Одеський Серединський сквер: тут освідчилися в любові до Молдаванці

І жила тут одеситка тітка Песя

Танк стоїть собі як і раніше, викликаючи, до речі, вже найтривожніші асоціації, хоч і створений був у далекому сорок першому і не як танк а саме для переляку. Дивно взагалі, як страшне минуле перегукується зі страшним сьогоденням… Але ми сьогодні – про одеський Серединський сквер.

Все починається, по суті, з того, що саме тут, біля входу до старого скверика, не без радості зустрічаєш освідчення в любові до Молдаванки. Чому саме тут?

Колись на цьому місці знаходилася Серединська площа, описана в Бабелівських одеських оповіданнях (тут жила торгівля курями тітка Песя). До речі, адреси будинків навколо сьогоднішнього скверу теж звуться «Серединський сквер». Мабуть, це «середина Молдаванки»? Зупинимося у цьому, тим паче що точного пояснення назви немає.

Ну і ще зазначимо, що за радянських часів цим питанням мало хто ставив, бо іменувався сквер ім’ям Січневого повстання – на честь заводу, який, до речі, і зробив танки «НП». Їх було зроблено за різними даними від 60 до 100 штук. За основу взято трактор-тягач, який обшивали бронею, взятою на Одеському судноремонтному заводі.

Цікаво: мені навіть зустрілася інформація, що листи броні, які ставили на цей бронетрактор, колись було знято зі знаменитого бунтівного броненосця «Потьомкін». Може, лише легенда…

Отже, пройшли повз танк і визнання в любові до Молдаванки – і ось перед нами невеликий скверик, досить занедбаний, але з деревами і лавочками, і, головне, з дитячим майданчиком. До речі, завжди завантажена малюками.

Одеський Серединський сквер: дитячий майданчик та урни у стилі…

Зверніть увагу: саме на цьому майданчику (і лише тут) ми зможемо прочитати, що ми знаходимося в Серединському сквері. Напис, правда, важкочитаний, але все ж таки є.

З іншого боку скверу є якась будова – чи то з недобудованим другим поверхом, чи то з такою ось верандою. Що за річ – зрозуміти важко. Все одно цей МАФ не працює.

Дорожнє покриття у сквері – так собі, лави, на щастя, цілі, а от урни – це щось. Ні, є, звичайно, традиційні, всі інші замінені пластиковими ящиками і пластиковими відрами.

Власне, всі визначні пам’ятки скверу ми вже перерахували. Тут немає кафешок, інших зручностей і взагалі все дуже скромно.

І дуже важко собі уявити, що Серединська площа за старих часів називалася «Косаркою»: тут була біржа вільнонайманих одеських косарів, звідки їх цілими бригадами забирали господарі на свої луки…

Читайте також: Одеська вулиця Михайлівська: змішання жанрів, стилів та настроїв

Марія Котова
Фото автора