Олександр Дорошенко: «Без удаваної скромності скажу: я — геній»

Читачі попросили нас розповісти про Олександра Дорошенка, який не просто любив Одесу, а вмів розповісти про неї так, що ця любов передавалася навіть тим, хто ніколи в нашому місті не був. Ми виконуємо це прохання.

«Одеське життя» зустрілося з Леонідом Рукманом, який був директором Всесвітнього клубу одеситів з 2006 до 2015 року, і попросила його розповісти про Олександра Дорошенка, якого він давно і добре знав.

Ось що розповів нам Леонід Менделєєвич: «Усе почалося в 2007 чи 2008 році, коли друг з Америки надіслав мені шматочок якоїсь статті про Одесу. Я прочитав і був підкорений цим матеріалом. Про Одесу там було написано такою мовою, що я захотів сам зв’язатися з автором. Я зателефонував приятелеві в Америку і попросив у нього детальну інформацію про автора, бо думав, що це емігрант. Однак виявилося, що автора звати Олександр Дорошенко, він професор, живе в Одесі і викладає в холодильному інституті. А цей шматочок тексту потрапив до Америки випадково, через спільного знайомого.

Тоді я запросив Дорошенка до Всесвітнього клубу одеситів. Ми познайомилися, і я був підкорений його розповідями. Він справді ніде не друкувався і займався науковою роботою, а мені було незрозуміло, як такі тексти можна ніде не друкувати, а писати «в стіл». Я попросив у Дорошенка кілька коротких оповідань про Одесу. Річ у тім, що у мене тоді були зв’язки з російськомовними газетами в Нью-Йорку і Лос-Анджелесі, і я відправив туди його тексти і попросив, щоб їх надрукували.

Пізніше ми зв’язалися з нашим видавництвом «Оптіма», де вийшла вже повноцінна книжка Олександра Дорошенка, яка називалася «Мой город». Спочатку видавництво надрукувало цю книгу в чотирьох томах. І навіть моя дружина, яка критикувала всі твори одеських авторів, прочитавши «Мой город», була вражена. Я пам’ятаю, тоді Дорошенко сказав мені: «Льоня, я тобі без удаваної скромності скажу: я — геній», і повторював це до самої смерті. При цьому ніхто з наших корифеїв, Голубовський, Кохріхт, Хаїт, його не обсмикував, тому що його книжки — це абсолютно унікальна мова і стиль.

Минуло 3-4 місяці, книжки розкупили, і до видавництва звернулася жінка, яка хотіла замовити всі книжки одним томом, щоб подарувати їх співробітникам на ювілей свого підприємства. Через деякий час інша фірма звернулася з таким самим проханням.  Книги видали великим накладом, і вони мали величезний успіх.

Відтоді Дорошенко і його книги стали добре відомі одеситам. Ми з ним подружилися, він часто бував у мене вдома. А 2020 року, 8 квітня, він абсолютно несподівано, буквально за 10 хвилин, пішов із життя, не доживши всього тижня до свого 78-річчя. Це сталося, коли він гуляв із собакою. Йому стало погано, він тільки встиг притулитися до стіни біля під’їзду і помер. Це сталося майже відразу після того, як вони з дружиною переїхали з Молдаванки, яку Дорошенко дуже любив, на Єврейську вулицю…».

Довідка «Одеського життя»

Олександр Дорошенко народився 15 квітня 1943 року в Енгельсі Саратовської області, ймовірно, в евакуації, оскільки весь час родина Дорошенка мешкала в Одесі. Його батько був корінним одеситом, військовим, під час війни командував ротою морської піхоти. Був тяжко поранений під час оборони Севастополя, моряки винесли його з поля бою та відправили до шпиталю.

Олександр Дорошенко був спеціалістом у галузі холодильних машин та установок. Лікар технічних наук, професор кафедри технічної термодинаміки. У 1974 році заснував та очолив лабораторію тепломасообмінних апаратів. Академік Міжнародної академії холоду.