У Болграді подружжя Семена та Наталії Баурда створили не лише пасіку, а справжній бізнес, що привертає увагу навіть закордонних покупців. Кочова пасіка та ексклюзивні сорти меду – це далеко не все, чим вони дивують своїх шанувальників. Як їм вдалося перетворити хобі на бізнес і чим саме вони можуть здивувати своїх клієнтів, дізнавалась «Одеське життя».
Ключові моменти
Родина Баурда з Болграда перетворила звичайне хобі на прибутковий бізнес із виробництва унікальних сортів меду.
Їхня пасіка є кочовою — вулики переміщують між районами, щоб отримати різні аромати та сорти меду.
Подружжя впроваджує сучасні технології: відеоспостереження на сонячних батареях, нове обладнання для відкачування меду.
Баурди створили «Медовий центр» у Болграді, де проводять дитячі екскурсії з конкурсами, дегустаціями та навчальними іграми.
Їхній бессарабський мед купують не лише в Україні, а й у Румунії, Болгарії та навіть у Норвегії.
Семен Баурда працює у Болграді водієм шкільного автобуса, а його дружина Наталія – бухгалтеркою у реабілітаційному центрі для людей з інвалідністю. Пасіка – це хобі, яке переросло у сімейний бізнес.
– Почалося з того, що мій чоловік захотів мати вдома свій натуральний мед, і п’ятнадцять років тому ми купили перші два вулики, – розповідає Наталія Баурда. – У нашому роді ніхто не займався бджолами, жодного досвіду не було, почали з нуля. Потім у нас стало п’ять вуликів, почали підключати до роботи сина Миколу, він допомагав нам.
Одного разу наш чотирнадцятирічний Коля порахував і заявив, що п’ять вуликів – це не рентабельно. Він сказав: «Батьки, ви, будь ласка, або займайтеся цим серйозно, або не марнуйте час».
І ось на сімейній раді ми вирішили бджільництво розвивати. Почали збільшувати пасіку – у нас стало 15, потім 30, потім 50 вуликів. На сьогоднішній день ми маємо 70 бджолосімей.
– Але справа не в кількості, а в тому, що ми намагаємося виготовити дуже широкий асортимент меду, – продовжує Наталія. – У нас пасіка кочова, яка переміщується Ізмаїльським і Болградським районами, іноді й далі: вулики ставимо на платформу і протягом сезону переїжджаємо з місця на місце. За сезон міняємо щонайменше 4-5 локацій, що дозволяє отримати різний мед. Ми намагаємося знаходити такі місця, такі культури, які дадуть цікаві сорти меду, рідкісні. Наприклад, у селі Котловина, що в Ренійській громаді, фермери традиційно займаються насінництвом – там є поля з білою гірчицею, коріандром та іншими насінниками. Мед, який бджілки зібрали на білій гірчиці, має тонкий смак, який не залишає післясмаку. А у коріандрового меду, навпаки, довгий і яскравий післясмак.
Є культури, які цвітуть одночасно, і нам доводиться розділяти пасіку: наприклад, тридцять вуликів веземо на лавандове поле, решту – на коріандрове. Звичайно, це додатковий клопіт і витрати, адже пасіки треба ще й охороняти. Іноді є сторож, який постійно проживає на пасіці, іноді в колаборації з іншими бджолярами чергуємо. Останнім часом почали встановлювати камери відеоспостереження, які заряджаються від сонячних батарей. Загалом обладнання у нас чимало, йдемо в ногу з часом.
– Ви, Наталіє, сказали про колаборацію з іншими пасічниками – у вас колективні стоянки?
– Ні, але ми співпрацюємо з усіма бджолярами. Раніше старі бджолярі мали правило тримати свої напрацювання в секреті, ні з ким не ділитися, а мій чоловік вважає, що інформацією, досвідом треба обов’язково обмінюватися. До нього звертаються колеги за порадами, він питає. Семен товаришує з багатьма бджолярами з Вилкового, із Закарпаття – і спільно ми досягаємо кращих результатів.
– Сімдесят вуликів – це багато, ви самі справляєтеся чи залучаєте помічників? Наприклад, трудомісткий процес – качати мед.
– Старі бджолярі справді скаржаться на те, що це важко. Так, якщо працювати дідівськими методами, а ми маємо нове сучасне обладнання, і тому справляємося вдвох. Наприклад, є нові медогонки, у яких практично немає ручної праці. Там стоїть двигун, він крутить, ви тільки переміщаєте рамки з медом. Дуже багато є цікавих пристроїв для полегшення роботи бджолярів, ми щороку намагаємося щось нове собі придбати. Тільки коли пасіку перевозимо, потрібні помічники.
– Бачимо, що ви берете участь у багатьох ярмарках та пропонуєте покупцям як традиційні сорти меду – акацієвий, ріпаковий, різнотрав’я, так і рідкісні смаки – лаванда, гірчиця, коріандр. А чим ще можете здивувати?
