Статті

Що одесити читають під час війни: про результати конкурсу «Книголюб»

Над входом до бібліотеки фараона Рамзеса II висіла табличка: «Ліки для душі». Чи може читання стати антистресом під час війни і для чого потрібен конкурс рецензій читачів, ми дізнавалися в Одеській національній науковій бібліотеці.

Що таке конкурс «Книголюб»

Конкурс читацьких рецензій «Книголюб» стартував у 2011 році завдяки ініціативі Ротарі-клубу «Одеса-Рішельє». Мета його — залучення активної читацької аудиторії, яка прагне висловити свої думки та враження від прочитаних книг.

Розпочався конкурс 27 квітня. Цього дня 1830 року в Одеській національній науковій бібліотеці запрацював читальний зал. Триває змагання півроку: читачі надсилають свої рецензії, журі підбиває підсумки. І 30 вересня – у Всеукраїнський день бібліотек – називає переможців. Автори найкращих рецензій нагороджуються грошовими преміями. Усі учасники конкурсу – призами.

— Суми премій не оголошуються. Але коли переможці-студенти відчиняли ці конверти, я бачила, що вони приємно здивовані, — поділилася генеральний директор ОННБ Ірина Бірюкова.

Наукова бібліотека у спальному районі

Чи не змогла зупинити читачів навіть війна. Щоправда, від початку повномасштабного вторгнення конкурс «Книголюб» проводився у філії бібліотеки на вулиці Академіка Філатова.

— У перші місяці широкомасштабного вторгнення більшість закладів культури було закрито. Але у філії на Філатова є справжній бомбосховищ. І ця читальна зала працювала без вихідних, — згадує Ірина Бірюкова. — Бібліотека була потрібна людям. Ми перевели туди частину періодики, інтернет. Величезним виявився попит на художню, дитячу літературу.

— Дівчата там навіть буккросінг організували, — розповідає координатор конкурсу «Книголюб» Валентина Клейнбурд. — Діти беруть додому читати книжки — замість цього приносять інші.

Рецензії на новинки та класику

Валентина Клейнбурд та Ірина Бірюкова

2023-го у конкурсі бере участь багато молоді. Для студентів співробітники ОННБ влаштовують екскурсії найстарішою публічною бібліотекою нашої країни.

І цього року кількість книголюбів-рецензентів, порівняно з минулим, зросла на 50%. Сьогодні їх понад сотню. Причому рецензії надсилають навіть із Німеччини та Польщі — вимушені українські переселенці. І цими днями, вважає Ірина Бірюкова, «Книголюб», крім іншого, став сполучною ланкою між українськими видавцями та читачами.

— Торік видавнича база дуже постраждала. І ми боялися, що взагалі опинимося у вакуумі, коли нових книг просто немає, — не приховує Ірина Олександрівна. — Людина, яка активно читає, хоче бачити «свіжі» книги. А якщо читача книга торкнулася, він зазвичай хоче поділитися своїм враженням.

Рецензії бувають різні. Є на дві-три сторінки: професори пишуть серйозні відгуки на наукові монографії. Є на одну сторінку: просто емоційний відгук на твір. Такі відгуки пише, як правило, молодь. А «дорослому» рецензенту Сергію Малахову — за 70. Поважний книголюб написав рецензію щодо «Енеїди».

Відгуки з фронту та з ліцею

До конкурсу фахівці бібліотеки підбирають книги різних жанрів: світові бестселери, наукові та науково-популярні видання, публіцистику, художню літературу, дитячі книги.

— Є навіть книжка без тексту «Жовтий метелик», яка отримала нагороду за найкращий дизайн на міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал», — розповідає Валентина Клейнбурд. — У нас були студенти-дизайнери і вона їм дуже сподобалася — написали кілька відгуків.

— Книги віршів Ліни Костенко мають дуже великий попит, наші читачі пишуть на них відгуки. Один із відгуків надіслала 16-річна Поліна Басанська, учениця 11 класу Нерубайського академічного ліцею №2, наймолодша з учасників. Емоційний відгук на «Триста віршів» Ліни Костенко ми отримали від хлопців із фронту. Сергій Жадан із книгою «Інтернат» та Станіслав Асєєв із книгою «Світлий шлях: історія одного концтабору» стали авторами-лідерами за кількістю відгуків учасників конкурсу. Тепер книжки Жадана і Асєєва завжди перебувають у руках. Має попит публіцистика. Переважно беруть хлопці-студенти старших курсів — читають, аналізують.

— На початку широкомасштабного вторгнення багато хто перестав читати. Люди мали страшний стрес, — згадує Ірина Бірюкова. — І зараз українці не сплять, як правило, від сирен повітряних тривог. Але хотілося б згадати той час, коли ми не могли заснути через гарну книгу. Я хотіла б, щоб зараз література якось могла витісняти щоденну тривожність, пов’язану з війною. І читання може стати такою альтернативою, якщо книга захоплює.

Читайте також:

Вероніка Поліщук

Авторка видання "Одеське життя". Журналістка з понад 20-річним досвідом. Пише про життя Одеси, екологію, культуру. Працювала оглядачкою та редакторкою в «Одеському віснику». Членкиня Національної спілки журналістів України (НСЖУ).