Ми любили Святвечір у дідовій хаті. З покуття нас зустрічав духмяний дідух. Під іконами горіла лампада. А на вікнах – голуби, різдвяні фігурки та ромби. Поряд накритий вишитим обрусом стіл, на якому – дванадцять страв. В хаті пахне мандаринами, які привозив із заморських країв наш дядечко Жорік – капітан далекого плавання. Пахло сіном, хвоєю та фіміамом з лампади. І все було таємниче у тих запахах і звуках, і душа повнилася відчуттям щастя та дива.
Ключові моменти:
Авторка розповідає про атмосферу традиційного Святвечора в українській родині через дитячі спогади, родинні обряди та символіку Святого вечора.
Ключові різдвяні традиції: поява Вифлеємської зірки, дванадцять пісних страв, молитва перед вечерею, гостювання до родичів і колядування.
Ностальгійні теплі спогади у статті переплетені з сучасним контекстом війни, закликом до молитви, взаємної підтримки та допомоги нужденним.
І ми, малі, раз-по-раз біжимо за хату і вдивляємось у морозне зимове небо, чи не зійшла ще Вифлеємська зоря, яка кличе на Святу вечерю. А з появою першої Зорі, святково одягнені, з благоговінням беремо зав’язану у білу хустку вечерю, яку приготувала мама, і насамперед несемо калачі і солодощі до татових батьків – бабусі Клавдії та дідуся Василя Килимників, котрі жили у Балті.
З порогу голосно кажемо:
– Добрий вечір! Будьте здорові зі Святим вечором! Просили вас тато й мама на вечерю і ми вас просимо!
Нас розціловують, запрошують за стіл, пригощають кутею (бабуся готувала її з медом та багату на мак з горіхами), варениками з капустою, картоплею та вишнями. Завжди був холодець з риби, узвар, пироги, вишневий кисіль.
Треба було спробувати кожну з дванадцяти страв, адже кожна з них, як навчала бабуся, була не просто символом, а й оберегом.
Перед вечерею дідусь читав «Отче наш». А потім бабуся міняла калачі, клала до хустки солодощі, яблука, мандарини і нам із сестрою намисто або стрічки, а рідному брату і двом двоюрідним – свищики у вигляді півників чи губні гармошки, або ще якісь хлопчачі забаганки.
Обов’язково у хустці ми знаходили бабусині різдвяні пряники: коники з паничами, панянки, півники.
Вже давно їх знаходять у своїх вечерях і мої діти та онуки.
Після опівночі починали ходити ватаги хлопців із Зіркою – Різдво славити. Заходили в хату, і урочисто зринав тропар «Рождество твоє, Христе Боже наш».
Ми діставали з-під подушки гроші, які батьки завчасно готували, і з задоволенням вручали їх колядникам.
Атмосфера Святвечора і Різдва цьогоріч з тривогою і у молитвах за наших воїнів, з піклуванням про тих, хто втратив родини і дах над головою, про сиріт і бездомних тварин. Не забуваймо про них, щиро допомагаймо в ім’я добра.
Читайте також:
Вибір технології будівництва житла дедалі частіше починається не з питання про кількість поверхів чи площу,… Read More
Міністерство освіти та науки України впроваджує гнучкий підхід до навчального процесу. Вчителі шкіл отримали право… Read More
Після різкого похолодання та шквалів, що пройшли напередодні, метеорологічна обстановка в Одесі та області починає… Read More
Російські війська поступово змінюють звичну схему дронових атак. Разом зі звичайними «Шахедами» дедалі частіше використовуються… Read More
Ворожі війська продовжують цілеспрямований терор мирного населення Одеської області. Внаслідок атаки реактивних безпілотників 22 вересня… Read More
Ще недавно корови були майже в кожному сільському дворі на Одещині, а тепер у деяких… Read More