– Цього року ми почали готувати медове драже. Це такі маленькі цукерки, які містять пилок, прополіс, мед та віск. Достатньо 10-12 драже, щоб організм отримав добову норму мікроелементів та вітамінів.
Всі знають про користь пилку, ми його збираємо спеціальними пристроями. Але як змусити себе чи дитину вжити пилок у сухому вигляді? Це неприємно навіть. А в суміші з медом та прополісом вийшли смачні й корисні цукерки, які робимо на спеціальному пристрої.
Багато хто ще любить горішки з медом, але цим уже нікого не здивуєш.
На кожен товар є свій покупець. Кожен має спробувати та знайти той смак, який подобається саме йому. Є люди, яким подобається лише свіжий мед, причому, вони хочуть знати, з яких саме полів він зібраний. Мій чоловік веде сторінку у Фейсбуці, де все показує та розповідає про будні нашої пасіки.
– А ще я чула, що можна відвідати у Болграді ваш «Медовий центр» і приміряти костюми бджолярів.
– Один із напрямів нашої роботи – це проведення екскурсій для дитячих груп. Ми готуємо для них спеціальну програму із конкурсами, вікторинами та призами.
Діти дізнаються про весь процес бджільництва, тримають у руках інструменти. Більше того – одягають костюми бджолярів, фотографуються у них і отримують дуже багато емоцій.
І, звичайно, ми їх пригощаємо нашими медовими продуктами. Вартість такої екскурсії – сто гривень на дитину, до нас приходять цілими класами. Мені здається, я вже знаю майже всіх дітей нашого міста.
– Наталіє, ви розвиваєте апітерапію, зокрема, лікування біополем бджолиної родини?
– У нас вдома споруджено лежак над чотирма вуликами, але ми його використовуємо тільки для себе. Це приємне та цікаве відчуття. Коли я вперше спробувала, то загубилася в часі. Минуло якихось п’ять-десять хвилин, а мені здалося, більше години. Рекомендується вперше не більше 15 хвилин перебувати поряд із бджолами.
Їхнє дзижчання, запах меду, воску для нервової системи дуже добре.
– Нерідко чую скарги від бджолярів на те, що бджоли страждають від отрутохімікатів, якими обробляються поля.
– У нас немає проблем, тому що ми порозумілися і працюємо з фермерами спільно. Ми наперед дізнаємося, що і де вони планують сіяти, а фермерам вигідно, коли пасіка поряд, і бджоли активно працюють.
Партнери намагаються обробляти поля у нічний час, вони нас заздалегідь попереджають, щоб ми вжили запобіжних заходів.
Цього року ми мали іншу проблему – пожежі. Літо було дуже спекотним, все висохло. У нас на пасіці було три випадки, коли до поля наближався вогонь. Викликали пожежників, самі фермери приганяли трактори та обкошували поля.
– Багато жителів півдня Одещини помітили, що цього сезону в природі було менше бджіл. Чи це дійсно так?
– Цей рік взагалі не дуже вдалий для бджолярів через кліматичні «гойдалки». Весною спочатку було тепло, і бджоли почали активно працювати. Потім різко похолодало, а наші трудяжки вже заклали розплід, і це було не дуже вдало для розвитку бджолосімей. Потім вдарила сильна посуха – і багато медових культур не дали того, що очікували. Наприклад, акація дуже мало дала квітів, цього року чистого травневого меду ми просто не маємо в регіоні. Загалом цього року меду менше, ніж у попередньому.
– Розкажіть, будь ласка, хто купує ваш мед, окрім земляків?
– У нас є покупці з Одеси, Ізмаїла, навіть у Дніпропетровськ посилки відправляємо. На початку великої війни багато матусь із дітьми виїхали за кордон, і просять нас вислати домашній мед. Він їде до Румунії, Болгарії і навіть до Норвегії.
– Микола, ваш син, який спонукав до прогресу, напевно, дорослий зовсім…
– Так, він одружився. Наша невістка зовсім нічого не знала про бджіл, але втягнулася в процес з перших днів. Вона не боїться. Вже їздила з нами на відкачування меду і чудово справлялася з роботою.
А ще хочу сказати, що в нас дуже хороші сусіди, які повністю приймають наших бджіл, навіть залишають їм воду. Більше того, розводять троянди – щоб наші бджілки їх відвідували. Знаю, що у бджолярів бувають конфлікти із сусідами, а у нас – повне порозуміння.
Читайте також:
Синоптики прогнозували на 14 червня. Вода в Одесі поки не «парне молоко», але для тих,… Read More
Доброго ранку, улюблене місто! На календарі неділя, 14 червня, літо впевнено диктує свої правила, а… Read More
Сильна магнітна буря накрила планету і планує затриматися щонайменше до початку нового тижня, змушуючи багатьох… Read More
Министерство иностранных дел Украины официально опровергло безосновательные заявления директора Национальной разведки США Тулси Габбард о… Read More
У Подільському районі Одеської області є село, де бережуть народні пісні, записують спогади про Голодомор,… Read More
В Одесі від ударної хвилі під час нещодавнього обстрілу вибило вікна в класах школи №3,… Read More
