Статті

Святвечір у дідовій хаті: спогади з дитинства

Ми любили Святвечір у дідовій хаті. З покуття нас зустрічав духмяний дідух. Під іконами горіла лампада. А на вікнах – голуби, різдвяні фігурки та ромби. Поряд накритий вишитим обрусом стіл, на якому – дванадцять страв. В хаті пахне мандаринами, які привозив із заморських країв наш дядечко Жорік – капітан далекого плавання. Пахло сіном, хвоєю та фіміамом з лампади. І все було таємниче у тих запахах і звуках, і душа повнилася відчуттям щастя та дива.

Треба було спробувати кожну з дванадцяти страв

І ми, малі, раз-по-раз біжимо за хату і вдивляємось у морозне зимове небо, чи не зійшла ще Вифлеємська зоря, яка кличе на Святу вечерю. А з появою першої Зорі, святково одягнені, з благоговінням беремо зав’язану у білу хустку вечерю, яку приготувала мама, і насамперед несемо калачі і солодощі до татових батьків – бабусі Клавдії та дідуся Василя Килимників, котрі жили у Балті.

З порогу голосно кажемо:

– Добрий вечір! Будьте здорові зі Святим вечором! Просили вас тато й мама на вечерю і ми вас просимо!

Нас розціловують, запрошують за стіл, пригощають кутею (бабуся готувала її з медом та багату на мак з горіхами), варениками з капустою, картоплею та вишнями. Завжди був холодець з риби, узвар, пироги, вишневий кисіль.

Треба було спробувати кожну з дванадцяти страв, адже кожна з них, як навчала бабуся, була не просто символом, а й оберегом.

Перед вечерею дідусь читав «Отче наш». А потім бабуся міняла калачі, клала до хустки солодощі, яблука, мандарини і нам із сестрою намисто або стрічки, а рідному брату і двом двоюрідним – свищики у вигляді півників чи губні гармошки, або ще якісь хлопчачі забаганки.

У хустці – смачні панянки з паничами

Обов’язково у хустці ми знаходили бабусині різдвяні пряники: коники з паничами, панянки, півники.

Вже давно їх знаходять у своїх вечерях і мої діти та онуки.

Після опівночі починали ходити ватаги хлопців із Зіркою – Різдво славити. Заходили в хату, і урочисто зринав тропар «Рождество твоє, Христе Боже наш».

Ми діставали з-під подушки гроші, які батьки завчасно готували, і з задоволенням вручали їх колядникам.

Атмосфера Святвечора і Різдва цьогоріч з тривогою і у молитвах за наших воїнів, з піклуванням про тих, хто втратив родини і дах над головою, про сиріт і бездомних тварин. Не забуваймо про них, щиро допомагаймо в ім’я добра.

Читайте також:

Любов Кузьменко

Закінчила факультет журналістики Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Видала чотири книги: «Рядки, перелиті в життя», «Горлиця отчого краю», «…І разом з ними йшла весна», поетичну збірку «І живу, і веснію любов’ю». З початку повномасштабного вторгнення росії на територію України веду активну боротьбу з російським агресором на інформаційному фронті, допомагаю у волонтерській сфері. Вірю в Бога і в те, що Він чує наші молитви до Нього. Люблю свою справу. Інколи насолоджуюсь самотністю і використовую цей стан для творчості чи самовдосконалення. Вважаю, що в кожному віці жінки є своя краса.