Останній примірник медалі, виготовленої до 600-річчя Одеси, відправлений до музею в Снятині (Івано-Франківська область). Цей важливий символ історії міста завершив свою подорож до п'яти музеїв світу, і його відправка до Снятина має глибоке історичне значення. Це підкреслює, як Одеса пишається своєю багатою історією і хоче передати її наступним поколінням.
Ключові моменти:
Ювілейну медаль, точніше останній її примірник, створену до 600-річчя першої письмової згадки про Одесу, відправили до Снятина — міста, безпосередньо пов’язаного з подіями 1415 року. Про це повідомив голова громадської організації «Одесі 600+» Валерій Ліверінов.
Свідком заходу стала журналістка «Одеського життя». Чому останній примірник відправили до Снятина? За історичними джерелами, саме у цьому місті відбулася зустріч послів, під час якої згадувалося наше місто. Це вважається ключовим документальним свідченням існування Одеси у XV столітті.
У 2015 році, коли Верховна Рада України постановою від 11 лютого офіційно визнала 600-річчя Одеси (перша згадка — 1415 рік, 19 травня, зустріч послів Константинополя та польських представників у Снятині), у місті почалися дискусії, як відзначити цю дату.
— Ми вирішили зробити ювілейну медаль, — розповідає Валерій. — Розробляли її разом: художники, історики, краєзнавці — було дуже жваве обговорення. Автор — скульптор, заслужений художник України Олександр Коваль (на жаль, його вже немає з нами).
Медаль бронзова, діаметр близько 132 мм. На аверсі — напис «Кочубіїв, Одеса» по периметру та зображення чайки.
Були різні думки: робити один примірник чи серію? Допоміг тоді голова фракції «Самопоміч» в Одеській міськраді Павло Гайдай (зараз він уже не в Одесі). Він запропонував зробити обмежену кількість ексклюзивних медалей і подарувати їх музеям світу, пов’язаним з історією 600-річчя Одеси.
Вибрали п’ять адресатів:
Згодом додали ще шосту медаль — для музею в Снятині (Івано-Франківська область), де й відбулася та історична зустріч 1415 року.
— Усі музеї погодилися прийняти подарунок. З турецьким Топкапи були невеликі бюрократичні затримки, але обласна адміністрація (управління культури) допомогла, — додає Валерій.
Виготовили рівно шість примірників. П’ять уже передали музеям, шостий досі зберігається у Віри Коваль ― вдови Олександра Коваля.
— А де одесити можуть побачити цю медаль?
— В Одеському краєзнавчому музеї. Там є один примірник — і пересічний одесит чи гість міста може прийти й подивитися.
Зараз є ідея — зробити невелику презентацію-відправлення останньої медалі.
— Це вже не просто медаль, — підсумовує Валерій Ліверінов. — Це символ того, що Одесі не 200 років, як нам довго розповідали, а значно більше. І це наша історія, яку ми самі маємо берегти й передавати далі…
Раніше ми розповідали, якою була Одеса більш ніж 600 років тому, з ілюстраціями та відео.
Читайте також: 610 чи 231: скільки років Одесі насправді — розгадуємо таємницю віку нашого міста
Фото медалі ― Валерій Ліверінов. Фото Валерія ― авторки
У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт, який передбачає значне посилення відповідальності за порушення правил користування електросамокатами… Read More
Тисячі відвідувачів приїжджали сюди за неймовірними фото та ароматом лаванди. Однак цьогоріч поле не зацвіте… Read More
У Буджацькій громаді на Одещині запустили програму співфінансування «1+2», завдяки якій кожна гривня мешканців подвоюється… Read More
Парасолі краще не ховати. На 3 червня синоптики обіцяють короткочасні дощі, хмарне небо та температуру,… Read More
Вулиця Адмірала Лазарєва на одеській Молдаванці отримала нову назву в межах деколонізації топоніміки. Тепер вона… Read More
Подружжя з Одеси навіть не підозрювало, що випадковий вибір одного з двох лотерейних білетів змінить… Read More