Одеситці Любові Салатян 73 роки. Вже кілька років вона активно займається волонтерством. Її робота нелегка, дуже кропітка. Щодня вона створює обереги для наших захисників і захисниць. Це невеличкі янголи-охоронці з ниток, які потім відправляють на фронт, іншим волонтерам та в госпіталі пораненим. Про свою добру справу пані Любов розповіла «Одеському життю».
Ми зустрілися з Любов’ю Іванівною у неї вдома, в одному з одеських двориків. Вона гостинно запросила мене до квартири. На очі одразу потрапив робочий куточок з нитками, ножицями та оберегами.
— Я завжди заздалегідь готую обереги, хочу мати їх у запасі. У липні я виготовила понад 1300 штук, але їх кількість весь час різна. За один день можу зробити приблизно 150 штук, — розповідає майстриня й одразу сідає за роботу.
Майстриня Любов Салатян виготовляє обереги у вигляді янголів для військових та волонтерів. Жінка працює щодня, навіть за відсутності світла.
Її особистим рекордом було дві тисячі оберегів за місяць. За час війни вона виготовила десь 33 тисячі янголят.
— Робити янголів — велика робота з багатьма етапами. Мене не зупиняє навіть відсутність світла. Вдень я можу робити заготовки, а вночі працювати під лампою, — каже Любов Іванівна.
Обереги у вигляді янголів вона придумала сама. Ще з 2014 року жінка приносила їх в один із місцевих волонтерських центрів. Коли почалася повномасштабна війна, пані Любов почала надсилати обереги разом із гуманітарною допомогою, яку збирала із сином та з іншими хлопцями й дівчатами.
— Рукоділлям я почала займатися багато років тому, коли перестала працювати. Сказала синові, що хочу навчитися робити мотанки, і він записав мене на майстер-клас. А потім вчилася всьому самостійно, щось дізнавалася через інтернет, десь експериментувала.
До 2014 року вироби пані Любові продавали в місцевих магазинах. Стіни її квартири досі прикрашають декілька декоративних робіт того часу.
Повномасштабна війна застала Любов Іванівну разом із сином вдома. Перші дні вони провели у підвальному приміщенні, а потім майстриня зрозуміла, що треба допомагати людям.
— Ми могли виїхати, але я хочу бути вдома, на своїй землі, — каже пані Любов.
Через деякий час Любов Іванівна дізналася про волонтерське об’єднання «Швейна рота», яке шиє адаптивний одяг для військових. Вона написала і запропонувала робити для них обереги. Зараз пані Любов є частиною великої команди — вона куратор по Одесі та області. Жоден пакуночок від «Швейної роти» не відправляють без її янголят. Майстриня каже, що кожен в її оточенні допомагає чим може.
— Наприклад, одеситка Світлана Бойко шиє в “Швейній роті” одяг, а її мама Тетяна робить крила для янгелів. Молода жінка із Сум для цього діла надіслала ящик стрічок та мереживо. Дружина священика Христина Суко також допомогла коштами і нитками. Світлана Бондаренко зі «Швейної роти» теж допомогла тканиною та коштами. Інша дівчина зі швейної команди подарувала коробочку ниток, яку, наче скарб, зберігала мати — жінка померла шість років тому. В інтернеті я познайомилася з чоловіком, який робить мені велику знижку на фурнітуру. Добра знайома Анісія з кожної зарплати надсилає 200 гривень. А ось пані Оксана з шоколадної лавки біля «Привозу» щоразу виділяє смаколики для хлопців на фронт. Завдяки співпраці з Тетяною Навроцькою з «Книгарні-кав’ярні» я змогла продавати янголів за певний донат. Для волонтерів та військових обереги — безкоштовні.
Читайте також: «Швейна рота»: як українські жінки перетворили нитки та голки на власну «зброю»
Любов Іванівна майже ніколи не виходить на вулицю без своїх янголят. Коли є можливість, роздає їх безкоштовно тим, у кого родичі на фронті або займаються волонтерством. Але особливий попит на них серед військових.
— До мене звернувся захисник з позивним «Одеса» і попросив зробити янголят. Він з перших днів на війні, отримав дев’ять контузій. Хлопцям з його підрозділу також був потрібний одяг. Тож я за власні кошти одразу придбала все необхідне та різні смаколики. Дівчата зі «Швейної роти» допомогли речами. Чоловіки були дуже раді: про них треба піклуватися, проявляти свою любов і тепло.
Якось один із військових, який отримав янгола перед небезпечним завданням, вижив дивовижним чином.
— Коли я їх роблю, бажаю добра людині. Мені здається, що вони допомагають тим, хто в це вірить. Можливо, для когось мої обереги якість «пустощі», але для мене — це спосіб подякувати за нашу свободу та самій пережити весь цей жах. Зараз я не дозволяю собі нічого зайвого, бо знаю, що є хлопці, яким треба допомагати, — розповідає Любов Іванівна.
Коли я спілкувалася з пані Любов’ю, вона разом зі «Швейною ротою» та іншими волонтерами збирала гуманітарну допомогу для військових у підрозділ «Лють». Її діяльність — це справжній приклад того, як важливо не зупинятися і продовжувати допомагати нашим захисникам та один одному.
Якщо ви бажаєте допомогти або приєднатися до справи Любові Салатян, ось її контакти:
Читайте також:
У п'ятницю, 22 листопада, магнітосфера Землі буде в спокійному стані. Магнітних бур не очікується. Read More
У сучасному світі стабільний та швидкісний інтернет дуже важливий для виконання бізнес-завдань та повсякденного користування.… Read More
В Одесі правоохоронці затримали завідувачку одного з відділень "Дитячої міської клінічної лікарні №3". Її підозрюють… Read More
22 листопада 1954 року, тобто рівно 70 років тому «скопитився» Андрій Януарович Вишинський. «Фі!», —… Read More
У частині Приморського району Одеси у п'ятницю, 22 листопада 2024 року, тимчасово відключать воду. Причина… Read More
В ЮНЕСКО дали відповідь на гучний «Одеський лист», в якому противники деколонізації топонімів, названих на… Read More
