Вважається, що Старий Новий рік, з 13 на 14 січня, відзначають лише у пострадянських країнах, але насправді це незвичайне свято добре відоме у Македонії, Африці, Швейцарії і навіть у Японії.
Уельс – це адміністративна частина Великої Британії, але Старий Новий рік святкують лише тут. З 13 на 14 січня тут відзначають “старі календи”, або “старе перше число місяця”. Валлійською мовою свято називається «Хан Галан». Староноворічні традиції в Уельсі схожі на наші – діти ходять по домівках і співають пісні з побажаннями добра та процвітання. Також 13 січня прийнято влаштовувати феєрверки, сімейні святкові вечері з пивом власного приготування.
Особливо весело свято відзначають у сільських громадах Уельсу. Мешканці – валлійці – влаштовують ходу, яка називається «Мері Ллойд». Один із чоловіків накривається полотном, а в руки бере жердину із прикріпленою до нього саморобною кінською головою та веде всіх, хто забажає приєднатися до процесії, по селу. Біля будинків, які трапляються дорогою, процесія зупиняється, і її учасники співають старі уельські пісні. Після цього господарі запрошують їх у дім і оплачують виступ грошима, їжею та напоями.
У деяких містечках Швейцарії свято з 13 на 14 січня називається “старий Сильвестр”. Подекуди його навіть відзначають двічі – 31 грудня та 13 січня. З’явилося свято на спомин про Римського Папу Сильвестра I, який майже 1700 років тому цього дня помер. Папа залишив по собі добру пам’ять – вилікував від прокази імператора Костянтина і наказав побудувати церкви, які зараз вважаються пам’ятниками зодчества.
Першого дня Старого Нового року жителі вбираються в костюми Сільвестр-Клаусів. Їхніми головними атрибутами є маски та величезні головні убори, що нагадують кокошники, які виготовляють із підручних засобів. На шию Сильвестр-Клауси надягають коров’ячі дзвіночки, покликані відлякувати злих духів. Такі костюми важать від 20 до 30 кілограмів, тому одягають їх лише чоловіки. Знімати костюм протягом дня не можна, і Сильвестр-Клауси змушені пити і їсти через спеціальні трубочки. Вони розгулюють селом і співають у національному стилі йодль, чергуючи грудні та фальцетні звуки. Цю техніку колись вигадали пастухи, щоб перекрикуватися в горах.
У Японії свято «другого Нового року» почали відзначати 1873 року, коли в країні замість місячного було введено григоріанський календар. Називається день 13 січня “косегатсу”, що означає “малий Новий рік”. Його відзначають у момент першого місяця року – найчастіше 15 січня, але іноді ця дата припадає на 15 лютого.
Японці дуже забобонні і суворо дотримуються належних обрядів. Новорічні прикраси на «малий Новий рік» прийнято знімати, а будинки прикрашати бамбуковими та вербовими лозинами, на які вішають маленькі рисові пиріжки та дерев’яні амулети. Вранці японці їдять рисову кашу із солодкими бобами. Поки готується страва, японці ворожать, з’ясовуючи, яким буде рік у сенсі добробуту. Ворожіння це називається “тошіура”. У рис встромляють товсті бамбукові соломини, а коли каша готова, їх витягують. Чим більше рису залишиться всередині соломки, тим багатшим буде рік.
Раніше ми розповідали про те, як захистити дім від бід у Старому Новому році.
У Македонії Старий Новий рік називають днем святого Василя, або Василицею. Це свято македонці присвятили відомому єпископу та богослову. З його ім’ям пов’язаний звичай розрізати у цей день хліб, де схована монета. Той, кому вона дістанеться, стане лідером року.
Легенда розповідає, що один із правителів-сусідів вирішив знищити Македонію. Щоб відкупитись від ворога, Василь запропонував македонцям зібрати гроші, проте передати їх не встигли – загарбник помер. Повернення грошей було справою нелегкою, бо всі здавали різну кількість монет. Тоді Василь наказав спекти хліб і вкинути монети в тісто. Коли хліб роздали мешканцям, кожен знайшов там стільки грошей, скільки пожертвував.
Дата святкування Старого Нового року кожні сто років зсувається на один день. Наприклад, у 2100 році люди святкуватимуть його в ніч з 14 на 15 січня. На день пізніше відзначатиметься і Різдво.
В Африці Старий Новий рік святкують у Марокко та Алжирі. Називається він там «єнаєр». Цей день відзначають за берберським календарем, але через невелику розбіжність із європейським дата святкування у різні роки припадає на різні дні – 12, 13 або 14 січня.
Дім напередодні свята прибирають і в кутки засипають суміш борошна, солі та олії. Потім усе це вимітають, щоб вигнати з дому лихо, яке берберською говіркою називається «тамара». Слово це не можна вимовляти вголос протягом усього свята. Головна вимога «єнаєра» – рясний стіл та обов’язкові страви: кус-кус із м’ясом птиці та сімома овочами, які мають бути лише зеленого кольору. А ще цього дня вперше стрижуть волосся хлопчикам – вважається, що це зробить їх здоровими та щасливими.
Раніше ми розповідали про новорічні традиції старої Одеси.
При виборі нового розміру коліс використовується шинний калькулятор, який спрощує процес підбору. Read More
У суботу, 23 листопада 2024 року, в Одесі та Одеській області очікується прохолодна та вітряна… Read More
В Одесі встановлять 11 мобільних укриттів у місцях із великим скупченням людей. Рішення ухвалив виконавчий… Read More
Італія заявила про готовність підтримати відновлення Одеської області через реалізацію низки спільних проєктів. Це питання… Read More
Ця історія про учнів херсонської школи та їхню вчительку Олену, які підтримують українських захисників на… Read More
Новорічні свята вже не за горами. Саме час задуматися про подарунки. Кожна дитина вірить у… Read More