в повітрі, не тільки у віршах. Складний час здавався прикрою дрібницею, адже попереду їх – юних, закоханих, красивих, талановитих – чекало ціле життя. Але воно склалося інакше. І з усього, про що мріялося, їм випали лише недовгі радісні дні у вже голодній дореволюційній Одесі. А потім юний поет, як і багато студентів-юристів, потрапив у кримінальний розшук. І вже восени 1918 був убитий, вистежуючи злочинців. У газеті «Південна думка» тоді написали: «Вбито молодого поета Анатолія Фіолетова. Труп його відправлено до моргу при університетській клініці. Яка зла, жахлива іронія долі – поет Анатолій Фіолетов змушений був служити у розшуковому відділенні як Анатолій Шор…».

На вечорі пам’яті друзі-поети читали вірші та згадували його. Так збереглися спогади Станіслава Радзінського: «Отже, ми не побачимо його більше, мовчазного, з японським розрізом очей, з дивною і трішки стрибаючою мовою. Вірші Фіолетова були віршами великої дитини, яка заблукала у великому місті, доброго хлопчика, що жаліє груші, яким дуже холодно, і коней, яким дуже важко». Так, ці вірші про кінське самовладання належать перу Фіолетова:

«О, сколько самообладания

У лошадей простого звания,

Не обращающих внимания

На трудности существования!»

Зінаїда Шишова потім прожила довге і непросте життя, але 1966 року в листуванні з журналістом та літератором Євгеном Голубовським попросила «роздобути в Одесі» збірку своїх віршів під назвою «Пенати», виправдовуючись тим, що хоч «вірші погані, але для мене вона дорога по-іншому”. Ця збірка вийшла після загибелі Фіолетова і загалом була йому і присвячена.

І нехай це і сумна історія, але вона підтверджує: для того, щоб освідчуватися в коханні та любити, приділяти увагу та робити романтичні подарунки, не варто виділяти лише один день на рік. Тим більше, що справжнє кохання – це дар згори і нехтувати ним не варто. Так що з днем Святого Валентина, і пам’ятайте, що у вас попереду ще 364 дні, які так само, як сьогоднішній, варто присвятити коханим.

До речі, почитати докладніше про життя Зінаїди Шишової можна у книзі «Сильнее любви и смерти», автором ідеї створення якої виступила Надія Колишкіна.

Читайте також:

• Книжкова полиця одесита: про «загиблих, але милих створінь» у повісті Семена Юшкевича
• Книжкова полиця одесита: ода Власа Дорошевича нашому місту