У Болграді подружжя Семена та Наталії Баурда створили не лише пасіку, а справжній бізнес, що привертає увагу навіть закордонних покупців. Кочова пасіка та ексклюзивні сорти меду – це далеко не все, чим вони дивують своїх шанувальників. Як їм вдалося перетворити хобі на бізнес і чим саме вони можуть здивувати своїх клієнтів, дізнавалась «Одеське життя».
Ключові моменти
Родина Баурда з Болграда перетворила звичайне хобі на прибутковий бізнес із виробництва унікальних сортів меду.
Їхня пасіка є кочовою — вулики переміщують між районами, щоб отримати різні аромати та сорти меду.
Подружжя впроваджує сучасні технології: відеоспостереження на сонячних батареях, нове обладнання для відкачування меду.
Баурди створили «Медовий центр» у Болграді, де проводять дитячі екскурсії з конкурсами, дегустаціями та навчальними іграми.
Їхній бессарабський мед купують не лише в Україні, а й у Румунії, Болгарії та навіть у Норвегії.
Семен Баурда працює у Болграді водієм шкільного автобуса, а його дружина Наталія – бухгалтеркою у реабілітаційному центрі для людей з інвалідністю. Пасіка – це хобі, яке переросло у сімейний бізнес.
– Почалося з того, що мій чоловік захотів мати вдома свій натуральний мед, і п’ятнадцять років тому ми купили перші два вулики, – розповідає Наталія Баурда. – У нашому роді ніхто не займався бджолами, жодного досвіду не було, почали з нуля. Потім у нас стало п’ять вуликів, почали підключати до роботи сина Миколу, він допомагав нам.
Одного разу наш чотирнадцятирічний Коля порахував і заявив, що п’ять вуликів – це не рентабельно. Він сказав: «Батьки, ви, будь ласка, або займайтеся цим серйозно, або не марнуйте час».
І ось на сімейній раді ми вирішили бджільництво розвивати. Почали збільшувати пасіку – у нас стало 15, потім 30, потім 50 вуликів. На сьогоднішній день ми маємо 70 бджолосімей.
– Але справа не в кількості, а в тому, що ми намагаємося виготовити дуже широкий асортимент меду, – продовжує Наталія. – У нас пасіка кочова, яка переміщується Ізмаїльським і Болградським районами, іноді й далі: вулики ставимо на платформу і протягом сезону переїжджаємо з місця на місце. За сезон міняємо щонайменше 4-5 локацій, що дозволяє отримати різний мед. Ми намагаємося знаходити такі місця, такі культури, які дадуть цікаві сорти меду, рідкісні. Наприклад, у селі Котловина, що в Ренійській громаді, фермери традиційно займаються насінництвом – там є поля з білою гірчицею, коріандром та іншими насінниками. Мед, який бджілки зібрали на білій гірчиці, має тонкий смак, який не залишає післясмаку. А у коріандрового меду, навпаки, довгий і яскравий післясмак.
Є культури, які цвітуть одночасно, і нам доводиться розділяти пасіку: наприклад, тридцять вуликів веземо на лавандове поле, решту – на коріандрове. Звичайно, це додатковий клопіт і витрати, адже пасіки треба ще й охороняти. Іноді є сторож, який постійно проживає на пасіці, іноді в колаборації з іншими бджолярами чергуємо. Останнім часом почали встановлювати камери відеоспостереження, які заряджаються від сонячних батарей. Загалом обладнання у нас чимало, йдемо в ногу з часом.
– Ви, Наталіє, сказали про колаборацію з іншими пасічниками – у вас колективні стоянки?
– Ні, але ми співпрацюємо з усіма бджолярами. Раніше старі бджолярі мали правило тримати свої напрацювання в секреті, ні з ким не ділитися, а мій чоловік вважає, що інформацією, досвідом треба обов’язково обмінюватися. До нього звертаються колеги за порадами, він питає. Семен товаришує з багатьма бджолярами з Вилкового, із Закарпаття – і спільно ми досягаємо кращих результатів.
– Сімдесят вуликів – це багато, ви самі справляєтеся чи залучаєте помічників? Наприклад, трудомісткий процес – качати мед.
– Старі бджолярі справді скаржаться на те, що це важко. Так, якщо працювати дідівськими методами, а ми маємо нове сучасне обладнання, і тому справляємося вдвох. Наприклад, є нові медогонки, у яких практично немає ручної праці. Там стоїть двигун, він крутить, ви тільки переміщаєте рамки з медом. Дуже багато є цікавих пристроїв для полегшення роботи бджолярів, ми щороку намагаємося щось нове собі придбати. Тільки коли пасіку перевозимо, потрібні помічники.
– Бачимо, що ви берете участь у багатьох ярмарках та пропонуєте покупцям як традиційні сорти меду – акацієвий, ріпаковий, різнотрав’я, так і рідкісні смаки – лаванда, гірчиця, коріандр. А чим ще можете здивувати?
– Цього року ми почали готувати медове драже. Це такі маленькі цукерки, які містять пилок, прополіс, мед та віск. Достатньо 10-12 драже, щоб організм отримав добову норму мікроелементів та вітамінів.
