Скарби на мільйони і підземелля під містом: що приховує стародавній Ананьїв

Ключові моменти:

• У Ананьєві збереглося понад 30 історичних пам’яток, а саме місто входить до списку історичних населених місць України
• Під центральною частиною можуть існувати загадкові підземелля — їх планують відкрити для туристів
• У 1944 році безслідно зникла колекція старожитностей, яку оцінюють у мільйони доларів
• Частина історичних будівель нині руйнується або втрачає автентичний вигляд через перебудови й байдужість

Про історію, скарби та загадки Ананьїва журналіст “Одеського життя” Юрій Федорчук дізналися у самому місті. Допоміг йому директор місцевого музею Олександр Шхалахов. Разом з ним ми переглянули архівні матеріали й пройшлися старими вулицями, де історія промовляє звідусіль: бруківки, яка подекуди зберіглася на старих вулицях, цегли та черепиці, з яких побудовані ананьївські історичні пам’ятки архітектури.

Собор замість мечеті та старі листівки на згадку

Ананьїв. Його розквіт припав на середину ХІХ – початок ХХ століття, і найліпше збереглася центральна частина, де поєднання адміністративних та житлових будівель створює гармонійний  історико-архітектурний ансамбль.

По кількості пам’ятників містобудування Ананьїв входить у першу десятку міст Одещини, нарівні з Одесою, Білгородом-Дністровським та Балтою, а 2001-го його внесено до Списку історичних населених місць України. Місто має більше 30 пам’яток та досі залишається незвіданим.

Козацько-татарська слобода Нані-Анань виникла на перетині давнього хлібно-соляного чумацького шляху, що вів з української житниці до Чорного моря.

Саме чумаки, котрі здавна гендлювали своїм крамом у Причорномор’ї, дали поштовх для розвитку поселення в Тилігульській долині. За османського панування в Ананьєві звели мечеть, там вже була православна церква Св. Миколая.

1791-го мусульманська святиня була спалена, а на її місці з’явився новий кам’яний Миколаївський собор. Цей храм знищили богоборці у 30-х роках ХХ ст., про його величність нагадують лише листівки з видами Ананьєва ХІХ-ХХ ст.

З давніх святинь зберігся лише собор святого Олександра Невського, освячений у 1915 році. Будівництво профінансував купець, фабрикант і меценат Мойсей Равва. За переказами, храм – авторства українсько-молдавського архітектора Олексія Щусєва, який пізніше витворив мавзолей Леніна.

Зручно розташований на поштовому тракті Балта-Одеса, Ананьїв швидко «зробив адміністративну кар’єру», перевтілившись 1 січня 1835 року в повітове місто Херсонської губернії. Нарівні з хліборобством і тваринництвом тут розвивалися торгівля та ремесла. На ананьївських бескидах пів сотні млинів використовували вітрову енергію для розмелювання зерна. Окрім вітряків, особливою гордістю тодішнього Ананьєва та округи були п’ять цегельних заводів. Зараз немає жодного.

В експозиції історико-художнього музею зберігається чимало цеглин з фірмовим знаком власників. Духом старих часів віє і від марсельської черепиці, яку доставляли в Ананьїв прямісінько з Франції.

У «Парижі» – дитсадок, а у «Лондоні» – поліція

За планом 1839 року, місто було розбито на вулиці й квартали. Та ще довгий час воно заселялося хаотично.

Загалом Ананьїв складався з хуторів. Біля кам’яної церкви була базарна площа з лавками, стояло кілька будинків та садиб. І лише 1874-го розплануванням зайнявся міський землемір Михайлов, завдячуючи якому Ананьїв отримав широкі та прямі вулиці, і будівлі згруповані у правильні чотирикутники.

Талановиті архітектори Корф, Харченко, Харламов та Марченко, віртуозні каменярі, ковалі Бортник і Бондар залишили у спадок десятки неповторних пам’ятників архітектури.

Це гімназія, міська управа, лікарня, колишні приміщення земства, жіночої прогімназії, школи-хедеру, реального училища, будівля офіцерського зібрання, готелі «Брістоль», «Лондон» і «Париж», численні дворянські маєтки, виконані за індивідуальними проєктами, промислові будівлі.

Директор історико-краєзнавчого музею імені Євгена Столиці Олександр Шхалахов, який знає Ананьїв як свої п’ять пальців, влаштовує для гостей міста цікаві екскурсії.

Планує відкрити таємничо-містичний тур «Підземне сафарі», адже під бруківкою є чимало загадкових підземель, поки що закритих для дослідників і туристів.

Ананьїв і сьогодні зберігає чимало архітектурних перлин. За словами директора місцевого музею Олександра Шхалахова, місто має унікальну спадщину.

– Наше червонокам’яне місто прикрашають більше тридцяти автентичних пам’яток архітектури місцевого значення, – розповідає він.

Окремо краєзнавець виділяє одну з головних споруд міста:

– Його перлина – чоловіча гімназія, зведена у 1875 році. Вона зберегла неповторне зовнішнє і внутрішнє оздоблення.

Також, за його словами, у гарному стані залишилися будівлі, що входили до освітнього комплексу:

– У прекрасному стані перебувають доросла та дитяча бібліотеки.

