До 130-річчя від дня народження Леоніда Утьосова: пройдемося одеським будинком-музеєм? (фоторепортаж)

Усе починається ще до того, як ви зайдете до старого двору на вулиці Утьосова, 11… Ви ще не підійшли до воріт, ви ще за квартал до них, а перед вами – підказка у вигляді стріт-арту з «раніших часів»…

Как ніби відродили з минулого давній одеський куточок зі старим кінотеатром, де виступав сам Утьосов — ще зовсім молодий.

Все починається біля воріт

А тепер — до будинку під номером 11, де народився наш Ледечка і де зараз музей Леоніда Осиповича. Ви тільки не поспішайте. Тут усе і серйозно, і з гумором одночасно — як це часто буває в Одесі. Навіть оголошення про те, як працює Музей, написано не без гумору. Музей працює, причому вхід до нього абсолютно безкоштовний. І він нещодавно поповнився новими експонатами. Експонати, як і раніше, купуються співробітниками музею, а іноді їх дарують.

Науковий співробітник Музею, наприклад, демонструє мені канотьє (справжнє, з тієї самої давньої вже епохи), подароване музею краєзнавцем і колекціонером Анатолієм Дроздовським.
Люди сюди приходять, залишають захоплені відгуки, говорять про головне: Музей справжній, живий. От нещодавно жителька з Хмельницького побувала, також залишилася в захваті…

Ви також можете дізнатися: Що чекає на колишній музей Пушкіна в Одесі, який постраждав від ракетного удару 31 січня

Заходимо повільно, вивчаємо

А це старий дворик!.. До речі, лише музейним його не назвеш, він же житловий, тут досі мешкають одесити, значить, звичайний. І абсолютно незвичайний.

Сюди заходити треба повільно, бо сюрпризи чекають, як тільки ви переступили ворота. Картинки одеського життя у всій красі: з вікон на вас виглядають сусіди. Їх імена — на старих поштових скриньках: Дорочка Цикліс з котом Монею, Лев Наумович і його дружина Міла…
А далі — інші одеські картинки, теж упізнавані, з одеськими «цяцками-пецацками», зі старими дворовими табличками, з котиками-собачками. Втім, придивіться в інші «вікна»: там звучить патефон, а там — платівки з голосом Утьосова.

Двір славиться і двома пам’ятниками. Лише тут ви зможете поздороватися з молодим Утьосовим, помилуватися, як одеська бабуся Іда Соломонівна годує голубів…

Тут можна присісти на лавку чи пеньок, перетворений на зручне сидіння. І, здається, історична картинка завмерла, час повернувся назад, наче намагається нам, сьогоднішнім, нагадати про день вчорашній, коли юний Ледечка проживав у цьому будинку, ставав справжнім одеситом, щоб потім звеличити це місто так, як умів, здається, тільки він.

Піднімаємо телефонну слухавку — слухаємо Утьосова

Зовсім недавно в цьому дворі з’явилася телефонна будка, теж під старі часи. Це ще один пам’ятник вуличному телефону. Але не тільки. Телефон бо незвичайний. Свого часу його встановили в музеї замість «зниклого» музичного телефону напроти пам’ятника Утьосову в Міському саду.

Ну а тепер, зайшовши в цю чарівну телефонну будку, яка з’явилася в утесовському дворі, вам треба лише підняти слухавку, набрати яку-небудь цифру — і прослухати пісню Утьосова. Мало? Набирайте іншу цифру, слухайте іншу пісню у виконанні Леоніда Осиповича, насолоджуйтеся.

У цьому старому одеському дворі — все для того, щоб ви із задоволенням поринули в минуле. Воно тут і насправді, ніби зупинилося…

Стаття на тему: Леонид Утёсов: про любовь к Одессе и гастроли в родной город.

Фото авторки