Що таке томос про автокефалію та чому він важливий для України?

Небагато історії: як Москва встановила контроль над Київською митрополією

З того часу, як у 988 році князь Володимир звернув у християнство Київську державу, було створено Київську митрополію – як одну з автономних християнських церков, яка підкорялася Константинопольському патріархату. Однак наприкінці XVII століття Московська держава змогла встановити над нею контроль, фактично анексував православну церкву України. Це сталося у 1686 році після неканонічного приєднання Київської митрополії до Московського патріархату – через три десятиліття після смерті гетьмана Богдана Хмельницького, на тлі масштабної кризи Речі Посполитої та хаосу Руїни у розділеній на частині України.

Упродовж XVIII ст. відбувалося поступове незаконне обмеження та ліквідація церковних прав та автономії Київської митрополії на користь Москви. У 1688 році Москва заборонила Київському митрополиту використовувати титул «митрополит Київський, Галицький та всієї Русі», відтепер він іменувався «митрополитом Київським, Галицьким та Малою Росією», найбільші монастирі та лаври перекладалися під пряме управління Москви.

З того часу кілька століть українська церква намагалася повернути собі автономний статус та звільнитися від російської залежності.

Вторгнення росії у 2014 році дало Україні новий привід звернутися до Вселенського патріархату у Константинополі з відповідним проханням.

Визначальним у втіленні цих кроків став 2018 рік, коли відносини між Константинополем та Москвою загострилися до межі через питання автокефалії для української церкви. Вселенський патріархат відкинув усі претензії росії на київську християнську спадщину, наголосивши, що канонічна залежність Києва від материнської церкви залишалася незмінною та безперервною з Х століття, тому саме Константинополь має право визначати долю української церкви без участі рф. Протягом року Вселенський патріархат ухвалив низку важливих рішень щодо відновлення автокефалії православної церкви України – від публікації історичних церковних документів до визначальних рішень Синоду у жовтні 2018 року.

А у квітні 2018 року тодішній президент України Петро Порошенко звернувся до Вселенського патріарха з проханням про надання української церкви томосу про автокефалію.

У перекладі з грецької «автокефалія» означає «самоглавіє». Інакше кажучи, це самостійний статус помісної церкви, що передбачає її адміністративну незалежність з інших церков. На чолі автокефальної церкви стоїть предстоятель. Однією з умов надання автокефалії є бажання більшості віруючих та духовенства її отримати.

15 грудня 2018 року у Києві провели Об’єднавчий собор українських православних церков, учасники якого затвердили статут та обрали предстоятеля Православної церкви України (ПЦУ). Ним став Єпіфаній (Сергій Думенко, якому на той момент було 39 років). Знакову подію, що відбулася у київському соборі Святої Софії, визнав Вселенський патріархат — проведення собору очолив представник Константинополя, митрополит Галльський Еммануїл.

А вже 5 січня 2019 року Константинопольський патріарх Варфоломій підписав томос про автокефалію ПЦУ у храмі святого Георгія на Фанарі (Стамбул) — після спільного служіння літургії з митрополитом Єпіфанієм. У церемонії також взяв участь Петро Порошенко.

6 січня 2019 року Варфоломій офіційно вручив Митрополиту Єпіфанію томос про автокефалію української церкви. Того дня вперше відбулося євхаристійне співслужіння двох предстоятелів та ієрархів та духовенства обох Церков.

Як одержують томос?

Томос як канонічний церковний документ є пергаментним сувоєм, записаним грецькою мовою в традиційній православній візантійській каліграфії. Його виконав іконописець та каліграф ієромонах Лука у монастирі Ксенофонт на Афоні. (Греція).

Процедура одержання томосу займає багато часу. Рішення приймається Священним синодом Вселенського патріархату більшістю голосів. Однак навіть ті, хто утримався від голосування чи був проти, однаково мають поставити свій підпис під синодальним документом. Він набирає чинності відразу після підписання та скасувати його можна лише іншим рішенням синоду.

У випадку з Україною прохання про автокефалію було прийнято до розгляду у синоді, у зв’язку з чим Вселенський Патріарх Варфоломій ініціював спеціальну процедуру. Було створено дві комісії, завдання яких — вивчення думок інших православних церков, а також готовності вітчизняних служителів церкви та влади до створення помісної церкви.

Що змінилося для української церкви?

Таким чином, в Україні з’явилася нова церква — Православна церква України (ПЦУ), яку створили об’єднавши Українську православну церкву (УПЦ) Київського патріархату, Українську автокефальну православну церкву та частину УПЦ Московського патріархату. Долю храмів та лавр, що належать Московському патріархату, мали визначити віруючі миряни спільно з духовенством. При цьому як церковна, так і світська влада стверджувала, що об’єднання — справа добровільна і ніхто не змушуватиме переходити в управління помісної церкви.

Щодо майна церков, все залишається як було. Для держави немає жодної різниці в тому, чи канонічна церква ні. Головне, щоб вона була законно зареєстрована та мала свій статут.

Що змінилося для віруючих?

Для звичайних людей, які не надто близькі до церкви, мало мало що змінилося. Вони можуть обирати ту церкву, яку захочуть, — за територіальною чи іншою ознакою. Для віруючих, які відвідують церкву регулярно, як вважає експерт із релігійних питань Роман Мельниченко, життя стало простіше. Раніше часто траплялося, що церковнослужителі різних православних конфесій не визнавали обрядів один одного, вважаючи «чуже» хрещення або відспівування покійного «неправильним». Після того, як українська церква отримала автокефалію, страх, що когось неканонічно охрестили чи поховали, у віруючих має зникнути.

ПЦУ та війна 2022 року

Через чотири роки після відновлення свого автономного статусу саме ПЦУ є найпопулярнішою церквою в Україні. Кількість українців, які вважають себе віруючими ПЦУ, рік у рік лише зростає.

Як показало опитування, проведене влітку 2022 року Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), переважна більшість респондентів в Україні ідентифікують себе як православні (72%). При цьому 54% серед усіх респондентів відносять себе саме до Православної церкви України, і лише 4% українців за рік повномасштабного вторгнення росії ідентифікують себе як парафіяни УПЦ Московського патріархату (ще рік тому їх було 18%). Ще 14% вважають себе просто православними без конкретизації патріархату.

Порівняно з 2021 роком частка тих, хто ідентифікує себе з ПЦУ, помітно зросла — з 42% до 54%, а порівняно з 2020-м збільшилася ще помітніше (з 34% до 54%).

Таким чином, рік, коли росія розпочала проти України повномасштабну війну, став першим, коли віруючими ПЦУ назвали себе понад 50% українців.

У всіх регіонах найбільше людей ідентифікують себе саме з ПЦУ (від 59% у центрі до 42% на сході), ця тенденція зберігається незалежно від мови спілкування та віку респондентів, з’ясували соціологи КМІС.

Читайте також:

• Церковний календар: що хочуть змінити і на які числа припадуть свята?
• Якими календарями користуються церкви України?

Джерело: nv.ua, фото: unian.net, odessa.kurorts.com