Частина історичних будівель і досі використовується за призначенням. Наприклад, у кам’яниці міської управи продовжує працювати місцева влада, а земська лікарня, зведена у 1879 році архітектором Віктором Корфом, не змінила своєї функції.

Саме тут, як зазначає Шхалахов, працювали відомі постаті:

– У лікарні працював один із засновників Червоного Хреста в Україні Леон Попов. А в Ананьївському повіті часто бував письменник і громадський діяч Іван Липа, який у 1899–1902 роках служив земським лікарем.

Окрему роль у розвитку медицини відіграв місцевий землевласник Карл Краузе. У 1910 році він пожертвував 5000 рублів на будівництво амбулаторії при лікарні — в пам’ять про свою дружину.

Пан Олександр повідав, що найкрасивішою вулицею Ананьєва була Мільйонна – нині Незалежності. Вздовж неї ташувалися три готелі. Тепер у «Бристолі» – приватні квартири, у «Парижі» – дитсадок «Золотий ключик», а в «Лондоні» розмістився відділ поліції.

Місцеві багатії вважали шиком звести маєтки і дохідні будинки на центральному бульварі. В такому з 1977 року ташується музей. До  1917-го тут квартирував із родиною священик Чехович. З приходом більшовиків будівлю облюбували чекісти, а пізніше вона стала сиротинцем. Адже у 20-х роках минулого століття в Ананьєві відкрили 15 дитячих будинків для дітей-сиріт.

Чимало цікавого про Ананьїв та повіт можна дізнатися з книги краєзнавця Олександра Шхалахова «Історичний календар Ананьєва», виданої до 260-річчя заснування міста. У хронологічному порядку автор виклав факти та історичні події, відомості про видатних людей, які тут народилися, жили або перебували.

Душа повітового міста жевріє в його кам’яницях

На жаль, Ананьїв втрачає свій колоритний цегляний шарм.

Це пов’язано з руйнуванням історичної забудови, позбавленням деяких пам’яток охоронного статусу, модернізацією будинків та втратою унікальної атмосфери. Ще за радянських часів обклали плиткою фасад готелю «Лондон», руйнуються колишні маєтки і садиби, які певний час використовувалися як тубдиспансер та зубна поліклініка. Остання гине на очах.

Свого часу місцева влада продала добротне приміщення приватній особі. Підприємець мав її використати під зубопротезний кабінет, проте не зміг втілити задумане в життя. Вандали зламали раритетний камін із рідкісним кахлем та понівечили внутрішнє убранство.

Будівлю станції переливання крові вже переобладнали під магазин, замінили вікна, цегляну кладку закрили панелями. Є ще чимало прикладів, коли власники історичних будівель нівечать історичні реліквії.

Влада лише розводить руками, а культурно-мистецький проєкт «Дивовижна в’язь часів», розроблений років десять тому і спрямований на забезпечення популяризації культурно-історичної спадщини Ананьєва, так і не був реалізований.

Легенди і міфи Ананьєва

Скарби на мільйони

В Ананьївській чоловічій гімназії зберігалася колекція старожитностей на мільйони доларів. Її поповнював та беріг учитель словесності місцевої гімназії Михайло Меделович (1860-1944). Випускник університетів Тарту (Естонія) і Кардова (Чехія), він  дружив із поетесою Лесею Українкою, яка відвідувала його в Ананьєві.

Скарби зникли навесні 1944-го. Ймовірно, їх викрали окупанти.

У вихорі воєнних лихоліть також зник архів Вільного Ананьївського історичного товариства, який містив картини Архипа Куїнджі, Івана Айвазовського, Євгена Столиці, Тараса Шевченка, середньовічні рукописи, рідкісні документи про топоніміку і етнографію краю.

1910 року оперний співак на прохання дворянського та офіцерського зібрань відвідав Ананьїв. Після концерту він повернувся в готель «Лондон», але шанувальники його таланту зібралися поблизу, аплодували та кричали: «Браво, Шаляпін!». Розчулений артист вийшов на балкон і заспівав арію «Русалки» та пісню на слова Бернса «Блоха».

Легенда про білого коня

Майже на розі вулиць Ніщинського та Корбе височіє будівля ХІХ ст.,  у дворі якої росте пишна сосна. Цей маєток часто переходив від одного власника до іншого. Чому так часто мінялись господарі і будинок довго залишався пустуючим? Існує легенда, за якою ночами до помешкання маєтку приходить білий кінь і ставить копито на груди сплячого господаря.

Весілля Котовського

У березні 1920 року Григорій Котовський навідався в Ананьїв для поповнення свого війська. Тут він вирішив відгуляти пишне весілля з лікаркою бригади Ольгою Шакіною. З майбутньою дружиною колишній грабіжник познайомився у 1917 році в Румунії. Молодята обвінчалися у соборі. Зберігся дім, де відбувалася гулянка.

Раніше ми розповідали як виглядає стара Балта сьогодні: історія міста у старовинних будинках.

Також «Одеське життя» писало про Старовинні будинки без захисту у Бессарабському, які спотворюють плиткою, «шубою» та асфальтом.

Читайте також: Ананьїв: місто-пам’ятка з місцевої червоної цегли