Що ми знаємо про ромів загалом і про ромів в Одесі та області?

Вони називають себе «рома», а ми звикли іменувати їх «циганами». Ці люди живуть пліч-о-пліч із нами з перших днів заснування нашого міста, але ми, як і раніше, знаємо про них гнітюче мало — хіба що стандартний набір забобонів. Сьогодні, 2 серпня, у Міжнародний день пам'яті жертв геноциду ромів, варто згадати про трагедію, що забрала життя сотень тисяч представників цього народу під час Другої світової війни, і замислитися про необхідність долати стереотипи в нашому суспільстві.

Але ж роми — це древній народ з унікальною культурою і складною долею. До речі, 8 квітня відзначається Міжнародний день ромів. Чим не привід поговорити про минуле і сьогодення цього народу в Одеській області?

Вулиця Циганська і роми-козаки

На землях нинішньої Одещини роми з’явилися ще в XVIII столітті. А 1836 року царський уряд видав положення про поселення «корінних циган» у Бессарабії. Тут їх і застав Олександр Сергійович Пушкін. Пам’ятаєте: «Цигани галасливою юрбою по Бессарабії кочують»? Утім, роми не тільки кочували. Вони побудували два села — Каїр (зараз — Крива Балка) і Фараонівка.

Перепис населення 1858 року наводить цікаві цифри: 11,5 тисяч бессарабських ромів були кріпаками-кріпаками, 92 людини займалися різними ремеслами. А 2,3 тисячі ромів служили в Дунайському козачому війську!

Жили роми і в самій Одесі. До революції одна з вулиць на Молдаванці навіть носила назву Циганська (зараз — вулиця Лазарєва).

Роми в СРСР

Перше десятиліття радянської влади залишилося в пам’яті цього народу як благополучний час. Тоді було створено Всеросійський союз ромів, відкривали школи і технікуми «з ромською мовою навчання», організовували гуртки з ліквідації безграмотності, розвивали національну літературу. А в 1928-1932 роках — уперше в історії — було навіть зроблено спробу створення ромської писемності.

Усе змінилося за часів Сталіна. Влада вперто прагнула «прикріпити» кочових ромів до землі, створюючи спеціальні циганські колгоспи, а міських ромів намагалися відправити працювати на фабрики. Таборам доводилося ховатися від міліцейських облав. Не дивно, що після смерті Йосипа Віссаріоновича серед циган з’явилася приказка: «Мертвих ображати не можна, крім Сталіна».

«Чорний жах»

У роки Другої світової війни гітлерівський режим і його союзники цілеспрямовано знищували ромів. Нащадки тих, хто вижив, назвали ці події «калі траш» (циганською — «чорний жах»). Одещина в історії геноциду ромів посідає особливе місце. Саме сюди було заслано кілька десятків тисяч румунських ромів. Більшість із них загинули від голоду та холоду.

Ось ще один маловідомий факт: чимало українських та одеських ромів билися проти окупантів у лавах Червоної Армії та партизанських загонів. Одинадцять ромів отримали звання Героя Радянського Союзу.

: Фото: Правозахисний ромський центр, Facebook

Як живуть роми?

ГРОМАДА В Одеській області діє кілька ромських громадських організацій. Найвідоміші з них — Одеський обласний ромський конгрес «Бахтало дром», товариство ромської культури «Романи збору» та «Правозахисний ромський центр».

ДІМ Часто доводиться чути про розкішні особняки, в яких нібито живуть циганські «барони». Дійсно, заможні роми воліють селитися у великих кам’яних будинках. Але це не розкіш, а скоріше необхідність: у кожному такому будинку проживає три-чотири сім’ї, пов’язані родинними узами.

СІМ’Я Багато ромів, як і їхні далекі предки, продовжують шанувати давні традиції. Наприклад, у всьому слухаються старших, заводять багато дітей і вважають, що жінка повинна в усьому підкорятися чоловікові. Утім, серед міських ромів таких суворих правил уже мало хто дотримується. Натомість ранні шлюби залишаються проблемою і для мешканців міст.

Читайте також: