Ми любили Святвечір у дідовій хаті. З покуття нас зустрічав духмяний дідух. Під іконами горіла лампада. А на вікнах – голуби, різдвяні фігурки та ромби. Поряд накритий вишитим обрусом стіл, на якому – дванадцять страв. В хаті пахне мандаринами, які привозив із заморських країв наш дядечко Жорік – капітан далекого плавання. Пахло сіном, хвоєю та фіміамом з лампади. І все було таємниче у тих запахах і звуках, і душа повнилася відчуттям щастя та дива.
Ключові моменти:
Авторка розповідає про атмосферу традиційного Святвечора в українській родині через дитячі спогади, родинні обряди та символіку Святого вечора.
Ключові різдвяні традиції: поява Вифлеємської зірки, дванадцять пісних страв, молитва перед вечерею, гостювання до родичів і колядування.
Ностальгійні теплі спогади у статті переплетені з сучасним контекстом війни, закликом до молитви, взаємної підтримки та допомоги нужденним.
І ми, малі, раз-по-раз біжимо за хату і вдивляємось у морозне зимове небо, чи не зійшла ще Вифлеємська зоря, яка кличе на Святу вечерю. А з появою першої Зорі, святково одягнені, з благоговінням беремо зав’язану у білу хустку вечерю, яку приготувала мама, і насамперед несемо калачі і солодощі до татових батьків – бабусі Клавдії та дідуся Василя Килимників, котрі жили у Балті.
З порогу голосно кажемо:
– Добрий вечір! Будьте здорові зі Святим вечором! Просили вас тато й мама на вечерю і ми вас просимо!
Нас розціловують, запрошують за стіл, пригощають кутею (бабуся готувала її з медом та багату на мак з горіхами), варениками з капустою, картоплею та вишнями. Завжди був холодець з риби, узвар, пироги, вишневий кисіль.
Треба було спробувати кожну з дванадцяти страв, адже кожна з них, як навчала бабуся, була не просто символом, а й оберегом.
Перед вечерею дідусь читав «Отче наш». А потім бабуся міняла калачі, клала до хустки солодощі, яблука, мандарини і нам із сестрою намисто або стрічки, а рідному брату і двом двоюрідним – свищики у вигляді півників чи губні гармошки, або ще якісь хлопчачі забаганки.
Обов’язково у хустці ми знаходили бабусині різдвяні пряники: коники з паничами, панянки, півники.
Вже давно їх знаходять у своїх вечерях і мої діти та онуки.
Після опівночі починали ходити ватаги хлопців із Зіркою – Різдво славити. Заходили в хату, і урочисто зринав тропар «Рождество твоє, Христе Боже наш».
Ми діставали з-під подушки гроші, які батьки завчасно готували, і з задоволенням вручали їх колядникам.
Атмосфера Святвечора і Різдва цьогоріч з тривогою і у молитвах за наших воїнів, з піклуванням про тих, хто втратив родини і дах над головою, про сиріт і бездомних тварин. Не забуваймо про них, щиро допомагаймо в ім’я добра.
Читайте також:
Об’їзна дорога довкола Паланки може стати одним із ключових інфраструктурних проєктів для Одещини та всього… Read More
Дрони вражають стратегічні об’єкти Росії, союзники наголошують на важливості підтримки України, а в парламенті зриваються… Read More
Соціальні маршрути в Одесі працюють далі. Влада міста надала детальний розклад — коли і куди… Read More
В Одесі набирає обертів скандал навколо історичної будівлі на Французькому бульварі, 10. Ситуацію прокоментував депутат… Read More
В Одесі планують затвердити єдиний уніфікований зразок надгробків для увічнення пам’яті загиблих захисників і захисниць… Read More
Доброго ранку! Сьогодні середа – середина робочого тижня, коли втома вже трохи накопичилася, а до… Read More
