Що легше написати: гімн, детектив чи дитячу книжку?

Сценарії Юрія Тарабанчука, який мешкає в Одесі, не залежуються у шухляді. У його творчому доробку — понад тридцять мелодрам, детективів та серіалів.

Серед них — більше десятка проектів, екранізацій за мотивами книг інших письменників, а також адаптацій зарубіжних серіалів. Ним видано два фантастичні романи: «Проект «Безсмертя» і «Пан Поштмейстер. Некролог, якого не було», для найменших читачів — «Пригоди левеняти Лаки», а для дітей шкільного віку —  три книги пригодницького циклу «Розвідник Люка».

Свої перші ліричні вірші і пісні друкував у поетичних альманахах, які видавала місцева друкарня, де Юрій Тарабанчук працював лінотипістом. Ним також написаний гімн міста Ананьїв, а у співавторстві з Володимиром Третяковим — текст пісні «Збірна України – чемпіон!», яка звучала на чемпіонаті світу з футболу 2006 року.

Сьогодні Юрій Тарабанчук позиціює себе насамперед як кіносценарист.

— Юрію, розкажіть, як потрапили до кіномистецтва.

—  Після того, як я написав фантастичний роман «Проект «Безсмертя» і серію дитячих книг, було цікаво спробувати себе в якості сценариста. У 2006 році почав вивчати літературу з кінодраматургії, потім натрапив на оголошення — кінокомпанія шукала сценаристів. Запропонував свої ідеї, вони сподобалися. Так я написав чотири сценарії до детективного серіалу «Слід»», ну а далі почав писати мелодраматичні історії і пропонувати їх різним кінокомпаніям. Скажу відверто: гімн пишеться, мабуть, місяць, а ось над книгою чи сценарієм треба мудрувати пів року, а то й рік.

—  Кіно одразу захопило?

— Звичайно. Відверто скажу, поринув у нього усією душею. Один з моїх друзів Олег Пецкович —  чудовий музикант і творча особистість — є співавтором ідей кількох фільмів. Це насамперед мелодрама «Білі троянди надії», прем’єра якої відбулася ще в 2011 році на телеканалі «Україна». У ТОП-50 найбільш рейтингових програм українського телебачення увійшли фільми «Лист надії» та «Підміна в одну мить». Деякі з історій були написані у співавторстві зі сценаристкою Мариною Єфремовою (у титрах – Марина Тарабанчук), рідною сестрою Юрія, яка зараз у Львові, викладає живопис.

— Крім сценаріїв, ви є автором і виконавцем пісень, які стали саундтреками до багатьох ваших фільмів.

 — Маю уже десять пісень на власні вірші, які співаю під гітару. Також одна пісня звучить в однойменному фільмі «Зимовий вальс» у виконанні Дмитра Орлова. Відверто скажу, я був дуже порядною дитиною, вчився добре, але коли у сьомому класі батьки купили мені гітару — моєю пристрастю стали поезія і музика.

— Юрію, над чим зараз працюєте?

— З перших днів війни займаюсь волонтерством. Як член Церкви євангельських християн-баптистів «Благодать» на мікроавтобусі вивозив із зони бойових дій біженців з Миколаївщини та Херсонщини. Доправляв гуманітарну допомогу, медикаменти. Дуже чекаю того часу, коли повернуся до написання нових сценаріїв у нашій мирній країні.

Фільмографія

«Горобини грона червоні», «Коли на південь відлетять журавлі», «Павутинка бабиного літа», «А сніг кружляє…», «Бережи її любов»,  «Лист на склі. Доля», «Три лані на алмазній стежці», «Веселка в небі», «Горизонти кохання», «На самій межі», «Сліди в минуле», «Лист надії», «Експрес-відрядження», «Побачити океан», «За покликом серця», «Кейс», «Материнське серце», «Здається, надії немає».

Читайте також:

• Перші покази кінострічки «Край ріки»: повні зали та захоплені відгуки
• Балерина з Рені: про танці, почуття та повітря Бессарабії