Зболений погляд, зранена душа, знівечене голодом і тортурами тіло і ледь помітна тепла усмішка на худому обличчі. Це усмішка з російського полону – для рідних з України.
– Він усміхається мені і своїй дружині. Він не здається і просить нас триматися, — коментує крізь сльози Наталія фото свого брата — військовополоненого Анатолія Грицика. Фото зробив адвокат для родини.
Нагадаю, Анатолій Грицик – один із 22 військовополонених «азовців». Це про них днями повідомляло Associated Press: в росії 14 червня відбувся «суд» над 22 військовополоненими з полку «Азов», які захищали Маріуполь і потрапили до російського полону у травні 2022 року. Якщо обвинувачених визнають винними, їм загрожує від 15 років до довічного ув’язнення.
Ніколи не думала, що про славного хлопця – сина моїх сусідів, який зростав без батька і не схибив, котрий став гідним сином своєї Батьківщини, доведеться писати як про одного з полонених.
Ввічливий і вродливий юнак радував всю округу своєю турботою про маму та сестру, своїми успіхами в Одеському інституті Сухопутних військ, куди вступив завдяки своїм знанням і бажанню служити народові України.
Воїн брав участь в бойових діях в Югославії та в Боснії. Мав нагороди і подяки. На жаль, при арешті окупанти вилучили всі документи разом з нагородами.
А до того, відслуживши вірою і правдою в українському війську, Анатолій вийшов у відставку. Тоді й не гадалося, що через п’ять років на Сході його країни запалають заграви і він знов стане до лав захисників.
У 2014-му Анатолій Грицик приступив до обов’язків заступника командира полку «Азов» при військовій частині.
Однак далося взнаки поранення і почалися проблеми зі здоров’ям. На початок широкомасштабного вторгнення росії Анатолій вже був у відставці. Разом з дружиною, яка має цивільну професію, вони жили у місті Мангуш і займалися там дрібним бізнесом.
Окупанти зайшли до будинку сім’ї Грициків у Мангуші 18 березня 2022 року. Ймовірно, хтось із прихильників «руського міра» здав заступника командира полку «Азов» окупантам.
Його забрали до Донецького СІЗО на допит. Відпустили 21-го, а 24 березня повернулися і до ранку катували подружжя. Потім обох доправили у СІЗО. Через 45 діб дружину відпустили. А його рік тримали у Донецьку, нещодавно перевели до Ростову.
Звістка про його арешт долетіла до Кодимщини і сполохала всіх: рідню і друзів, сусідів і знайомих. Тут чекали з надією кожну вісточку. І сьогодні вірять, що влада зробить все, щоб повернути всіх синів і доньок України додому.
– Я стукала в усі двері: зверталась по допомогу в Національне інформаційне бюро 16-48, у відділ поліції, до Координаційного штабу, до Служби безпеки України, до Міжнародного Червоного Хреста. Але жодна інстанція поки не допомогла. Адвокат повідомив, що на брата заведено справу у 26 томів, — бідкається Наталія.
Люди кажуть, добре, що мама Анатолія спочила незадовго до початку війни і до арешту сина. Бо її серце не витримало б цього болю.
Читайте також:
За прогнозом Гідрометцентру Чорного та Азовського морів, завтра, в неділю, 8 вересня 2024 року, в… Читати далі
Як повідомляють у компанії НЕК «Укренерго», завтра, у неділю, 8 вересня 2024 року, стабілізаційні відключення… Читати далі
1891 рік, 7 вересня... Пасажирське судно «Орегон» пришвартувалося до причалу канадського порту Квебек. Серед багатьох… Читати далі
На узбережжі Національного природного парку «Тузловські лимани» на Одещині море винесло мертвих дельфінів. Читати далі
Мешканець Одеської області вирушив на лаву підсудних за те, що перекрив річку греблею, щоб поливати… Читати далі
З сьогоднішнього дня, суботи, 7 вересня 2024 року, в Одесі відновлено рух трамваїв площею Толбухіна,… Читати далі
