Про що розповідає камбала: дивовижна виставка проходить в Одесі (фоторепортаж)

Звідки пішла традиція ікони на рибі?

Проєкт складається з двох виставок. Перша – живопис Оксани Оснач, де представлені портрети українців, воїнів, фантазійні образи. Друга – іконопис на сушеній камбалі, і це унікальний вид живопису не лише для сучасної України. В давнину, ікони на рибі були доволі поширеними серед чумаків. З часом, разом із тим, як зникало чумацтво, зникали й ці ікони.

Всі оригінали, які поступали в українські музеї, а це було сім ікон на камбалі, не збереглися до нашого часу – розповідає Андрій Лопушинський, історичний консультант проєкту. – Тільки дві ікони з Черкащини, які були в тридцяті роки 20 ст. вивезені в Петербург збереглися до нашого часу й активно експонуються, на жаль в росії. Про інші ікони, які надходили до музеїв, ми знаємо лише опис сюжету або їхній розмір або територію походження. Основні знахідки – з Подніпров’я. Було ще два надходження в 19 ст. в церковно-археологічний музей при Київській духовній академії з берегів Азовського моря.

Відомо, що чумаки, які подарували одній з церков таку ікону, зробили це наприкінці робочого сезону, завдячуючи таким чином: що всі воли були живі та здорові. Взагалі, зазначає історик, чумаки займалися перевезенням не лише солі. Третина з них займалися саме перевезенням риби, а розміщення святих покровителів на символі професії було досить поширеним у ті часи. Ймовірно, тоді вони виконували роль оберегів в довгій та повній небезпек дорозі.

Етнографам відома легенда про походження камбали. За нею, якось Марія снідала невеликою рибою. Коли вона наполовину її з’їла, так що стало видно кістки,  з’явився архангел Гавриїл. Він сповістив Богородицю: «Твій Син воскресне з мертвих». Та перехрестилась: «Тоді мій Син воскресне, як оживе ця рибка». Рибка вмить ожила і з неї вийшла плоска камбала.

Читайте також: Геноцид голодом. Одеситам показали, як виживали  українці під час Голодоморів (фоторепортаж)

Як створювалися ікони з риби

Нам дуже мало відомо про технологію виготовлення ікон на рибі. Ми знаємо лише те, що на сушеній камбалі нанесено олійними фарбами нанесене зображення. Як готувалась поверхня до роботи – не зовсім зрозуміло. Зараз Андрій Лопушинський, якій є ще й експертом з реконструкції чистить, солить, висушує рибу, а потім віддає художниці, яка ґрунтує поверхню і наносить зображення.

Для розпису використовувалась не лише камбала, а й глось та калкан. Є ще ряд ікон, створений на головах великих риб, які привозили з Єрусалиму. Це були паломницькі ікони, одна з яких збереглася в Києво-Печерській Лаврі. Ці голови – ікони привозили з паломництва, і можливо саме вони стали приводом для натхнення чумаків.

Саме тому Оксана Оснач також вирішила поекспериментувати з головою риби і створила ікону на голові величезної щуки. Майстриня говорить, що раніше лише чула про таких розпис, але ніколи не бачила, тому створювала її інтуїтивно. І лише після завершення роботи вдалося побачити Єрусалимські ікони. На її здивування, вона правильно розмістила і святих і інші символи.

Ікони, вільні від канонів

Оксана Оснач може довго розповідати про кожну з ікон і як вони створюються. Спочатку вона вигадує сюжет розпису. Але, в залежності від форми риби задум може змінюватися. Після цього починається робота над великими плямами, потім йде деталізація.

Я робила реконструкції тих ікон, які знаходяться в Петербурзі. І перші чотири рибини були зроблені подібними до тих, що ми бачимо на світлинах оригіналів.

Потім, коли художниця  освоїла цю техніку, вона почала уявляти, а що саме чумак міг би зобразити на тих іконах? Так з’явились камбали, присвячені побутовим сценкам з життя чумаків – чумак-музикант, чумак, що повернувся додому після “рейсу”, чумак, який забув як звати свою жінку та інші. Знаючи історію української ікони, Оксана Оснач обирає для них досить вільне кольорове рішення, а не за суворими канонічними законами.

Мандрівна виставка

Виставка демонструвалася в Херсонському краєзнавчому музеї. Коли почалася окупація її вдалося вивезти. Минулого року ці ікони побачили кияни. Зараз автори проєкту створили карту основних магістральних чумацьких маршрутів і планують провезти ним виставку. До речі, вишив цю мапу сам Андрій Лопушинський.

Я давно чула про ці ікони, говорить Валентина Вітос, директорка Одеського обласного центру української культури. – Я історик, і теж читала певні дослідження і нарешті ми побачили, що це, і як виглядає. Це неймовірна подія, тим більше, що серед експонатів є й повні реконструкції оригіналів.

Виставка експонується в Одеському обласному центрі української культури, вхід вільний.

Адреса: Польська, 20,
Часи роботи: з 10:00 до 16:00 щодня, крім суботи та неділі.

Фото: Юлія Сущенко