Всі знають про користь пилку, ми його збираємо спеціальними пристроями. Але як змусити себе чи дитину вжити пилок у сухому вигляді? Це неприємно навіть. А в суміші з медом та прополісом вийшли смачні й корисні цукерки, які робимо на спеціальному пристрої.
Багато хто ще любить горішки з медом, але цим уже нікого не здивуєш.
На кожен товар є свій покупець. Кожен має спробувати та знайти той смак, який подобається саме йому. Є люди, яким подобається лише свіжий мед, причому, вони хочуть знати, з яких саме полів він зібраний. Мій чоловік веде сторінку у Фейсбуці, де все показує та розповідає про будні нашої пасіки.
– А ще я чула, що можна відвідати у Болграді ваш «Медовий центр» і приміряти костюми бджолярів.
– Один із напрямів нашої роботи – це проведення екскурсій для дитячих груп. Ми готуємо для них спеціальну програму із конкурсами, вікторинами та призами.
Діти дізнаються про весь процес бджільництва, тримають у руках інструменти. Більше того – одягають костюми бджолярів, фотографуються у них і отримують дуже багато емоцій.
І, звичайно, ми їх пригощаємо нашими медовими продуктами. Вартість такої екскурсії – сто гривень на дитину, до нас приходять цілими класами. Мені здається, я вже знаю майже всіх дітей нашого міста.
– Наталіє, ви розвиваєте апітерапію, зокрема, лікування біополем бджолиної родини?
– У нас вдома споруджено лежак над чотирма вуликами, але ми його використовуємо тільки для себе. Це приємне та цікаве відчуття. Коли я вперше спробувала, то загубилася в часі. Минуло якихось п’ять-десять хвилин, а мені здалося, більше години. Рекомендується вперше не більше 15 хвилин перебувати поряд із бджолами.
Їхнє дзижчання, запах меду, воску для нервової системи дуже добре.
– Нерідко чую скарги від бджолярів на те, що бджоли страждають від отрутохімікатів, якими обробляються поля.
– У нас немає проблем, тому що ми порозумілися і працюємо з фермерами спільно. Ми наперед дізнаємося, що і де вони планують сіяти, а фермерам вигідно, коли пасіка поряд, і бджоли активно працюють.
Партнери намагаються обробляти поля у нічний час, вони нас заздалегідь попереджають, щоб ми вжили запобіжних заходів.
Цього року ми мали іншу проблему – пожежі. Літо було дуже спекотним, все висохло. У нас на пасіці було три випадки, коли до поля наближався вогонь. Викликали пожежників, самі фермери приганяли трактори та обкошували поля.
– Багато жителів півдня Одещини помітили, що цього сезону в природі було менше бджіл. Чи це дійсно так?
– Цей рік взагалі не дуже вдалий для бджолярів через кліматичні «гойдалки». Весною спочатку було тепло, і бджоли почали активно працювати. Потім різко похолодало, а наші трудяжки вже заклали розплід, і це було не дуже вдало для розвитку бджолосімей. Потім вдарила сильна посуха – і багато медових культур не дали того, що очікували. Наприклад, акація дуже мало дала квітів, цього року чистого травневого меду ми просто не маємо в регіоні. Загалом цього року меду менше, ніж у попередньому.
– Розкажіть, будь ласка, хто купує ваш мед, окрім земляків?
– У нас є покупці з Одеси, Ізмаїла, навіть у Дніпропетровськ посилки відправляємо. На початку великої війни багато матусь із дітьми виїхали за кордон, і просять нас вислати домашній мед. Він їде до Румунії, Болгарії і навіть до Норвегії.
– Микола, ваш син, який спонукав до прогресу, напевно, дорослий зовсім…
– Так, він одружився. Наша невістка зовсім нічого не знала про бджіл, але втягнулася в процес з перших днів. Вона не боїться. Вже їздила з нами на відкачування меду і чудово справлялася з роботою.
А ще хочу сказати, що в нас дуже хороші сусіди, які повністю приймають наших бджіл, навіть залишають їм воду. Більше того, розводять троянди – щоб наші бджілки їх відвідували. Знаю, що у бджолярів бувають конфлікти із сусідами, а у нас – повне порозуміння.
Читайте також:
День української писемності та мови ми відзначаємо 27 жовтня. Докторка філологічних наук, професорка кафедри української… Read More
У середу, 29 жовтня 2025 року, в Одесі та області синоптики оприлюднили оновлений прогноз погоди.… Read More
Малі виноградарі та винороби Одеської області отримали можливість отримати гранти на суму від $10 000… Read More
Одеса отримала подарунок від Посольства України в Нідерландах — 98 тисяч цибулин тюльпанів різних кольорів.… Read More
Правильний піддон - основа комфортного та безпечного прийняття душу. Від його якості залежить як зручність… Read More
«Одеське життя» продовжує розповідь про нематеріальну культурну спадщину Одещини. Серед цих елементів і метод будівництва… Read More
